Ухвала суду № 64492434, 31.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8862/15-ц Провадження № 22-ц/795/160/2017 Суддя у I інстанції Карапута Л. В.Категорія: цивільна Доповідач-суддя ОСОБА_1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

31 січня 2017 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,

представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2016 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 25 листопада 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просило скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та постановити нове судове рішення про задоволення вимог банку.

Позицію в апеляційній скарзі мотивувало тим, що суд першої інстанції, постановивши рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, керувався лише формальними міркуваннями та надав можливість відповідачу уникнути від виконання взятих на себе обов»язків, незаконно позбавивши банківську установу права на захист порушеного цивільного права. Вказувало на обґрунтованість вимог заявленого позову та на правомірність обрання такого способу захисту порушеного права, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника сторін та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що 30.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11087154000, згідно з умовами якого, банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 83 500 доларів США з розрахунку 12.3% річних на строк з 30.11.2006 по 29.11.2017 року (а.с. 8-15).

В забезпечення виконання зобов'язань 30 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 було передано в іпотеку нерухоме майно: нежиле приміщення загальною площею 88,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 106 (а.с.33-36).

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, право власності на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 106 зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 97)

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та виникненням заборгованості за поточними платежами, 11.08.2015 року ПАТ «Дельта банк» направлялось відповідачу лист-вимогу про погашення заборгованості, яка станом на 28 липня 2015 року становить 649 940,6 грн. Одночасно, було попереджено, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у тридцятиденний строк з моменту її отримання, банком буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 45).

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк».

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених вказаним договором АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, внаслідок передачі від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання зобов»язань за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 42-43).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не реалізував передбаченого договором способу позасудового врегулювання спору, такого як звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до розділу V договору іпотеки та розділу V Закону України «Про іпотеку», в той час, коли обраний позивачем спосіб захисту права суперечить умовам договорів та Закону України «Про іпотеку».

З наведеними висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи на нормами закону.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в позасудовому порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Умовами пунктів 2.1.1, 2.1.2, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.6 іпотечного договору від 30 листопада 2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інвестиційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, передбачено, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, цим договором, а також у інших випадках, передбачених кредитним договором та чинним законодавством. При цьому зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержатем про задоволення вимог Іпотекодержателя. Положень про необхідність згоди іпотекодавця для застосування позасудового способу врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, вказаний договір не містить.

За таких обставин, зважаючи на те, що ні в договорі, ні в законі не передбачено правових підстав для вирішення в судовому порядку питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки (нежитлове приміщення), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічні правові позиції висловлено у постановах Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, від 21 вересня 2016 року у справі №6-1685цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1625цс16 .

Доводи апеляційної скарги ПАТ ОСОБА_5 відносно того, що рішення суду про відмову у задоволенні вимог заявленого позову дозволяє відповідачу уникнути від виконання боржником зобов`язань, а банківську установу позбавляє права на захист власних інтересів, не заслуговують на увагу, оскільки сторонами іпотечного договору за взаємною згодою було визначено в ньому саме позасудовий спосіб захисту за застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Обраний позивачем у даній справі спосіб захисту права не передбачений умовами кредитного та іпотечного договорів та не відповідає положенням Закону України «Про іпотеку», незважаючи на те, що вказані акти надають йому дієвий правовий механізм для вирішення питання захисту власних прав в інші способи.

Положеннями ст. 12, 13 ЦК України передбачено, що особа має право здійснювати свої цивільні права на власний розсуд та у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, відтак, визначившись з обраним у даній справі способом захисту цивільних прав, позивач керувався власною волею, однак обрав спосіб захисту, що виходить за межі укладених договорів та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2016 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: