Ухвала суду № 64492429, 31.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/8909/16-ц Провадження № 22-ц/795/252/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Логвіна Т. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4, за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування за законом після смерті матері сторін ОСОБА_7, яка померла 08 травня 2015 року в м.Чернігові.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не взято до ваги показів свідків як з боку відповідача, так і з боку позивача, які зазначали, що позивач звертався до відповідачки з проханням надати фінансову допомогу на лікування матері.

Також апелянт зазначає, що суд в своєму рішенні посилався на ту обставину, що нібито ОСОБА_5 перешкоджав відповідачці відвідувати спадкодавця, але при цьому відповідачка не надала на підтвердження цього факту жодного належного доказу, не зверталась з відповідною заявою до правоохоронних органів, не надала доказів також, що піклувалась про матір, не знала де лікувалась її матір.

Крім того, апелянт вважає, що він надав належні докази ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцю, яка через похилий вік та хворобу була у безпорадному стані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відмовляючи у задоволенні позовну ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач була не єдиною дитиною спадкодавця та окрім неї згідно закону обовязок піклування про спадкодавця також покладено на позивача, який проживав разом з матірю та доглядав за нею, за відсутності доказів потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача, а також доказів ухилення від такої допомоги при можливості її надання.

Колегія суддів погоджується з встановленими обставинами та правовідносинами, висновки суду першої інстанції щодо них і результат вирішення справи вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Суд першої інстанції встановив, що 08 травня 2016 року померла ОСОБА_7 (а.с.7).

Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6

До своєї смерті ОСОБА_7 постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з сином позивачем по справі ОСОБА_5, його дружиною ОСОБА_8 та їхньою дитиною.

Також вбачається, що власником квартири №116 в будинку №204 попр-ту ОСОБА_2 була ОСОБА_7, в квартирі зареєстровані донька ОСОБА_6, син ОСОБА_5 та онука ОСОБА_9 (а.с.6)

З медичних документів, а саме виписок епікризу із медичних карток, довідки, вбачається, що ОСОБА_7 перебувала у безпорадному стані, тяжко хворіла та потребувала догляду і додаткових витрат на лікування (а.с.4, 5, 8).

Згідно розяснень, викладених у п.6 Постанови Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчинила необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Таким чином, при розгляді позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин: умисне ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що позивач належними та допустимим доказами не довів, хоча відповідно до ст.60 ЦПК України, це є його обовязком, що спадкодавець потребувала допомоги саме від доньки ОСОБА_6, а остання умисно ухилялася від виконання свого обовязку, маючи можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних для цього дій. Тобто відсутні підстави, зазначені ст.1224 ЦК України для усунення ОСОБА_6 від права на спадкування.

Враховуючи, що до таких самих висновків дійшов суд першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належну оцінку показам свідків, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду зазначено яких саме було допитано свідків та які факти вони підтвердили. Посилання апелянта на невірну оцінку судом першої інстанції доказів та показів свідків є недоведеним, адже судом першої інстанції було дано оцінку усім доказам, що надавалися позивачем у відповідності із вимогами ст.212 ЦПК України і ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта з їх оцінкою.

Щодо неподання доказів ОСОБА_6 про недопущення її відвідувати спадкодавцю саме ОСОБА_5, неподання доказів піклування про матір є безпідставними, адже доведення факту умисного ухилення ОСОБА_6 від надання допомоги матері в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України покладається на позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті рішення суду.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За наведених обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: