Рішення № 64492136, 03.02.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12486/16-ц

Провадження № 2/750/368/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2017 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого судді Супруна О.П.,

секретар Носенко М.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі,

третя особа Чернігівській міський центр зайнятості,

в с т а н о в и в :

21 грудня 2016 року позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому, зменшивши позовні вимоги, просить встановити факт перебування у трудових відносинах з відповідачем з 02.03.2014 по 21.02.2015 та стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за вказаний період у сумі 14 050,50 грн. Свій позов позивач обґрунтовує тим, що він є водієм вантажівок на міжнародних вантажних перевезеннях. На початку березня 2014 року ФОП ОСОБА_4, який надає послуги із міжнародного перевезення вантажів своїми автомашинами, запросив його на роботу в якості водія на регулярні перевезення Україна-Фінляндія через РФ строком на 1 рік, пообіцявши заробітну плату в розмірі 500 доларів США на місяць і відрядні добові в розмірі 10 доларів/доба. 02.03.2014 ОСОБА_3 надав ФОП ОСОБА_4 внутрішній паспорт, закордонний паспорт, водійське посвідчення, а трудову книжку передав 27.03.2014. 02.03.2014 відповідач видав на імя позивача довіреність строком на 1 рік на підписання договорів забезпечення транспортних перевезень. За період з 02.03.2014 по 21.02.2015 відповідач регулярно видавав відрядні добові, а зарплату не виплачував, мотивуючи це утриманням з неї вартість недостачі в сумі 4 926,20 доларів США, розрахованої на підставі акта приймання продукції від 24.03.2014.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, а також дав згоду на заочний розгляду справи.

Представник третьої особи при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Позивач та відповідач до суду не зявилися, про час і місце розгляду справи оповіщались у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, у звязку з чим за згодою представника позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про реєстрацію ОСОБА_4 фізичною особою-підприємцем вчинений 15.03.2011. Види діяльності: код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а.с. 17-19).

02 березня 2014 року ФОП ОСОБА_4 видав на імя водія ОСОБА_3 довіреність на право підписання від імені ФОП ОСОБА_4 наступних документів: договору страхування цивільної відповідальності за завдання шкоди третім особам при митній процедурі митного транзиту; договору оплатного надання послуг поруки по забезпеченню сплати митних платежів при внутрішньому та міжнародному митному транзиті; акту наданих послуг до договору послуг; договору на оплату винагороди по договору послуг по безготівковому розрахунку та акту наданих послуг по ньому; а також правом отримання на руки для передачі ФОП ОСОБА_4 оригіналів наступних документів: договору страхування цивільної відповідальності за завдання шкоди третім особам при митній процедурі митного транзиту; договору оплатного надання послуг поруки по забезпеченню сплати митних платежів при внутрішньому та міжнародному митному транзиті; рахунку-фактури до договору послуг; акту наданих послуг до договору послуг; договору на оплату винагороди по договору послуг по безготівковому розрахунку; рахунку-фактури до договору на оплату винагороди до договору послуг по безготівковому розрахунку; та акту наданих послуг по ньому (а.с. 8).

Згідно з паспорта громадянина України для виїзду за кордон №ЕР316247, виданого позивачеві 31.08.2012, у період з 20.03.2014 по 12.02.2015 він 30 разів на автомобілі перетинав кордон Фінляндії (а.с. 3-6).

Як убачається з акта Федеральної служби з нагляду у сфері транспорту УДАДН по Псковській області Міністерства транспорту Російської Федерації №47245324485 від 07.09.2014, протоколу УДАДН по Псковській області Федеральної служби з нагляду у сфері транспорту УДАДН по Псковській області Міністерства транспорту Російської Федерації №60102001503 від 07.09.2014 та постанови УДАДН по Псковській області Федеральної служби з нагляду у сфері транспорту УДАДН по Псковській області Міністерства транспорту Російської Федерації №60102001501 від 07.09.2014, ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за здійснення без спеціального дозволу міжнародного автомобільного перевезення важковагового вантажу як водій транспортного засобу марки «ДАФ», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 (а.с. 11-13).

30.09.2014 ОСОБА_3 сплатив штраф у розмірі 2500 рублів у відділенні ВАТ «Ощадбанк Росії» у м. Пскові, Російська Федерація (а.с. 14).

Факт наявності трудових відносин між сторонами також знайшов своє підтвердження і в показаннях допитаних у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно зіст. 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин першої та четвертоїст. 24 КЗпП України(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, фактичний допуск працівника до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядження чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

З огляду на викладені обставини справи, правові норми та досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту його перебування в трудових відносинах із суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 слід частково задовольнити, а саме з 02.03.2014 по 12.02.2015, тобто останню дату перетину позивачем кордону, вказану в його закордонному паспорті, оскільки констатація судом трудових відносин між сторонами після цієї дати буде ґрунтуватися виключно на припущеннях, що суперечитиме частині четвертій ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому суд не убачає підстав для відмови у встановленні факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем у звязку з пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою ст. 233 КЗпП України, оскільки ця вимога нерозривно повязана з вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Згідност. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Відповідно до частини першоїст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII встановлено мінімальна заробітна плата в 2014 році встановлена у розмірі 1218 грн.

Отже, позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого розрахунку: заробітна плата з березня 2014 року по січень 2015 року становить 13398 грн. (1218 грн. х 11 місяців, з 01 по 12 лютого 2015 року 522 грн. (1218 грн./21 робочий день х 9 робочих днів), а всього 13920 грн.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача та держави належить стягнути судовий збір у сумі по 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 21, 24, 95 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213 - 215, 224 - 226, 228, 292, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у період з 02.03.2014 по 12.02.2015.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13920 (тринадцять тисяч девятсот двадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь держави 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга може бути подана через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.П. Супрун