Ухвала суду № 64491951, 30.01.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/10240/16-ц

Провадження № 22-ц/792/327/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючої судді Пєнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Федорової Н.О.

секретар: Філіпчук О.С.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради про захист права на житло, зобовязання виплатити грошову компенсацію та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради про захист права на житло, зобовязання виплатити грошову компенсацію та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він, як інвалід війни III групи, користується пільгами, які передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», та відповідно до п. 18 ст. 13 Закону має право на пільги в частині забезпечення житлом протягом 2 років з часу взяття на квартирний облік. Посилається на те, що він з сімєю вже понад 24 роки проживає у двокімнатній квартирі, загальною житловою площею 28,5 кв.м., у якій окрім нього мешкає його дружина, її батько та двоє дітей, всього 5 чоловік, із розрахунку 5,7 кв.м. на особу. Всупереч вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», протягом усього часу перебування на житловому обліку, житлом не забезпечений. Вважає, що органи державної влади та місцевого самоврядування ухиляються від виконання покладених на них законом обов'язків.

У червні 2016 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати, що його право на позачергове забезпечення житлом є порушеним; зобовязати Хмельницьку міську раду виплатити 1450000 грн. грошової компенсації, що відповідає середньому розміру ринкової вартості квартири; відшкодувати 390000 моральної шкоди по 30000 грн. за кожен рік перебування на обліку протягом 13 років.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради про захист права на житло, зобовязання виплатити грошову компенсацію та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд дійшов хибного висновку про те, що право позивача на житло не порушено, оскільки це право гарантоване п. 18 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На думку апелянта, судом в порушення ст. 213 ЦК України, не було повно і всебічно зясовано обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того, судом було порушено норми процесуального права щодо розгляду клопотань про допит свідка та витребування доказів.

Позивач в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивач ОСОБА_2 має статус інваліда війни ІІІ групи та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 8).

Позивач з 11 грудня 2003 року перебуває на квартирному обліку по місцю проживання при міськвиконкомі за № 448 на пільговій позачерговій черзі, як інвалід війни ІІІ групи, складом сім'ї чотири особи (а.с. 18).

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 09 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання права на позачергове забезпечення житлом, зобов'язання забезпечити жилим приміщенням. Даним рішенням встановлено, що позивач з сім'єю має право на позачергове отримання житла за умови надходження його черги у відповідному обліку, а отже не може отримати житло раніше осіб, які перебувають перед ним у черзі. Виконавчі органи Хмельницької міської ради не мають права надати позивачу житло всупереч приписів ст.ст. 42, 43 ЖК України. Отже, позивач не може отримати житло, порушивши права інших осіб, які перебувають на обліку на позачергове отримання житла та мають рівні права з позивачем на отримання житла (а.с. 23).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2013 року у відкритті касаційного провадження на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2013 року відмовлено (а.с. 19-20).

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту зазначених норм, особа, право якої порушено, може скористатись не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правовідносини.

А тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав в частині позовних вимог про визнання права позивача на позачергове забезпечення житлом порушеним, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на помилковість висновків суду щодо невідповідності обраного позивачем способу захисту порушеного права. Оскільки, захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Тобто, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про вихід за межі позовних вимог в цій частині вимог є безпідставними. Оскільки судом розглянуто справу щодо цих позовних вимог у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

Відповідно до ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року розяснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем, не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог щодо наявності такої шкоди, факту заподіяння позивачеві моральних страждань, не доведено вини відповідача в її заподіянні та відповідно не доведено наявності причинно-наслідкового звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права в частині вирішення клопотань представника позивача про допит свідка та витребування доказів. Зі змісту журналу судового засідання від 14.12.2016 року вбачається, що клопотання були вирішені судом, відповідно до ст. 168 ЦПК України, і у їх задоволенні було відмовлено, про що постановлена відповідна ухвала.

Статтею 9 Житлового кодексу УРСР визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання Хмельницької міської ради виплатити позивачу 1450000 грн. грошової компенсації, що відповідає середньому розміру ринкової вартості квартири. З огляду на те, що нормами чинного законодавства не передбачено право інвалідів війни на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча/підпис/ ОСОБА_3

Судді:/підписи/ ОСОБА_4

ОСОБА_5

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. Пєнта

_______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6 Провадження № 22-ц/792/327/17

Доповідач Пєнта І.В. Категорія № 59