Рішення № 64489785, 27.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/3324/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/26/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

10 серпня 2016 року ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» звернулось до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримала кредит у банку у вигляді грошових коштів та зобовязалася повернути його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

18 квітня 2012 року ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 20120418-Г, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та відповідачем.

ОСОБА_3 свої зобовязання за кредитним договором не виконала і станом на 18 липня 2016 року, як зазначено в апеляційній скарзі, заборгованість відповідача склала 7685,27 грн., а саме: 1717,5 грн. основний борг; 1450,19 грн. відсотки за користування кредитом та 4517,58 грн. штрафних санкцій.

У звязку із зазначеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» 7685,27 грн. заборгованості за кредитним договором № 24/26400011/0025/02.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі, тобто, як зазначено в його мотивувальній частині, відмовлено і за пропуском строку подачі позову, і за недоведеністю вимоги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує, що позовна давність з приводу стягнення заборгованості з відповідача не є пропущеною, оскільки відбулося її переривання. Зокрема, посилається на те, що відповідачем було здійснено низку платежів за кредитним договором, що свідчить про визнання ним боргу, тому вважає, що перебіг позовної давності було перервано.

При цьому, посилається на те, що представник позивача не був присутній в судовому засіданні і, відповідно, був позбавлений можливості надати докази стосовно переривання строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, а також перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зокрема, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності. Також суд послався на те, що позивачем не надано доказів стосовно наявності у відповідача заборгованості на суму, вказану в позові.

Вирішуючи питання стосовно поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 24/26400011/0025/02, згідно якого банк надав відповідачеві кредит у сумі 2092,86 грн. зі сплатою 26 процентів річних з останнім терміном повернення кредиту не пізніше 20 жовтня 2009 року (а.с. 8-11).

18 квітня 2012 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 20120418-Г, згідно умов якого банк передав новому кредитору (ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал») за плату належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (а.с.4-6), з якого не вбачається, що було передано і право вимоги до відповідача ОСОБА_3, як боржника за кредитним договором.

Отже, можна зробити висновок, що між сторонами виник спір, що випливає з виконання умов кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та відповідачем, за яким відповідач має борг перед банком.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ст. 526, ч.1 ст. 530 ЦПК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У частині 1 ст. 598, ст. 599 ЦК Україні йдеться про те, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено вимогами ст. 610, ч. 2 ст. 615, ст. 629 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Частина 1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України йдеться про те, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно статті 1048 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи дає підстави стверджувати, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» не надало суду належних і допустимих доказів про те, що у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, а той розрахунок заборгованості, який товариство надало вже суду апеляційної інстанції 19 грудня 2016 року (а.с.108-115), не є належним доказом для підтвердження того, що відповідачка нібито погашала борг 29 вересня 2015 року в сумі 300 грн., 09 жовтня 2015 року в сумі 196 грн., 09 липня 2016 року 200 грн., а 07 вересня 2016 року 300 грн., тобто, станом на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, і що б могло свідчити про переривання строку давності, так як сплата вказаних коштів не підтверджена відповідними платіжними дорученнями, які позивач не надав суду, а ті, які надійшли від нього за 18 листопада 2016 року та від 10 грудня 2016 року вказують про погашення відповідачем боргу вже після того, як суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення.

Крім того, позивач не довів, що викупив від ПАТ КБ «Надра» право вимоги до відповідачки, як боржника банку.

В той же час, вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Посилання ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» в апеляційній скарзі на те, що у суду першої інстанції не було підстав застосовувати у даній справі строк позовної давності, заслуговує на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вона була розглянута за відсутності сторін при наявності заяви представника позивача про розгляд справи без його участі. До того ж, жодна із сторін не заявляла клопотання про застосування строку позовної давності, як це передбачено ч. 3 ст. 267 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності безпідставним, тому вказівку про це необхідно виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, рішення суду в зазначеній частині необхідно змінити, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.п.3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року в даній справі змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -