Ухвала суду № 64488157, 24.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3502/16 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/429/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Брикайло М.В.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2016 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19.09.2016 року позов Львівського міського комунального підприємства (далі-ЛМКП) «Львівтеплоенерго» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014 року по 30.04.2016 року в сумі 5301 грн. 02 коп. та судові витрати у розмірі 1378 грн.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що він як власник квартири АДРЕСА_1 фактично не отримував теплової енергії, оскільки його квартира відєднана від системи централізованого опалення, що підтверджується актом обстеження від 05.10.2012 року, протоколом та постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за самочинне відєднання від тепломережі та зверненнями до виконавця вказаного виду послуг, яким до 2014 року було ЛКП «Старий Сихів». Зазначає, що жодних договірних відносин у нього з позивачем немає, послуги з централізованого постачання теплової енергії він фактично не отримує внаслідок відєднання від тепломережі, а тому не повинен оплачувати за вказаний вид комунальних послуг. Звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 30.10.2013 року (Справа №6-59цс13), споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 і проживає у ній з 2008 року (а.с.4).

Виконавцем послуг з постачання теплової енергії у спірному періоді було ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку і постачання теплової енергії у квартири та підігрів води здійснюється централізовано.

Вказана квартира була самовільно відключена від мережі централізованого опалення і цей факт визнається відповідачем.

Верховний Суд України в своїй постанові від 16.05.2011 року у справі №6-9 цс11, яка в силу ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів, висловив правові висновки про те, що відключення від системи ЦО та ГВП здійснюється згідно з Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005, із змінами, внесеними до нього наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06.11.2007 року, а тому узаконення самовільного відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання без дотримання споживачами вказаного Порядку є недопустимим.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідач самовільно відключився від системи ЦО та ГВП, а тому правових підстав для припинення нарахування відповідачеві за послуги з централізованого постачання теплової енергії до його квартири немає.

Відсутність договору між сторонами щодо надання вказаного виду послуг теж не є підставою для звільнення відповідача від оплати за надані послуги, оскільки відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, норми яких суд вірно застосував до спірних правовідносин.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали в обґрунтування своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального закону, які підлягали застосуванню, не допустив порушень норм процесуального закону, які б призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_5