Рішення № 64487903, 22.07.2015, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/717/15-ц

2/579/201/15

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: головуючого судді - Школи М.Г.,

за участі секретаря - Сірої С.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1

особи, яка надає правову допомогу

адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача

ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 центральної районної лікарні, третя особа головний лікар ОСОБА_3 центральної районної лікарні ОСОБА_5 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 ЦРЛ, третя особа головний лікар ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_5 про поновлення на роботі у ОСОБА_3 ЦРЛ і стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

До початку розгляду судом справи по суті позивачка ОСОБА_1 шляхом подання окремої письмової заяви згідно ст.31 ЦПК України уточнила свої позовні вимоги.

Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги мотивує наступним чином.

З квітня 1997 року вона працювала у ОСОБА_3 ЦРЛ на різних посадах.

В лютому 2015 року частину працівників ОСОБА_3 ЦРЛ в тому числі і її, позивачку, повідомили, що з 01 травня 2015 року відбудуться зміни в організації роботи ЦРЛ і буде проведено скорочення штатів.

Наказом головного лікаря ОСОБА_3 ЦРЛ від 30 квітня 2015 року №82-К її звільнено з посади медичної сестри палати акушерського відділення за п.1 ст.40 КЗпП України.

На її, позивачки, думку дане звільнення є незаконним, оскільки звільнення відбулося з порушенням чинного законодавства.

Її безперервний стаж роботи в ЦРЛ становить 18 років, вона являється одинокою матірю, проживає з неповнолітнім сином який хворіє та потребує лікування.

Ці обставини під час її звільнення не були враховані, а одже адміністрацією ОСОБА_3 ЦРЛ порушені вимоги ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці.

Вона, позивачка, зверталася до головного лікаря ЦРЛ із заявою про переведення її, позивачки, на іншу роботу палатної медсестри інфекційного відділення ( ця посада звільнялась у звязку з виходом працівника на пенсію), потім на посаду палатної медсестри травматологічного відділення, але в цьому їй адміністрацією ОСОБА_3 ЦРЛ було відмовлено.

Одже, адміністрацією ОСОБА_3 ЦРЛ при її звільнені був порушений порядок вивільнення працівників, передбачений ст.49-2 КЗпП України, щодо подальшого працевлаштування у ОСОБА_3 ЦРЛ за відповідною спеціальністю у іншому структурному підрозділі, окрім акушерського відділення.

Також, після її, позивачки, звільнення в хірургічне відділення ОСОБА_3 ЦРЛ 05 травня 2015 року було прийнято нового працівника. Цю посаду адміністрація ОСОБА_3 ЦРЛ всупереч вимогам ст.49-2 КЗпП України не пропонувала.

Отже, її звільнення з посади сестри медичної палати акушерського відділення ОСОБА_3 ЦРЛ 30 квітня 2015 року проведено з очевидними порушеннями вимог КЗпП України, зокрема ст.ст.42, 49-2 КЗпП України.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 просить суд ухвалити відповідне судове рішення за яким:

- поновити її на роботі на посаді палатної сестри медичної за наявності вакансій на повний робочий день у хірургічному, терапевтичному, дитячому, інфекційному, реанімаційному відділеннях ОСОБА_3 ЦРЛ;

- стягнути з ОСОБА_3 ЦРЛ на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надавши слідуючі пояснення.

Звільнення ОСОБА_1 з посади медичної сестри палати акушерського відділення ОСОБА_3 ЦРЛ 30 квітня 2015 року відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства. Вона звільнена згідно п.1 ст.40 КЗпП України у звязку зі скороченням чисельності медичних сестер палати акушерського відділення.

Про наступне звільнення згідно наказу №55-Од від 13.02.2015 року по ОСОБА_3 ЦРЛ і згідно наказу №56-Од від 13.02.2015 року по ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_6 була попереджена працівниками відділу кадрів. ОСОБА_1 відмовилася особисто підписати зазначені накази про ознайомлення про наступне звільнення, про що був працівниками відділу кадрів із залученням також працівника ОСОБА_3 ЦРЛ складений відповідний акт 16 лютого 2015 року і 25 лютого 2015 року. Одночасно з попередженням про звільнення працівниками відділу кадрів 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 була запропонована інша робота у ОСОБА_3 ЦРЛ згідно наявних вакантних посад, однак вона відмовилася їх обійняти, про що був складений відповідний акт 25 лютого 2015 року. За час роботи у ОСОБА_3 ЦРЛ з 1997 року ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувалася за порушення трудових (функціональних) обовязків чи трудової дисципліни, упередженого ставлення зі сторони завідувача акушерського відділення чи адміністрації ОСОБА_3 ЦРЛ до неї за час роботи не було, її звільнення з ОСОБА_3 ЦРЛ повязане у звязку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності медичних сестер палати акушерського відділення. Після 25 лютого 2015 року і до 30 квітня 2015 року (дата звільнення) ОСОБА_1 не пропонувалася робота за спеціальністю у інших структурних підрозділах ОСОБА_3 ЦРЛ. В період з 01 травня 2015 року по 06 травня 2015 року до ОСОБА_3 ЦРЛ не було прийнято на роботу жодну особу. Отже, підстав для задоволення позову немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору головний лікар ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_5 просить справу розглядати без її участі у звязку з перебуванням у щорічній відпустці, про що суду надала відповідну письмову заяву ( а.с.135)

У судовому засіданні 09 червня 2015 року третя особа головний лікар ОСОБА_5 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зазначивши наступне.

Звільнення позивачки ОСОБА_1 30 квітня 2015 року з посади медичної сестри палати акушерського відділення відбулося, тобто проведено, відповідно до вимог чинного трудового законодавства. Адміністрацією ЦРЛ вживалися заходи щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 у ОСОБА_3 ЦРЛ. Їй працівниками відділу кадрів пропонувалося всі вакантні посади у ОСОБА_3 ЦРЛ за станом на 25 лютого 2015 року, однак вона від них відмовилась через невелику заробітну плату чи роботу у сільській місцевості. Вона, як головний лікар ОСОБА_3 ЦРЛ, за час роботи ОСОБА_1 у ОСОБА_3 ЦРЛ претензій щодо виконання службових обовязків не мала, остання до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, скорочення чисельності медичних сестер палатної акушерського відділення відбулося на виконання рішення 37 сесії 6 скликання ОСОБА_3 районної ради народних депутатів від 23 січня 2015 року, а не у звязку з підписанням ОСОБА_1 колективного звернення до ОСОБА_3 районної ради у серпні 2014 року щодо зловживань з її, ОСОБА_5 сторони. Підстав для задоволення позовних вимог немає.

Вислухавши пояснення сторін, третьої особи 09 червня 2015 року, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7В.) була прийнята на роботу до ОСОБА_3 ЦРЛ згідно наказу №62 від 02 квітня 1997 року з 04 квітня 1997 року (а.с. 67)

Вона, позивачка ОСОБА_1, не являється членом профспілки медичних працівників ОСОБА_3 ЦРЛ (а.с.65).

Згідно наказу №243 від 20.12.2000 року по ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_1 з 20.12.2000 року переведена на посаду палатної медсестри гінекологічного відділення на період декретної відпустки медсестри ОСОБА_8 (а.с.68)

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що гінекологічне відділення ОСОБА_3 ЦРЛ декілька разів змінювало свою назву, і з 01 травня 2012 року згідно наказу №27 від 04.05.2012 року перейменоване в акушерське відділення (а.с.3)

Згідно наказу №82-К від 30.04.2015 року по ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_1, медична сестра палатна акушерського відділення, звільнена 30 квітня 2015 року за п.1 ст.40 КЗпП України у звязку зі скороченням з виплатами відповідних компенсацій (а.с.69)

Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. У справах про поновлення на роботі доведення законності звільнення та дотримання встановленої законом процедури звільнення покладається на роботодавця.

Згідно розяснень, даних в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно зясувати, зокрема:

- чи дісно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення штату;

- чи додержані власником норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників;

- які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, а також того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу.

При цьому мається на увазі, що роботодавець зобовязаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які той може виконувати працівник і які існували на час звільнення працівника.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця ст.49-2 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Доказами, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату є:

- рішення 37 сесії 6 скликання ОСОБА_3 районної ради від 23 січня 2015 року «Про оптимізацію ліжкового фонду ОСОБА_3 ЦРЛ» і «Про створення хірургічного відділення з травматологічними ліжками в ОСОБА_3 ЦРЛ» (а.с.38, 39);

- медико-економічне обґрунтування скорочення штатних одиниць та чисельності працівників при обєднанні хірургічного і травматологічних відділень та оптимізації ліжкового фонду від 10.02.2015 р. №01-08/500 (а.с.81-84);

- штатні розписи по ОСОБА_3 ЦРЛ за станом на 01.01.2015 року і на 01.05.2015 року (а.с.78-80, 32-33);

- наказ №55-ОД від 13.02.2015 року по ОСОБА_3 ЦРЛ «Про скорочення посад» (а.с.73-74);

- показання свідка ОСОБА_9, заступника головного лікаря ОСОБА_3 ЦРЛ з економіки;

- витяг з протоколу №1 засідання комісії, створеної згідно наказу ОСОБА_3 ЦРЛ від 30.01.2015 року №52-Од з приводу визначення переважного права на залишення на посаді при скороченні медичних працівників, від 13 лютого 2015 року (а.с.127)

З вищевикладеного вбачається, що підлягав скороченню пост в акушерському відділенні у складі середнього медичного персоналу, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене та пояснення сторін та третьої особи, суд приходить до висновку про те, що згідно п.1 ст.40 КЗпП України мало місце скорочення чисельності медичних сестер акушерського відділення, що передбачає звільнення працівників, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_11

ОСОБА_3 ЦРЛ були видані накази №55-ОД від 13.02.2015 року «Про скорочення посад» (а.с.73) і №56-ОД від 13.02.2015 року «Про попередження працівників щодо наступного звільнення» (а.с.70)

З наказом №55-ОД від 13.02.2015 року була ОСОБА_1 ознайомлена 16 лютого 2015 року, однак відмовилась його підписати, про що складений акт 16 лютого 2015 року (а.с.34-37, 77)

З наказом №56-ОД від 13.02.2015 року ОСОБА_1 ознайомлена 25 лютого 2015 року, однак відмовилась його підписати, про що складений акт 25 лютого 2015 року (а.с.70-71, 30)

В судовому засіданні встановлено із пояснення представника відповідача ОСОБА_4, показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, що ОСОБА_3 ЦРЛ 25 лютого 2015 року пропонувала ОСОБА_1 всі наявні вакансії у ОСОБА_3 ЦРЛ, однак вона відмовилась обіймати одну або декілька посад з посиланням на те, що матиме невелику заробітну плату чи розташування роботи у сільській місцевості, а також, що у неї син має захворювання та потребує лікування і постійного догляду, і вона сама його доглядає.

Працівниками ОСОБА_3 ЦРЛ 25 лютого 2015 року був складений відповідний акт щодо відмови ОСОБА_1 працевлаштування в подальшому на одну або декілька вакантних посад (а.с.29)

Після 25.02.2015 року і до 30.04.2015 року (дати звільнення) адміністрацією ОСОБА_3 ЦРЛ не пропонувалося ОСОБА_1 наявні посади у ОСОБА_3 ЦРЛ.

Із акту від 25.02.2015 року (а.с.29) та письмових заперечень на позов ОСОБА_3 ЦРЛ від 21.05.2015 року №01-08/1832(а.с.26-28) вбачається, що ОСОБА_1 пропонувалися 23 вакантні посади, а із довідки ОСОБА_3 ЦРЛ від 04.06.2015 року №01-08/1970 (а.с.90-91) вбачається, що у ОСОБА_3 ЦРЛ з 01.02.2015 року по 30.04.2015 року було 32 вакантні посади.

Окрім того, у судовому засіданні було встановлено із пояснення сторін, що у період з 25.02.2015 року по 30.04.2015 року у ОСОБА_3 ЦРЛ звільнилися сестри медичні палатні з різних підстав, передбачених КЗпП України, а на їх місце приймалися інші особи, з більш меншою кваліфікацією і продуктивністю праці, зокрема Кравченко звільнилася 30.04.2015 року з хірургічного відділення, а на її місце прийнята ОСОБА_11, у якої менший стаж, ніж у ОСОБА_1 (а.с.128-129)

ОСОБА_1 адміністрацією ОСОБА_3 ЦРЛ не пропонувалися вакантні посади, які виникли після звільнення працівників ОСОБА_3 ЦРЛ, посади яких вона могла б обійняти у період після 25.02.2015 року по 30.04.2015 року включно.

З даними обставинами згодні сторони, третя особа і їх підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, працівники відділу кадрів ЦРЛ.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_3 ЦРЛ не додержаний порядок вивільнення ОСОБА_1, врегульований ст.ст.40, 42, 49-2 КЗпП України.

Вказане полягає в тому, що ОСОБА_1 ОСОБА_3 ЦРЛ після 25.02.2015 року і до 30.04.2015 року (дати звільнення) не пропонувалися всі наявні вакансії та робота, які вона могла б виконувати і які існували на час звільнення ОСОБА_1

Із пояснень сторін, письмової довідки ОСОБА_3 ЦРЛ від 12.06.2015 року №01-08/2067 вбачається, що у ОСОБА_3 ЦРЛ були з 25.02.2015 року по 30.04.2015 року вакансії, тобто вакантні посади, які ОСОБА_1 могла б обійняти за її згоди, виходячи із освітньо-кваліфікаційного рівня ОСОБА_1 (а.с.6, 8), однак посади ОСОБА_1 ОСОБА_3 ЦРЛ в порушення ст..49-2 КЗпП України не пропонувалося.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у звязку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно уточнених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 просить поновити її на посаді палатної медичної сестри в хірургічному, терапевтичному, дитячому, інфекційному, реанімаційному відділенні ОСОБА_3 ЦРЛ.

Виходячи із приписів ч.1 ст.235 КЗпП України суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на попередній роботі, а саме на посаді сестри медичної палати акушерського відділення ОСОБА_3 ЦРЛ, вийшовши за межі позовних вимог. Це повязано з захистом порушених трудових прав і законних інтересів ОСОБА_1 і необхідністю їх поновлення.

Виходячи із приписів ч.2 ст.235 КЗпП України підлягає виплаті ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7641 грн 45 коп, виходячи із наступного розрахунку:

- 2834 грн 73 коп за травень 2015 року;

- 2834 грн 73 коп за червень 2015 року;

- 1971 грн 99 коп за 16 робочих днів прогулу у липні 2015 року

(2834 грн 73 коп : 23 робочих днів у липні 2015 року х 16 робочих днів вимушеного прогулу = 1971 грн 99 коп). Час вимушеного прогулу з 01.05.2015 року по 22.07.2015 року включно.

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що її звільнення відбулося з упередженого ставлення до неї головного лікаря ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_5 та завідувача акушерського відділення ОСОБА_3 ЦРЛ ОСОБА_15 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні зібраними у справі доказами, які оцінені судом, виходячи із положень ст..212 ЦПК України.

Отже, у суду відсутні правові підстави щодо направлення окремої ухвали суду прокурору Кролевецького району та ОСОБА_3 ЦРЛ щодо порушення трудових прав ОСОБА_1 при її звільненні з ОСОБА_3 ЦРЛ в порядку ст.211 ЦПК України.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на те, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до чинного трудового законодавства, а отже підстав для поновлення на роботі немає, не є виправданням, виходячи із наступного.

Адміністрацією ОСОБА_3 ЦРЛ не були додержані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, зокрема ст.ст.42, 49-2 КЗпП України.

Так, ОСОБА_1 після 25.02.2015 року до 30.04.2015 року (дати звільнення) ОСОБА_3 ЦРЛ взагалі не були запропоновані всі вакантні посади, які існували на час її звільнення, обійняти які вона би погодилася або відмовилася у силу різних причин (невелика зарплата, знаходяться на значній відстані від місця проживання тощо), незважаючи на те, що вакантні посади у ОСОБА_3 ЦРЛ були.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.3 ст.88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 ЦРЛ в дохід держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Відповідно до ст.21, п.1 ч.1 ст.40, ст.42, ст.ст.49-2, 232, 233, 235 КЗпП України, керуючись ст..ст.10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218, ч.3 ст.88, п.2 ч.1 ст.367, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в якості сестри медичної палатної акушерського відділення ОСОБА_3 центральної районної лікарні з 30 квітня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_3 центральної районної лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7641 (сім тисяч шістсот сорок одну) гривню 45 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі в якості сестри медичної палатної акушерського відділення ОСОБА_3 ЦРЛ з 30 квітня 2015 року і стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 2834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) гривні 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 центральної районної лікарні в доход держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_16