Ухвала суду № 64487575, 02.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1459/17

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Сєвєрова Є.С., Таварткіладзе О.М.

За участю секретаряПоліхранової Ю.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10.11.2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: Служба у правах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2016 року позивачка ОСОБА_7 звернулася до суду з позовними вимогами в котрих просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що батько ухиляється від виконання обов'язків по її вихованню. Зокрема посилається на те,що рішенням суду від 29.10.2010 року ОСОБА_6 встановлений час для спілкування з дитиною: по вівторкам та четвергам до 20 00 години ; перші три вихідні місяця з п'ятниці вечора до неділя 20.00; один літній місяць по домовленості сторін. Не повернувши доньку матері вона змушена була звертатись до суду щодо негайного її відібрання. Згодом вона переїхала до м. Дніпропетровська,де проживає по теперішній час. З цього періоду позивачка не отримала на динину від відповідача коштів. Посилаючись на вимоги ст.164 п.2 ч.1 СК України просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міської ради , про позбавлення батьківських прав - задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,недоведеність обставин,які суд вважав встановленими. Зокрема посилається на те, що йому не було відома точна адреса місця проживання відповідачки; що він залишив у власності 3-х кімнатну квартиру та сама позивачка перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною. Одночасно посилається на те, що 05.09.2016 року він здійснив грошовий переказ в сумі 20 000 грн. на утримання доньки.

В судове засідання позивачка не з'явилась,про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином її представник.

У відповідності до вимог ст.76 ч.1 п.5; 305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Задовольняючи заявлені вимоги,районний суд виходив з того, що з часу припинення подружніх відносин батько дитини стосунків з нею не підтримує, матеріально дитину не забезпечує, донька проживає з матір'ю та знаходиться на її повному утриманні, а тому з підстав ст.164 ч.1 п.2 СК України задовольнив позовні вимоги.

Судова колегія не може погодитись з таким судженням районного суду з наступних підстав.

В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959р.), Конвенції ООН про права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. передбачає, що кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. При цьому, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Згідно ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Визначення поняття «позбавлення батьківських прав» міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», відповідно до якої позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, якщо вона, він:

1.не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2.ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3.жорстоко поводяться з дитиною;

4.є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5.вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6.засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10.01.2002р. визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.07.2002 року. Від шлюбу є неповнолітня дитина - донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9);

02.10.2007 року рішенням Суворовського районного суду шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було розірвано. Рішення суду набуло чинності 15.10.2007 року (а.с.86);

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 11.05.2010 року, суд стягнув аліменти з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частині зі всіх видів заробітку щомісячно, однак не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.03.2010 року до досягнення дитиною відповідного віку починаючи з 19.03.2010 року по 29.11.2023 року. Рішення набуло чинності 24.05.2010 року (а.с.87);

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини відмовлено( а.с.101)

Відповідно до Постанови Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 23.09.2014 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3157, виданого 18.06.2010 року Суворовським районним судом м.Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частині зі усіх видів заробітку щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 - закінчено відповідно до п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження. Відповідно до зазначеної постанови заборгованість станом на 01.09.2014 року відсутня (а.с.15);

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 25.01.2016 року розмір заборгованості по аліментам становив -13665 грн.(п.с.85)

05 вересня 2016 року відповідач перерахував ОСОБА_7 20 000 грн.( а.с.165)

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації члени ради опіки одноголосно проголосували про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 щодо малолітньої ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до Конституції України стаття 32 передбачає, що "Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне

життя, крім випадків, передбачених Конституцією України

Стаття 51 - "...Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються

державою".

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного

життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб".

Судова колегія вважає, що позбавлення заявника його батьківських прав становило втручання в право заявника, в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції , на повагу до його сімейного життя, яке гарантується п.1статт 8.

Дане втручання не становить порушення статті 8, якщо воно

здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком

законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є

необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих

цілей.

Для судової колегії є беззаперечним те, що мались законні підстави, а саме ст. 164 СК України,котра передбачає підстави для позбавлення батьківських прав.

На думку судової колегії рішення районного суду, яке оскаржується заявником, спрямовано на захист "прав і свобод" дитини., а тому

відповідно рішення районного суду мало законну мету у значенні п.2 ст.8.

Визначаючи, чи був захід, який оскаржується, "необхідним

в демократичному суспільстві" судова колегія приходить до наступного.

Беззаперечно, що інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема,стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.

Повертаючись до обставин цієї справи, судова колегія вважає, що спір стосується сімейних відносин заявника та позбавлення його батьківських прав. Ці питання мають вирішуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Як вбачається з матеріалів справи до переїзду позивачки до м. Дніпропетровська відповідач брав участь у виконанні своїх обов'язків по вихованню дитини. Проте після зміни свого місця проживання у нього утворилась заборгованість по аліментам та він не бачиться з дитиною.

Проте ці обставини виникли за об'єктивних причин, так як матеріали справи не містять доказів про те, що позивачка ОСОБА_7 надала йому точну адресу свого місця перебування в м. Дніпропетровську та об'єктивно він не міг зустрічатись з донькою у визначений йому час.

Матеріали справи містять докази на підтвердження направлення позивачці 20 000 грн. ,що підтвердили бажання батька брати участь у вихованні доньки.

Довідка з навчального закладу м. Дніпропетровська про те, що ОСОБА_6 не відвідує батьківські збори сама по собі не може бути підставою для задоволення позову.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову так як ОСОБА_7 не надала доказів які б підтверджували, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обовязків по вихованню доньки ОСОБА_8.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково вважав, що відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про порушення судом вимог ст.ст.212-214 ЦПК України та не врахував норми матеріального та процесуального права які регулюють спірні правовідносини, а тому з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового,про відмову в задоволенні позовної заяви.

Керуючись ст. 218,303, 309,316, 317,319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10.11.2016 року скасувати.

В позовній заяві ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: Служба у правах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до касаційного суду на протязі 20 днів.

.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді - О.М.Таварткіладзе

Є.С.Сєвєрова