Ухвала суду № 64487202, 17.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/374/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі - Поліхрановій Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

06.03.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2013 року за заявою ОСОБА_2 забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та тимчасові та капітальні будівлі бази відпочинку «Маранд», розташовані в курортній зоні «Катранка» Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 1103 кв.м. на земельній ділянці площею 0, 356 га, а також на все майно, що знаходиться на даній базі.

10.11.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовити.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В порядку забезпечення позову арешт може бути накладений на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або у інших осіб.

Відповідно до п. п. 4, 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України з заявою про скасування заходів забезпечення позову має право звернутися особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову та особа, яка є стороною у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суд м. Одеси за заявою ОСОБА_2 накладено арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 та накладено арешт на тимчасові та капітальні будівлі бази відпочинку «МАРАНД», яка належить ОСОБА_3, розташовану в курортній зоні «Катранка», Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, загальною площею 1103 кв.м. на земельній ділянці площею 0,356 га, а також на все майно, що знаходиться на даній базі.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно було придбано відповідачем поза межами періоду перебування у шлюбі з матір»ю позивача ОСОБА_4

Забезпечуючи позов в такий спосіб, суд першої інстанції не зазначив, які доводи, фактичні обставини та докази на їх підтвердження свідчить про наявність підстав для накладення арешту на майно, і такі заходи проіснували, починаючи з 2013 року по час їх скасування судом першої інстанції в 2016 році.

З виділених матеріалів у справі, яка є в огляді апеляційного суду, вбачається, що, починаючи з часу відкриття провадження в 2013 році, у справі не було судових засідань, які б свідчили про початок розгляду справи по суті, а судові засідання відкладалися переважно через неявку позивачки ОСОБА_2

Позовна заява ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.12.2013 року була залишена без розгляду у зв»язку з неявкою позивачки ОСОБА_2, однак була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.02.2014 року.

З часу розгляду справи після скасування ухвали про залишення позову без розгляду, жодне судове засідання, яке б свідчило про початок розгляду справи по суті, не відбулося, починаючи з березня 2014 року, розгляд справи відкладався через неявку осіб без зазначення причин /а.с.64, 70/, за клопотанням позивача ОСОБА_2 через завантаженість на роботі /а.с.67, 78, 80, 86-87, 97/, за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_5 у зв»язку з зайнятістю в інших судових засіданнях /а.с.103/.

Скасовуючи заходи забезпечення позову, суд посилався на зміст позовних вимог, тобто врахував вимоги ст.151 ЦПК України, п.п.4, 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», і такі доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не спростовані.

У будь-який час протягом розгляду справи ОСОБА_2 не позбавлена права повторного звернення із клопотанням про накладення арешту на майно, якщо для цього будуть існувати об»єктивні підстави.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилити апеляційну скаргу та, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.312,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: