Ухвала суду № 64487198, 01.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5408/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/211/17 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 26 01.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрицька Альона Павлівна про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 14 липня 2008 року було укладено кредитний договір та ним було отримано кредит в розмірі 89200,00 дол. США на придбання об'єкту нерухомості. Того ж дня був укладений договір іпотеки, а саме в іпотеку було передано майнові права на квартиру АДРЕСА_1. Після закінчення будівництва 14 січня 2010 року були внесені зміни до договору іпотеки та предметом іпотеки виступила квартира АДРЕСА_1. 05 січня 2012 року між ним та банком була укладена додаткова угода до кредитного договору зі збільшенням суми заборгованості без видачі кредитних коштів та зміною строку погашення. Також був укладений іпотечний договір, предметом договору була квартира АДРЕСА_1, про що о 13:41:17 були внесені відомості до Державного реєстру іпотек. При цьому банком лише о 19:40:34 була оформлена квитанція про сплату грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором від 14 липня 2008 року. А о 19:57:53 банком була оформлена заява на видачу готівки про отримання позивачем кредитних коштів за договором від 05 січня 2012 року. Вказав, що іпотекою може бути забезпечена виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може бути виникнути в майбутньому, на підставі договору, що набрав чинності. Тобто реально існуюче зобов'язання. На момент внесення відомостей про іпотеку не було виключено відомості про первісну іпотеку, не отримано згоди на наступну іпотеку та раніш ніж була видані кредитні кошти, тобто забезпечував неіснуючі зобов'язання. У зв'язку з цим просив суд визнати недійсним іпотечний договір квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на виконання зобов'язань за кредитним договором від 05 січня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П. і зареєстрований в реєстрі за №392.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати про відмову у задоволені позову та ухвалити нове, яким визнати недійсним іпотечний договір недійсним, посилаючись на його незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд залишив поза увагою умови первісного договору іпотеки та оспорюваного у межах даної справи іпотечного договору, від співставлення яких прямо залежало вирішення даного спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлено не правомірно, оскільки кредитний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами, а не оформленням заяви на видачу готівки про отримання боржником кредитних коштів. Відповідачем належних та допустимих доказів того, що кредитний договір від 05 січня 2012 року був підписаний після договору іпотеки суду не надано, не заявлено клопотань про їх витребування. Крім того посилання позивача, що не отримано було згоду первісного іпотеко держателя на наступну іпотеку, суд до уваги не бере, оскільки в даному випадку іпотеко держателем є одна особа, тому вважав, що дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У п. 8 постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановлено, що 14 липня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 223387043, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 892000 дол. США на строк 168 місяців, з терміном повернення до 14 липня 2022 року та з покладенням на нього зобов'язання виплачувати суму кредиту та відсотків в розмірі 14,75 річних за користування кредитними ресурсами, щомісячними ануїтетними (однаковими) платежами відповідно до графіку погашення, що є невід'ємною частиною даного договору.

Позичальник отримав кредитні кошти відповідного до умов кредитування за програмою кредитування «Житло в кредит на первинному ринку» для придбання цільових облігацій вартістю 546808,41 грн. в кількості 7467 штуки у ТОВ «Екобуд» з метою їх подальшого обміну на об'єкт нерухомості - квартиру загальною площею 74,67 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Виконання зобов'язання позичальника за цим договором забезпечувалось іпотекою нерухомості та порукою ОСОБА_7

Відповідно до умов договору іпотеки від 14 липня 2008 року, іпотекодавець передав в іпотеку банку майнові права на квартиру загальною площею 74,67 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому за договором про участь у будівництві об'єкту нерухомості № 2-П/81 від 6 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Екобуд».

05 січня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0226/74/49459, відповідно до умов якого, Банк надав позивальнику кредит у сумі 851739,95 грн. на строк до 05 грудня 2030 р. із сплатою 16,20 відсотків річних.

У п. 14.1 договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань.

05 січня 2012 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором було укладено Іпотечний договір між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 392.

Відповідно до умов Договору іпотеки Іпотека забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,2 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що складається з 2 жилих кімнат яка належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2009 року, видане виконкомом Петрівської сільської ради.

05 січня 2012 року між ОСОБА_2 та банком був укладений іпотечний договір, предметом договору була квартира АДРЕСА_1, про що о 13:41:17 були внесені відомості до Державного реєстру іпотек. Того ж дня о 19:40:34 була оформлена квитанція про сплату грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором від 14 липня 2008 року. Та 05 січня 2012 року об 19:57:53 банком була оформлена заява на видачу готівки про отримання позивачем кредитних коштів за договором від 05 січня 2012 року, що підтверджено відповідними заявами та витягом з реєстру іпотек.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 березня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними, було встановлено, що кредитні договори від 14.07.2008 № 223387043 і договір іпотеки від 14.07.2008 та доповнення до них, а також кредитний договорів від 05.01.2012 № 014/0226/74/49459 та договір іпотеки від 05.01.2012 не є пов'язаними між собою, не випливають один з одного та не стосуються одного предмету та умов.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2014 року - в тому числі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/026/74/49459 від 05 січня 2012 р. у сумі 964 200,10 грн., звернено стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,2 кв.м., житловою площею 38,2 кв.м., що складається з двох жилих кімнат, яка належить ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.12.2009 року, видане виконкомом Петрівської сільської ради, на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», визначивши початкову ціну предмета іпотеки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним, оскільки кредитний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами, а не оформленням заяви на видачу готівки про отримання боржником кредитних коштів. Відповідачем належних та допустимих доказів того, що кредитний договір від 05 січня 2012 року був підписаний після договору іпотеки суду не надано, та не заявлялося клопотань про їх витребування. Крім того посилання позивача, що не отримано було згоду первісного іпотеко держателя на наступну іпотеку, суд вірно не взяв до уваги, оскільки в даному випадку іпотекодержателем є одна особа, тому дійшов вірного висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою умови первісного договору іпотеки та оспорюваного у межах даної справи іпотечного договору, від співставлення яких прямо залежало вирішення даного спору, не заслуговують на увагу, оскільки кредитні договори від 14.07.2008 № 223387043 і договір іпотеки від 14.07.2008 та доповнення до них, а також кредитний договорів від 05.01.2012 № 014/0226/74/49459 та договір іпотеки від 05.01.2012 не є пов'язаними між собою, не випливають один з одного та не стосуються одного предмету та умов, що встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 березня 2014 року та відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає. .

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційнійскарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: