Ухвала суду № 64486112, 01.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1149/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/85/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 23 01.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

встановила:

у лютому 2016 року ПАТ «Київобленерго» звернулося із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 лютого 2012 року між ПАТ «АЕС Київобленерго», правонаступником якого є ПАТ «Київобленерго» та ОСОБА_2 було укладено договір №200478601 про користування електричною енергією за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Малиновського, 29-Б.

Відповідно до п.1 договору, енергопостачальник взяв на себе зобовязання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до дозволеної потужності 20,0 кВт, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач в свою чергу зобовязався оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами у термін, передбачений цим договором.

Відносини, які виникають між споживачем електричної енергії та енергопостачальником регулюються Правилами користування електричної енергії для населення, затвердженими постановою КМ України від 26.07.1999 р. за №1357 і є обовязковим для виконання кожною із сторін.

Пунктом 16 Договору та п.20 ПКЕЕн передбачено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць.

Порушуючи умови договору, відповідач використану електроенергію не оплачує в повному обсязі.

Відповідно до виписки з особової картки споживача «Показання» станом на 25.01.2016р. показники лічильника становили ніч 67,213 кВт. Год., а день 136,158 кВт. год.

Таким чином боржником, відповідачем, було використано електроенергії на суму 103,239 грн. 83 коп.

Нарахування проводяться на підставі Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постановою НКРЕ №498 від 23.04.2012 року у відповідності до тарифів для населення затверджений постановою НКРЕ від 23.05.2014р. №749 зі змінами.

28 вересня 2015 року Ірпінським міським судом було видано судовий наказ №367/6591/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київобленерго» боргу, який був скасований ухвалою того ж суду від 30 жовтня 2015 року.

Позивач просив стягнутиз ОСОБА_2 на користь ПАТ «Київобленерго» 103 239 грн. 83 коп. боргу за спожиту електроенергію та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2016 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи. Апелянт, вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивач просив стягнути заборгованість за договором №200478601 від 20 лютого 2012 року, який ОСОБА_2 не підписував.

Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що підпис, який стоїть у вищезазначеному договорі не належить відповідачу.

Також, апелянт, вважає, що додані суду першої інстанції «Добові показання» не відповідають дійсності, оскільки у період з 18.02.2016 року по 26.02.2016 року відповідача було відключено від електромережі. Однак, у таблиці «Добові показання» у зазначений період визначені показники лічильника, які протягом цього періоду змінювались.

Крім того, також, має місце той факт, що у ОСОБА_2, як у споживача, є пільги на електроенергію, що визнається енергопостачальником та прописується окремим пунктом у договорі. Проте, при розрахунку заборгованості не взято дані обставини до уваги ні позивачем, ні судом першої інстанції.

Просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст.68,162 ЖК України, наймач (власник) зобовязаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги, але боржник в добровільному порядку заборгованість за спожиту електроенергію не сплачує.

Згідно з вимогами ч.1 ст.509 ЦК України, зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За правилами ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2012 року між ПАТ «АЕС Київобленерго», правонаступником якого є ПАТ «Київобленерго» та ОСОБА_2 було укладено договір №200478601 про користування електричною енергією за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Малиновського, 29 Б.

Відповідно до п.1 договору, енергопостачальник взяв на себе зобовязання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до дозволеної потужності 20,0 кВт, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач в свою чергу зобовязався оплачувати одержану електричну енергію за встановленими тарифами у термін, передбачений цим договором.

10 червня 2014 року з споживачем ОСОБА_2 за адресою: Київська область, м. Буча вул. Малиновського, 29 Б було укладено договір №200478601 про користування електричною енергією.

Пунктом 18 вказаного договору на 11 червня 2014 року було узгоджено та встановлено суму заборгованості 37 081 грн. 32 коп.

На підставі заяви споживача від 19 червня 2014 року за вх.№4974 було укладено договір №7000024175 про розстрочку виконання зобовязань, який було підписано споживачем 09.07.2014р. Таким чином сума 37 081,32 грн. була розбита на щомісячні платежі на 5 місяців по 7 416,26 грн.

З поданого до суду розрахунку вбачається, що відповідачем дані суми не сплачувались. Однак, 03 грудня 2014 року заявою за вх.№1370 відповідач знов звернувся до ПАТ «Київобленерго» з питання розстрочення оплати боргу в сумі 48165 грн. 86 коп., в задоволенні якої було відмовлено у звязку з невиконанням умов попереднього договору №7000024175. Таким чином, сума боргу 48165,86грн. була підтверджена споживачем.

Після заміни лічильника відповідача показники даного приладу обліку знімаються автоматизованою системою АС КОЕ дистанційно.

ПАТ «Київобленерго» повністю заперечує той факт, що працівниками Енергопостачальника в будинку відповідача встановлювався інший лічильник, що даний лічильник відповідач встановив самоуправно.

В період з 18 лютого 2016 року по 26 лютого 2016 року відповідача було відключено від електропостачання у звязку з несплатою за користування електроенергією і відповідно плата за користування не нараховувалась у цей період. Згідно акту обстеження лічильник, який встановлено на території будинковолодіння відповідача не опломбований ПАТ «Київобленерго» і дозвільних документів на його встановлення у відповідача немає.

Лічильник, який встановлено в КТП-64 з якого підведено енергопостачання до будинку відповідача ОСОБА_2 і, відповідно, згідно даних якого, ведуться нарахування за спожиту електроенергію має пломбу, КТП 64 зачинено на замок.

Відносини, які виникають між споживачем електричної енергії та енергопостачальником регулюються Правилами користування електричної енергії для населення, затвердженими постановою КМ України від 26.07.1999 р. за №1357 і є обовязковим для виконання кожною із сторін.

Пунктом 16 договору та п.20 ПКЕЕн передбачено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Порушуючи умови договору, відповідач використану електроенергію не оплачує в повному обсязі.

Відповідно до виписки з особової картки споживача «Показання» станом на 25.01.2016р. показники лічильника становили ніч 67,213 кВт. год., а день 136,158 кВт. год.

Таким чином, боржником було використано електроенергії на суму 103,239 грн. 83 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що нарахування проводилися на підставі Порядку застосування тарифів на електроенергію, затвердженого постановою НКРЕ №498 від 23.04.2012 року у відповідності до тарифів для населення затверджений постановою НКРЕ від 23.05.2014р. №749 зі змінами.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Посилання апелянта на ті обставини, що він не підписував із позивачем договір про користування електричною енергією, позивачем не правильно проведені розрахунки, а також те, що відповідач, як споживач, має пільги на електроенергію, не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги виходячи із наступного.

Згідно зіст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідачем по справі не подано доказів того, що він не підписував із позивачем договір про користування електричною енергією. Доказів про те, що позивач неправильно проводить розрахунки, за спожиту відповідачем електроенергію, відповідачем також не подано.

Згідно листа від 25.10.2016 року за №4260 Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради ОСОБА_3, є дружиною відповідача, який перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків за категорією «Багатодітна сімя». 16.07.2103 року термін дії пільгового посвідчення закінчився, термін дії посвідчення не продовжено, пільги на житлово комунальні послуги не надаються.

Пільги почали нараховуватися згідно заяви ОСОБА_3 від 15.10.2014 року за №91 і були враховані позивачем по справі при нарахуванні заборгованості за спожиту електроенергію, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.90).

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді