Постанова № 64486030, 18.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9949/16-п Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/73/17 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 18.01.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, за участю захисника правопорушниці ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС України на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої консультантом по роботі з клієнтами компанії «Enta Steel», Німеччина,

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн без конфіскації валюти;

вилучену валюту у розмірі 14300 доларів США повернуто ОСОБА_2

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 20.11.2016 року, о 18 годині 25 хвилин, прибула до України з Німеччини м. Франкфурт, літаком авіакомпанії «МАУ», рейсом № 402, та обрала проходження митного контролю у формі спрощеного митного контролю, тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на запитання працівників митниці щодо наявності у неї готівки, останньою було видано незаявлені 25000 доларів США. Вказана іноземна валюта переміщувалася без ознак приховування. Із вказаної суми ОСОБА_2 було пропущено 10700 доларів США та протоколом про порушення митних правил вилучено 14300 доларів США.

У апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС України порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і обєктивно зясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Указав на те, що незастосування до ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації предмету правопорушення, порушує справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами основних прав людини, оскільки конфіскація предмета правопорушення, не може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_2 Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у розмірі 1700 грн.

Вислухавши пояснення:

представника Київської митниці ДФС України, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

захисника правопорушниці, який заперечував проти апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника Київської митниці ДФС України не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, та винності ОСОБА_2 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 20.11.2016 року № 0725/125120101/16, протоколом опитування від 20.11.2016 року, доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Бориспіль - аеропорт», Київської митниці ДФС від 20.11.2016 року, поясненнями ОСОБА_2, та іншими доказами.

На підставі указаних доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_2 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і обєктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої валюти ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що грошові кошти, які ОСОБА_2 переміщувала через митний кордон України, були її заробітної платою отриманою законним шляхом відповідно до умов трудового договору.

Наведені висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки вартість предмета правопорушення у співвідношенні із майновим станом ОСОБА_2 є значною та істотно вплине на її майновий стан. Втручання у право власності ОСОБА_2 не може вважатися пропорційним, оскільки спричинить для неї «особистий і надмірний тягар».

Разом із цим, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення п.10 ч.2 Конвенції про захист заробітної плати, відповідно до якої, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у звязку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ігнатюк О.В.