Ухвала суду № 64484684, 02.02.2017, Миронівський районний суд Київської області

02.02.2017 Єдиний унікальний № 371/137/17

Провадження № 2-з/371/3/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу з відповідача, посилаючись на ті обставини, що за укладеним з банком кредитним договором вона має заборгованість в сумі 40959, 47 грн.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на 1/4 частину квартири під номером 11 будинку під номером 248 по вулиці Тисменицька міста Івано-Франківська. В підтвердження права власності відповідача на дане нерухоме майно надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта № 71278675, від 25 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в нього чи інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обовязок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобовязаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Обєктивних обставин та припущень щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, сторона, яка заявила клопотання, не зазначила.

Заявник зазначив майно, яке може бути арештовано, але не надав докази належності вказаного майна відповідачу, а також не зазначив його вартість, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо забезпечення позову з урахуванням співмірності позовних вимог.

Зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта № 71278675, від 25 жовтня 2016 року, вбачається, що нерухоме майно у виді 1/4 частини квартири під номером 11 будинку під номером 248 по вулиці Тисменицька міста Івано-Франківська, належить не ОСОБА_1, а іншій фізичній особі.

За вказаних обставин у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, а також відсутні достатні підстави для висновку про наявність у відповідача на праві власності нерухомого майна.

Вказані обставини є підставою для відмови у вжитті заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук