Ухвала суду № 64482500, 02.02.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8128/16-к

Провадження № 1-кс/461/732/17

УХВАЛА

02.02.2017 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря - Кахнич С.П., прокурора Р.Замараєва, слідчого В.Дудчака, підозрюваного ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою підозрюваному

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр омадянину України, українцю, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

в с т а н о в и в :

В провадженні слідчого відділу СУ прокуратури Львівської області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за номером 42016140000000244 від 06.12.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 - ч.2 ст.365 КК України.

По даному кримінальному провадженню підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області.

Старший слідчий першого слідчого відділу СУ прокуратури Львівської області ОСОБА_3, за погодженням прокурора, звернувся в суд з клопотанням про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, мотивуючи це необхідністю проведення ряду слідчих дій, а також тим, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу не відпали, що свідчить про те, що застосування більш мяких запобіжних заходів не забезпечить належної поведінки підозрюваного.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, крім положень ст.ст.177, 178 КПК України, враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Наявність підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що належить до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ Калашников проти Росії від 15 липня 2002 року).

Відповідно до вимогч. 3 ст. 5 Конвенції(правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

З матеріалів клопотання вбачається вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину із погрозою застосування насильства, будучи при цьому працівником правоохоронного органу, має досвід оперативної роботи та є достатньо обізнаним із специфікою розслідування кримінальних справ.

Крім того, під час розгляду клопотання встановлено наявність у підозрюваного міцних соціальних звязків в місці постійного проживання, підтвердженого відповідними документами, зокрема встановлено наявність в нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, вік та стан здоровя підозрюваного, що не перешкоджає його утриманню в слідчому ізоляторі, а також суспільний резонанс справи, оскільки підозрювані являються працівники правоохоронного органу, які в силу своїх обовязків зобовязані забезпечувати дотримання Закону, а не порушувати його.

Наведене свідчить про те, що продовжують існувати достатні підстави, вважати, що підозрюваний може перешкоджати встановленню істини у справі шляхом надання порад, схилянням до дачі завідомо неправдивих показань, з метою створення собі алібі, тобто перебуваючи на волі в силу своїх професійних навиків та соціальних звязків, буде мати реальну можливість уникнути можливого покарання, що вказує на недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначених ст.177 КПК України, а тому приходжу до переконання, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш мякий, тобто задоволення клопотання.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у відповідності до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, законодавець наголосив, що життя та здоров?я особи є найголовнішою цінністю в суспільстві, і у разі наявності посягань на нього, суд вправі прийняти рішення про тимчасове безальтернативне обмеження права на свободу особи, яка підозрюється у вчиненні таких посягань та щодо якої існують ґрунтовні сумніви у неналежності її процесуальної поведінки. При розгляді клопотання не здобуто будь-яких належних доказів щодо вчинення тиску на свідків по справі, також встановлено, що потерпілий по справі допитаний слідчим суддею, а підозрюваний будучи обізнаним в тому, що стосовно нього проводиться розслідування не ухилявся від слідства.

Приймаючи рішення по клопотанню враховую, що слідчий і прокурор жодним чином не довели ризик переховування від слідства та суду, а також те, що на момент розгляду клопотання підозрюваний звільнений зі служби.

В звязку з вищенаведеним, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обовязків підозрюваним, передбачених КПК України. При цьому, вирішуючи питання про визначення розміру застави, суд враховує обставини кримінального провадження, особу підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, у звязку з чим суд приходить до переконання, що достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України буде розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, заслухавши думку прокурора та слідчого про доцільність продовження строку тримання під вартою, думку підозрюваного та його захисника, які клопотання заперечили з мотивів безпідставності, враховуючи положення ст.ст.177, 178 КПК України, те, що строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 закінчується, а по справі необхідно вчинити усі дії для закінчення досудового розслідування, вважаю, що запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному не може бути замінено, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, будучі обізнаним в методах проведення досудового розслідування та перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, узгоджуючи з ними свої показання та схиляючи їх до дачі завідомо неправдивих показань, з метою створення собі алібі, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню, а тому приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та підозрюваному ОСОБА_1 слід продовжити термін тримання під вартою строком на 60 днів, тобто в межах строку досудового розслідування.

Разом з тим, з метою недопущення порушення права сторін кримінального провадження на розслідування і розгляді справи упродовж розумного строку, вважаю за необхідне звернути увагу слідчого та прокурора на необхідність оперативного проведення слідчих дій якими мотивоване клопотання. Так, не може залишитись поза увагою факт безпідставного затягування з призначенням гемологічної експертизи. Крім того, слідчому і прокурору слід уникати формалізму при проведенні досудового розслідування, що підтверджує наявність в клопотанні посилання на те, що підозрюваний досі працює на посаді, хоча про звільнення останнього було повідомлено слідчого і прокурора при розгляді попереднього клопотання, а також безпідставне посилання на те, що підозрюваний вчинив злочин, хоча ця обставина може бути встановлена виключно судом.

Керуючись ст.ст.197, 199 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в :

клопотання задоволити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03.04.2017 року включно.

На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обовязків підозрюваним ОСОБА_1, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 128000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1, інші особи як заставодавці мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обовязок прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора та суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками по даному провадженню, здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну, у разі наявності таких,, носити електронний засіб контролю

Розяснити підозрюваному ОСОБА_1 його обовязки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Львівської області ОСОБА_3.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області на протязі пяти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя В.Стрельбицький