Постанова № 64482265, 03.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/83/17

Єдиний унікальний № 320/6788/16-п Головуючий в 1-й інстанції - Редько О.В.

Категорія - ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Білоконев В.М., за участю захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року,

в с т а н о в и в:

постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Як зазначено в постанові, 08 жовтня 2016 року о 08 годині 50 хвилин, ОСОБА_3, на 372 км а/д Харків-Сімферополь керуючи автомобілем НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: хитка хода, млява мова, почервоніння обличчя, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження тесту на стан сп`яніння за допомогою приладу Alkotest «Drager» та медичного огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, у медичному закладі ОСОБА_3 відмовилась в присутності свідків. В діях ОСОБА_3 є порушення вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважає, що дане рішення прийнято без урахування обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового засідання докази не є достатніми для визнання її вини у вчиненні зазначеного правопорушення. Вказує, що вона не відмовлялась від проходження медичного огляду, навпаки, вона неодноразово намагалась пройти тест. Але прилад не працював, проїхати до медичного закладу відмовилась, бо тяжко хворів її чоловік. Також зауважує, що від керування транспортним засобом вона відсторонена не була, а належний її транспортний засіб затриманий не був, що говорить про безпідставне складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Заслухавши в судовому засіданні захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, незважаючи на невизнання ОСОБА_3 вини, вона підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 08.10.2016 року серія АП2 № 316385 щодо порушення нею вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.5); рапортом поліцейського роти ДПС ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4, поясненнями свідків та іншими матеріалами справи.

Дослідивши в судовому засіданні наведені докази суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст. 252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст. 251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв'язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності в діях ОСОБА_3 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_3 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Доводи ОСОБА_3 про те, що вона не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного спьяніння, оскільки «Драггер» був несправний, а крім того, вона вимагала щоб її відвезли до медичного закладу, є необгрунтованими, так як вони суперечать показам робітника поліції ОСОБА_4, (а.с. 34-35), свідка ОСОБА_5 (а.с. 42) та відеозапису події правопорушення, який був зафіксований на диску (а.с. 32).

У звязку з чим, необгрунтованим є довід апелянта і про те, що в показаннях ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 є суперечності щодо її відмови від прроходження тесту на приладі «Драггер», оскільки, цю відмову вони розповіли по разному, зокрема, робітник поліції вважав, що ця відмова полягала в більше чим в 10 умисних зіпсованих спробах ОСОБА_3

Не впливають на законність та обгрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, зокрема про те, що що в судовому рішенні не зазначено, які саме дії були вчиненні нею, щодо ухилення від проходження огляду на стан алкогольного спьяніння, крім того, в супереч вимогам ст. ст. 265 -2 та 266 КпАП України, вона фактично не була відсторонена від керуванням автомобіля оскільки ці порушення ні є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Не заслуговують уваги і доводи апелянта і про те, що 08.01.2017 року сплив термін притягнення її до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КпАП України, оскільки системний аналіз ст. ст. 38 ч. 2, 299 ч. 2 КпАП України свідчить про те, що строк накладання стягнення, передбачений ст. 38 ч. 2 КпАП України і строк виконання постанови про накладання стягнення, передбачений ст. 299 ч. 2 КпАП України, можуть не співпадати, а тому накладення 27.12.2016 року районним судом стягнення на ОСОБА_3 в трьохмісячний строк з дня вчинення правопорушення, відповідає вимогам ст. 38 ч. 2 КпАП України, в звязку з чим, підстави для закриття провадження у справі, відсутні.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав, які б свідчили про незаконність постанови, а тому відповідно і до задоволення скарги ОСОБА_3

Керуючись ст. 294 КУпАП суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області В.М. Білоконев