Рішення № 64482173, 31.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/5284/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Провадження №22-ц/778/558/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішенняКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що з 13.12.2014 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання сина, тому просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь, у розмірі 1000 гривень щомісяця до повноліття сина, починаючи з 30.09.2016 року.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.09.2016 року.

В іншій частині позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити частково стягуючи аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно до повноліття дитини.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляджу справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. п., 1, 3, 4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частини заробітку ( доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції виходив із того, що жодна із обставин, вказаних в ст. 184 СК України, яка могла б бути підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в судовому засідання не доведена.

З таким висновком суду не можна погодитись.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За змістом ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 грудня 2007 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 1-ЖС № 046352 та зроблено запис № 1222 від 15 грудня 2007 року ( а. с. 2).

Від шлюбу сторони мають сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_3 1-ЖС № 031954 ( а.с. 3)

Сторони разом не проживають. На цей час неповнолітня дитина ОСОБА_5 проживає з матірю ОСОБА_4, що відповідачем не заперечується.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач має регулярний фіксований дохід, а також доказів про розмір його нерегулярного, мінливого доходу, у тому числі як суб'єкта господарювання. Відповідач ОСОБА_3 на час вирішення справи судом першої інстанції постійного місця роботи не мав, будь-яких допустимих доказів на підтвердження свого матеріального становища, розміру щомісячного доходу суду першої інстанції не надавав.

Таким чином, на час розгляду справи у суді першої інстанції по справі доведені умови, передбачені ч. 1 ст. 184 СК України, для визначення розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі, як і просила позивач.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення аліментів у 1\4 частці від заробітку (доходу) не є обґрунтованими, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для визначення аліментів саме у такий спосіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, то наявні всі обставини, передбачені положеннями ст. 184 СК України про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання їхнього неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено правило, згідно з яким, одній дитині призначається не менше 30 % від прожиткового мінімуму, який встановлено у Державному Бюджеті на певний період для відповідного віку.

Слід зазначити, що на з 01.05.2016 року по 01.12.2016 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 1531 грн.

Виходячи із прожиткового мінімуму в розмірі 1531 грн. та положень ст. 180 СК України, яка передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, колегія суддів приходить до висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 765 грн. щомісячно (1531:2) .

Отже з врахуванням фактичних обставин справи колегія вважає, що ухвалене по справі рішення в оскаржуваній частині на підставі ст. 309 ЦПК підлягає зміні: розмір коштів, які стягнуті з відповідача на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 підлягає визначенню у твердій грошовій сумі в розмірі 765 грн. щомісячно починаючи з 30.09.2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2016 року у цій справі змінити, визначивши розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 765 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.09.2016 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: