Ухвала суду № 64482139, 31.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/7538/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ісакова Д.О.

Провадження №22-ц/778/524/17 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська мікрофінансова мережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2015 року ТОВ «Українська мікрофінансова мережа» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 10909,62 гривень вказавши, що 09.09.14 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мікрофінансова мережа" та ОСОБА_3 було укладено договір № ЗП02-00004 про надання фінансового кредиту. Згідно вказаного договору ТОВ «Українська мікрофінансова мережа» надав Відповідачу кредитні кошти в розмірі 5460 грн. зі сплатою процентів 8% річних від залишкової суми кредиту строком до вересня 2016 року. Свої зобов'язання за Договором ТОВ "Українська мікрофінансова мережа виконало у повному обсязі, видавши відповідачу кошти в розмірі 5460 грн. на підставі видаткового касового ордеру від 09 вересня 2014 року, натомість, відповідач, у порушення умов договору та нормам Цивільного кодексу не виконав покладені на нього обов'язки, у зв'язку з чим, станом на 19.08.15 року основна заборгованість відповідача по договору про надання фінансового кредиту становить 10909.62 грн. з яких: Кредит -5460.00 грн ., проценти - 380.78 грн., штраф - 500.00 грн., комісія/пеня - 4568.84 грн..

З цих підстав просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 10909.62 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, заборгованість по договору про надання фінансового кредиту № ЗП02-00004 від 09.09.14 року в сумі 10909.62 грн. та судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнення боргу до 5460 грн.

ТОВ «Українська мікрофінансова мережа» будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи до апеляційного суду не з'явився, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Згідно вимог частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності ТОВ «Українська мікрофінансова мережа».

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

Згідно ст.ст. 525,526, 530 ЦК України зобов"язання мають виконуватися належним чином та в установлений законом строк.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ « Українська макрофінансова мережа» щодо стягнення з ОСОБА_3 , як з боржника, заборгованість за кредитним договором, суд виходив з доведеності того, що позичальник за вказаним договором ОСОБА_3 належним чином умови договору не виконував, а тому позивач правомірно вимогає задовольнити його вимоги шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором .

Даний висновок є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.14 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська мікрофінансова мережа" та ОСОБА_3 було укладено договір № ЗП02-00004 про надання фінансового кредиту.

Згідно вказаного договору та видаткового касового ордеру від 09 вересня 2014 року ТОВ «Українська макрофінансова мережа» надав Відповідачу кредитні кошти, в національній валюті, в розмірі 5460 грн. зі сплатою процентів в розмірі 8% річних від залишкової суми кредиту строком до вересня 2016 року ( а.с. 5-6, а.с. 9).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит з процентами та платою за обслуговування кредиту в розмірі 547.71 грн. згідно з графіком щомісячних внесків за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.4 договору за обслуговування кредиту позичальник щомісячно сплачує комісію в розмірі 8% від залишку суми кредиту.

Відповідно до п. 4.2.3 договору Кредитодавець має право вимагати дострокового погашення кредиту, сплати процентів, комісії, відшкодування збитків, а позичальник зобов'язаний на вимогу Кредитодавця достроково виконати вказані грошові зобов'язання, у випадках порушення термінів сплати щомісячних платежів, передбачених п. 2.1. договору, протягом двох місяців.

Відповідно до п. 3.3.1. договору у випадку порушення умов договору позичальник сплачує Кредитодавцю штраф в розмірі 50 грн. за кожен факт порушення пункту 2.1 договору.

Згідно ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору від 09.09.2014 року № ЗП02-00004 станом на 19.08.2015 року має заборгованість в розмірі 10909.62 грн. з яких: заборгованість за кредитом -5460.00 грн ., заборгованість по процентам - 380.78 грн., штраф - 500.00 грн., комісія/пеня - 4568.84 грн..

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, а також перевірено розмір заборгованості за кредитним договором, в тому й числі, розміру процентів, пені, штрафу, які були нараховані відповідно до п. п. 1.3, 1.4, , 3.3.1 умов договору від 09.09.2014 року № ЗП02-00004 , укладеного між сторонами.

Оскільки розмір штрафу, пені, що разом становить 5068.84 грн. не перевищує розмір збитків ( 5840.78), тому суд першої інстанції правомірно не застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені), тому доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру пені з тих підстав, що пеня перевищує розмір збитків є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду щодо їх оцінки.

За таких обставин рішення суду є законним і обґрунтованим, а підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Г.С. Подліянова

Судді: О.М. Кримська

А.В. Дашковська