Ухвала суду № 64482066, 31.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/2543/14 Головуючий у 1 інстанції: Ачкасов О.М.

Провадження № 22-ц/778/327/17 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«31» січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2016 року по справі за позовом Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стіхія», про визнання частково незаконним та скасування розпорядження Запорізької районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акту, витребування та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року Прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся до суду з позовом до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження Запорізької районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акту, витребування та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перевіркою, проведеною прокуратурою Запорізького району, встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 між Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» було укладено договір оренди земельної ділянки.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки 20.09.2010 року розірвано, про що Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради, в тому числі, у власність ОСОБА_3. передано земельну ділянку площею 0,0940 га для ведення садівництва.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 від 05.04.2007 року.

Разом з тим, встановлено, що розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 в частині передачі земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0940 га для ведення садівництва ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на його підставі - визнанню недійсним, оскільки порушено порядок приватизації земельної ділянки. Так, спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3 без розроблення відповідного проекту землеустрою.

Крім того, згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 10.04.2014 № 1756 відповідно до генерального плану розвитку м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.09.2004, територія земельних ділянок, які передані у власність членам ОСК «Козацька садиба» визначена як територія багатоквартирної каскадної забудови. Використання зазначених земельних ділянок для садівництва суперечить діючому генеральному плану міста.

З огляду на зазначене, прокурор просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0940 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року;

- скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 05.04.2007 року під № 010726000423;

- витребувати у ОСОБА_3 та зобов'язати її повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 0,0940 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 1.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 16 вересня 2014 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи ТОВ «Стіхія».

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року до участі у справі залучено Запорізьку місцеву прокуратуру №2 Запорізької області в якості правонаступника прокурора Запорізького району Запорізької області.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29 вересня 2016 року залучено до участі у розгляді справи Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в якості правонаступника Головного управління Держземагентства у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заявлених прокурором вимог, суд виходив з того, що зі змісту позовної заяви та наданих позивачем доказів не вбачається наявність факту порушення або оспорювання прав держави в особі Головного управління Держземагенства, правонаступником якого являється Держгеокадастр у Запорізькій області або інших осіб, а тому заявлені вимоги визнав безпідставними.

Висновки суду погоджуються з фактичними обставинами справи і є обґрунтованими.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 14/33 від 03 березня 2006 року затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років (т.1, а.с.8).

На підставі вказаного розпорядження 06 квітня 2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, згідно п.14 якого земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва (т.1, а.с.10-13).

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 06 грудня 2006 року за № 14/486 внесено зміни до розпорядження № 14/33 від 03 березня 2006 року в частині визначення площі земельної ділянки, а саме, зменшено її розмір з 4,8969 га до 4, 7263 га. На виконання вказаного розпорядження внесено відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема, визначено розмір переданої в оренду земельної ділянки 4, 7263 га - сіножаті (т.1, а.с.9,13).

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації № 2/12 від 09 лютого 2007 року передано безоплатно у власність 42 громадянам земельну ділянку загальною площею 3, 6541 га за рахунок земель ОСК «Козацька садиба», що розташовані за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

У додатку до вказаного розпорядження зазначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0940 га для ведення садівництва (т. 1, а.с.15, 15 звор.).

Останньою на підставі вказаного розпорядження 05 квітня 2007 року отримано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.16).

Заявлений у червні 2014 року позов прокурор обґрунтовував незаконністю передачі земельної ділянки площею у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09 лютого 2007 року, вважаючи, що відповідач не був землекористувачем спірної земельної ділянки, проект землеустрою та технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялися та не затверджувалися, цільове призначення не визначалося, що було встановлено проведеною 17 квітня 2014 року перевіркою дотримання вимог земельного законодавства за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, оцінених у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, суд дійшов висновку, що при передачі у власність відповідачу як члену садівничого товариства спірної земельної ділянки та видачі йому державного акта про право власності на землю були дотримані вимоги діючого на той час законодавства, а тому доводи прокурора про те, що втручання в право власності останнього відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку визнав недоведеними.

При цьому суд керувався не тільки нормами земельного законодавства, а і положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предметом безпосереднього регулювання яких є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Так, статтею 19 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено категорії земель, на які за основним цільовим призначенням вони поділяються, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За правилами ч.1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСК «Козацька садиба» було передано в оренду земельну ділянку з цільовим призначенням - ведення садівництва і саме з таким цільовим призначенням у подальшому були передані земельні ділянки у власність членам кооперативу, зокрема, ОСОБА_3 При цьому у тексті самого розпорядження Запорізької районної державної адміністрації № 2/12 від 09 лютого 2007 року про приватизацію земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян з підстав їх членства в ОСК «Козацька садиба», також міститься посилання на те, що земельні ділянки, що підлягають приватизації за рахунок земель обслуговуючого кооперативу, перебувають у користуванні членів обслуговуючого садівничого кооперативу.

У зв'язку з цим доводи позивача щодо зміни цільового призначення зазначених земель та порушення Запорізькою районною державною адміністрацією порядку встановлення та зміни їх цільового призначення суд правомірно визнав безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Безоплатна приватизація земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян(ч.3 ст. 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачено ст. 118 ЗК України. За змістом ч.ч.1,2 вказаної статті у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний термін на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначено ст. 121 ЗК України.

Посилання позивача на те, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 відбувалася з порушенням вказаних норм Земельного кодексу України, суд не визнав переконливими.

Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на об'єднання в громадські організації, в тому числі і садівницькі товариства. Діяльність таких товариств регулюється їх Статутами, прийнятими загальними зборами членів товариств і зареєстрованих у встановленому порядку.

За положеннями ст. 35 ЗК України кожний член садівницького товариства має право вимагати визнання за ним права власності на земельну ділянку, якою він користується, з оформленням на нього особисто права власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється членом ОСК «Козацька садиба» (т.1, а.с. 43-45), створеного 05.07.2005 року.

Відповідно до Статуту вказаного кооперативу, останній є обслуговуючим кооперативом, предметом діяльності якого є вирощування(виробництво) членами кооперативу на виділених їм ділянках фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції. Право кожного члена кооперативу оформити виділену йому земельну ділянку у власність передбачено п.5.5 Статуту.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу від 21.12.2006 року (протокол № 5) було затверджено генеральний план забудови території ОСК «Козацька садиба», здійснено розподіл земельних ділянок між членами кооперативу та затверджено їх реєстр, згідно якому ОСОБА_3 виділено у користування земельну ділянку № 1 площею 0,0940 га (т.1 а.с.75-76).

Затверджений рішенням зазначених зборів генеральний план забудови був виконаний на підставі договору № 089106 від 18.09.2006 року Державним науково-дослідним та проектним інститутом «Дніпроелектроконструкція» і відповідно до вказаного плану, встановлювалися межі як земельних ділянок, що перебувають у користуванні членів кооперативу, так і земель загального користування (том 2 а.с.38-39).

Вказані обставини спростовують доводи про те, що земельна ділянка № 1 площею 0,0940 га ОСОБА_4 в натурі не виділялась і у її користуванні не перебувала, як і доводи про відсутність передбачених ч.2 ст. 118 ЗК України технічних матеріалів на підтвердження розміру земельної ділянки для прийняття органом виконавчої влади рішення щодо приватизації земельної ділянки.

Крім того, заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_4 заявляла клопотання про застосування позовної давності до вимог, заявлених прокурором у червні 2014 року щодо скасування прийнятого більше 7 років тому розпорядження Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 09.02.2007 року № 2/12 в частині передачі у власність відповідачу спірної земельної ділянки, який вважала пропущеним.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після споєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу(п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93,22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення ст. 268 ЦК України передбачає винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, у п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак, п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави і її органів яв суб'єктів владних повноважень, положення п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист прав державної власності, порушеного незаконними правовими актами органів державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України і на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 6-68 цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції і правомірно була врахована судом першої інстанції при розгляді даної справи.

В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції правильно зазначив, що застосування строку позовної давності вирішується судом в розумінні положень частини 5 статті 267 ЦК України тільки щодо порушеного права позивача.

Суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено порушеного права, та обґрунтовано відмовив у позові саме з цих підстав.

За змістом ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ті докази та обставини, що наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, достатніх підстав для зміни чи скасування судового рішення у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України вони не містять.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: