Рішення № 64481760, 01.02.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/3525/16-ц

2/337/65/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

при секретарі Чалій Т.П.

за участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що вона з 23.10.2009р. по 11.08.2015р. знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. В період шлюбу ними спільно було придбано квартиру АДРЕСА_1. Однак після розірвання шлюбу 19.08.2015р. ними було укладено договір про поділ спільного сумісного майна подружжя, відповідно до якого зазначена квартира перейшла в її особисту приватну власність, а відповідач зобовязувався звільнити квартиру, забрати свої особисті речі та знятися з реєстраційного обліку до 02.09.2015р. З серпня 2015р., тобто понад один рік, відповідач в спірній квартирі не проживає, забрав свої речі з неї, але з реєстраційного обліку не знявся, чим чинить їй перешкоди в користуванні та розпорядженні своєю власністю, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати по сплаті житлово-комунальних послуг. З серпня 2015р. відповідач фактично мешкає в квартирі АДРЕСА_2, яку він придбав у власність відразу після поділу спільного сумісного майна подружжя за грошові кошти, що були йому виділені за цим договором.

Просить позбавити ОСОБА_2Б, права користування квартирою №20 будинку №22-а по вул..Новгородська м.Запоріжжя.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, вточнила їх і просить визнати відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки він понад один рік не проживає в квартирі без поважних причин. Після розірвання шлюбу вони добровільно поділили спільне майно, вона отримала право власності на спірну квартиру, а відповідач грошові кошти, за які відразу придбав інше житло, де і мешкає до теперішнього часу. В серпні 2015р. він вільно забрав з квартири свої особисті речі, техніку. Ніяких перешкод вона йому в користуванні квартирою не чинила, ніяких конфліктів з цього приводу між ними не було, щодо звернення відповідача з цього приводу до правоохоронних органів їй нічого невідомо. Жодного разу він не намагався потрапити до квартири, останній раз він приходив за сином на день його народження - 25.07.2016р., але до квартири не заходив і наміру такого не виказував. Фактично виїхавши з квартири, відповідач не знявся з реєстраційного обліку, чим чинить їй перешкоди в користуванні власністю, оскільки вона змушена оплачувати деякі житлово-комунальні послуги за зареєстрованого відповідача, нести додаткові витрати, не може вільно розпорядитися квартирою без згоди усіх зареєстрованих осіб, в т.ч. і відповідача, в той час, коли після розірвання шлюбу у них склалися недружні стосунки, вони не спілкуються. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, електронною поштою направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що позивачкою було обмежено його доступ до квартири шляхом одноосібної заміни вхідних дверей та замків, встановлення додаткової двері, з приводу чого він звертався до Хортицького райвідділу міліції, підтвердженням чого є талон-повідомлення та свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 Позивачка неодноразово залякувала його по телефону фізичною розправою і зробила неможливим користування житлом та перебування його за місцем реєстрації. Просить провадження у справі припинити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 23.10.2009р. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 31.07.2015р., яке набрало законної сили 11.08.2015р., шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5, 25.07.2010р.н., який після припинення шлюбних відносин мешкає з матірю (арк..6,10).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 17.05.2013р. приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_6, ОСОБА_1 за згодою свого чоловіка ОСОБА_2, придбала квартиру АДРЕСА_1 (арк..7-9).

Згідно з договором про поділ майна подружжя, посвідченого 19.08.2015р. приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_7, сторони розподілили спільне сумісне майно таким чином: у власність ОСОБА_2 переходять готівкові грошові кошти в розмірі 430755,00грн., що еквівалентно 19500 доларів США, у власність ОСОБА_1 переходить квартира АДРЕСА_1 (арк..11-13).

Відповідно до п.10 зазначеного Договору ОСОБА_2 зобовязується звільнити квартиру від наявних в ній речей особистого характеру, знятись з реєстраційного обліку не пізніше 02.09.2015р.

Право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру зареєстровано 19.08.2015р. (арк.66).

Згідно відповіді сектору адресно-довідкової роботи Управління ДМС України в Запорізькій області від 28.09.2016р. відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2013р. по теперішній час (арк..25).

Згідно акту обстеження житлового приміщення, складеного 03.10.2016р. уповноваженими особами КП «Наше місто» за участю сусідів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, однак з вересня 2015р. по теперішній час фактично не проживає (арк..60).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання пояснила, що вона працює в дитячому садку, який відвідує неповнолітній ОСОБА_5 з трьох років. ОСОБА_7 знайома і спілкується з його матірю ОСОБА_1. ОСОБА_7 взагалі знає батька дитини, але тривалий час його не бачить. З жовтня 2015р. вона надає ОСОБА_1 допомогу за доглядом за сином і кожного понеділка, середу, пятницю з 18.00год до 20.00год приходить до ОСОБА_1 додому вул..Новгородська, 22а/20, займається з Віталіком. Жодного разу за цей час вона в цій квартирі батька дитини не бачила, він в її присутності до квартири не приходив, не намагався потрапити до неї, конфліктів не влаштовував.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання пояснила, що вона є сестрою позивачки і її сусідкою, мешкає в квартирі №23 цього ж будинку. ОСОБА_7 тісно спілкуються з ОСОБА_1, ходять одна до одної в гості. Колишнього чоловіка сестри ОСОБА_2 вона особисто не бачила з вересня 2015р., коли вони розірвали шлюб та поділили майно. Євген вільно забрав свої речі з квартири, ніяких перешкод йому в цьому не було. Після цього він жодного разу не приходив до квартири, не намагався потрапити до неї. Людмила ніяких перешкод в користуванні квартирою йому не чинила.

Також судом встановлено, що 19.08.2015р. за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.08.2015р. приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_7, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 (арк..67-68).

При цьому, із матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 фактично мешкає в квартирі АДРЕСА_3, яка належить йому на праві власності, оскільки за вищевказаною адресою отримував судові повістки в межах даної цивільної справи (арк..21,35), зазначав цю адресу в своїй апеляційній скарзі на ухвалу суду про відкриття провадження у цій цивільній справі (арк..22) та в заяві про розгляд справи у його відсутність (арк.57-58).

Ст.41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Аналогічні положення закріплені в ст. 319,321 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладені вимоги діючого законодавства, повно, всебічно та обєктивно зясувавши обставини справи та оцінивши сукупність наданих доказів в їх взаємозвязку і достатності, належності і допустимості, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

При цьому, суд виходить з того, що сторони перебували у шлюбі, який на даний час є розірваним, відповідач є колишнім членом сімї позивачки, тому при вирішенні даної справи застосуванню підлягають положення ст.405 ЦК України, згідно з якими член сімї власника житла має право нарівні з власником користуватись цим житлом і може бути визнаний таким, що втратив право користування ним, якщо відсутній в ньому понад один рік без поважних причин. Також суд враховує, що відповідно до ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником само по собі не позбавляє члена сімї права користування житлом.

Отже, обовязковому зясуванню під час вирішення даної справи підлягають період та причини відсутності відповідача в спірному помешканні.

Суд встановив, що після розірвання шлюбу між сторонами досягнуто взаємної згоди про поділ спільного сумісного майна подружжя, в т.ч. квартири АДРЕСА_1, яка за договором поділу від 19.08.2015р. перейшла у особисту приватну власність позивачки ОСОБА_1 При цьому, відповідач взяв на себе зобовязання звільнити квартиру та знятися з реєстраційного обліку не пізніше 02.09.2015р.

Також суд вважає встановленим та доведеним, що фактично відповідач зі спірної квартири виселився, забрав свої особисті речі і з серпня 2015р. в квартирі не мешкає.

Вказані обставини підтверджуються сукупністю наданих суду доказів договором про поділ спільного майна подружжя, за яким відповідач надав згоду на виселення з квартири і перехід її у власність позивачки, актом обстеження житлових умов від 03.10.2016р., складеного уповноваженою особою КП «Наше місто», та поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, відповідно до яких відповідач в спірній квартирі дійсно не мешкає понад один рік.

Вказані докази суд вважає належними та допустимими, вони узгоджують між собою, підстав сумніватися в їх достовірності у суду немає, тому суд приймає їх за основу при винесенні даного рішення.

Також суд враховує, що відповідач, заперечуючи проти позову, фактично не оспорює, що він дійсно в спірній квартирі не мешкає, проживає тривалий час в квартирі АДРЕСА_3, яку придбав у власність 19.08.2015р., тобто відразу після укладання договору поділу майна подружжя, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявами, апеляційної скаргою відповідача, в яких він особисто зазначає адресу свого фактичного проживання, повідомленнями про отримання ним судових викликів, які направлені на зазначену адресу.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач за власним бажанням та волевиявленням виїхав зі спірної квартири на інше місце мешкання, тривалий час він спірною квартирою не користується з власної волі, без поважних причин, його особистих речей в квартирі немає, житлово-комунальні послуги не сплачує, однак, добровільно взявши на себе зобовязання знятися з реєстраційного обліку, відповідних дій не вчинив, чим чинить позивачці перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати з оплати житлово-комунальних послуг за зареєстрованого відповідача, не може вільно розпоряджатися своєю власністю.

При постановленні рішення суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивачка чинить йому перешкоди в користуванні спірною квартирою і він в ній не мешкає з поважних причин, оскільки належних та допустимих доказів тому, що він не втратив інтерес до спірної квартири, бажає там мешкати, але з поважних причин не може цього зробити, що приймав заходи для захисту свого порушеного права, в т.ч. шляхом звернення до суду, відповідач в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України суду не надав.

Так, зазначивши в своїй письмовій заяві про наявність свідків на підтвердження факту наявності у нього перешкод проживати в спірній квартирі, клопотання про їх допит суду не заявив. Власне сам в судове засідання не прибув, будь-яких додаткових пояснень щодо зазначених обставин з відповідними обгрунтуваннями суду не надав.

Надану відповідачем копію талону-повідомлення №203 від 05.12.2016р. суд вважає неналежним та недопустимим доказом, оскільки цей документ не засвідчений належним чином, відбиток печатки є нечітким і він жодним чином не підтверджує, що ОСОБА_2 звертався до Хортицького РВ саме з приводу протиправних дій позивачки ОСОБА_1, які полягають в чиненні йому перешкод в користуванні житлом. При цьому, суд враховує, що істотні для справи обставини повинні підтверджуватись сукупністю певних доказів, яких в даному випадку відповідачем на надано і судом не встановлено.

Оцінивши в сукупності обставини справи та наявні докази, суд вважає, що ніяких умов, які б унеможливлювали (чинили перешкоди) відповідачу користування житлом, тобто були поважними причинами його непроживання в спірній квартирі, позивачкою не створювалось і відповідач не проживає в спірній квартирі понад визначені законом строки саме без поважних причин.

Таким чином, вирішуючи справу відповідно до ст.10,11 ЦПК України, в межах заявлених вимог та заперечень сторін, на підставі наданих ними доказів, суд вважає необхідним визнати відповідача ОСОБА_2 таким, який втратив право користування спірним житловим приміщення, що в подальшому є підставою для зняття його з реєстраційного обліку, у звязку з чим позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20грн.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.15,16,319,383,405 ЦК України, ст.3,4,10,11,57-61,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, 22.07.1985р.н., таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою №20 в будинку №22-а по вул.Новгородська м.Запоріжжя.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2017р.

Суддя Н.А. Мурашова

01.02.2017