Ухвала суду № 64481681, 31.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 328/2872/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гавілей М.М.

Провадження №22-ц/778/363/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА :

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (далі- АТ«Банк «Фінанси та кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним, 20.08.2007 року між АТ«Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №13-4148-087И, згідно з умовами якого банк здійснив видачу кредитних коштів ОСОБА_3 в розмірі 12000,00 доларів США з виплатою 13,5% річних та останньою датою повернення 20.08.2027 року.

В якості забезпечення кредитного договору від 20.08.2007 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №13-4148-087П.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 порушує свої зобов'язання щодо повернення коштів та сплати відсотків. Станом на 08.02.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 444617,76 грн., з яких: 6671,90 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 172888,94 грн. сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту, 1150,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 29799,95 грн. сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 114,40 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 2964,45 грн. сума строкової заборгованості по відсоткам, 1925,50 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 49895,48 грн. сума простроченої заборгованості по відсоткам, 189068,94 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам. На теперішній час заборгованість не погашена. З цих підстав просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 444617,76 грн. та судові витрати.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, та ОСОБА_4, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором №13-4148-087И від 20.08.2007 року в розмірі 372635,94 грн., яка складається з: 6671,90 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 172888,94 грн. сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту, 1150,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 29799,95 грн. сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 114,40 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 2964,45 грн. сума строкової заборгованості по відсоткам, 1925,50 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 49895,48 грн. сума простроченої заборгованості по відсоткам, 117087,12 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

У апеляційній скарзіпредставник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» зазначає, що рішення суду в частині стягнення пені постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині часткового задоволення позову про стягнення пені скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 74, 76 ЦПК України, про що свідчать розписки про отримання судових повісток про виклик у суд ( а.с. 117, а.с. 122) до апеляційного суду не зявилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно вимог частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

Згідно ст.ст. 525,526, 530 ЦК України зобов"язання мають виконуватися належним чином та в установлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно зі ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ « Банк» Фінанси та кредит» щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3, як з боржника, та з ОСОБА_4, як поручителя, заборгованість за кредитним договором, суд виходив з доведеності того, що позичальник за вказаним договором ОСОБА_3 належним чином умови договору не виконувала, а тому позивач правомірно вимогає задовольнити його вимоги шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя . Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення пені обмежившись останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду за період з 02.08.2015 року по 08.02.2016 року в межах заявлених позовних вимог в розмірі117087.12 грн.

Даний висновок є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 20.08.2007 року між АТ«Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №13-4148-087И, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 12000,00 доларів США з виплатою 13,5% річних та останньою датою повернення 20.08.2027 року.

Для забезпечення виконання зобовязань позичальника відповідно до умов кредитного договору 20.08.2007 року було укладено також договір поруки з ОСОБА_5, за умовами якого поручитель поручався перед кредитором за належне виконання позичальником ОСОБА_3 взятих на себе зобов"язань за кредитним договором від 20.08.2007 року.

Відповідно до п.п.5.2 кредитного договору та п.п. 2.1. 2.2 договору поруки ОСОБА_4, як поручитель, разом з боржником відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору иа визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню. При цьому судом першої інстанції при вирішенні питання про солідарне стягнення заборгованості було враховано правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-255цс15, а також перевірено розмір заборгованості за кредитним договором та правильно застосовано положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо стягнення пені обмежившився останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014 року (справа № 6-160цс14), постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).

Разом з тим спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення.

Як вбачається з матеріалів справи останній платіж було здійснено в грудні 2014 року, кредитор звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом 02.08.2016 року ( а.с. 2, а.с. 35).

При цьому представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 заявляла про застосування позовної давності у спорі ( а.с. 43-44), тому суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з боржника та поручителя заборгованості за пенею обмежившився останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а саме, з 02.08.2015 року по день нарахування банком пені відповідно до розрахунку заборгованості до 08.02.2016 року в розмірі 117087.12 грн., правильно застосувавши норми статей 256, 257, пункту 1 частини другої статті 258 та статті 267 ЦК України

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

За таких обставин рішення суду є законним і обґрунтованим, а підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: