Ухвала суду № 64478980, 30.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3744/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/126/17 Категорія: 24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Русинчука М.М.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги по теплопостачанню, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року позов Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги по теплопостачанню задоволений.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 3887,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» три відсотки річних в розмірі 107,39грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 1378,00 грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником та проживає в квартирі № 17 буд. 10, що знаходиться по вул. Лесі Українки в м.Луцьку Волинської області. Позивачем надавались послуги по теплопостачанню відповідачу, проте останній не проводив оплати за надані послуги. Відповідно до розрахунку за період з 01.07.2011 року по 01.05.2013 року у відповідача виникла заборгованість перед ДКП «Луцьктепло» за опалення в розмірі 3887,99 грн. (а.с. 3).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2016 року скасовано судовий наказ від 22 серпня 2013 року, виданий за заявою Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про стягнення з ОСОБА_3 на користь стягувача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованості за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 3887,99 грн., три відсотки річних розмірі 379,56 грн. та 114,70 грн. судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі - Правил), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок нарахувань і оплати за послуги з теплопостачання судом перевірений та відповідачем не оспорюється.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що власник квартири ОСОБА_3 не оплачує наданих послуг, хоча відповідно до положень вищевказаних законів зобов'язаний це робити, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з врахуванням положень ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування і оплати послуг теплопостачання у зв'язку з відключенням квартири відповідача від мереж центрального опалення не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно з п. п. 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (надалі - Порядок) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГОП (надалі - Комісія), створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Під час розгляду справи судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 не дотримався процедури, встановленої п.2 Порядку відключення окремих будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Зокрема, відповідач не надав рішення Комісії про відокремлення від мереж централізованого теплопостачання, розробленого та погодженого проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж центрального теплопостачання, затвердженого Комісією акта про відключення квартири від загальних мереж теплопостачання.

Наявний в матеріалах справи акт від 27 грудня 2010 року, складений під час обстеження квартири № 17 буд. 10, що знаходиться по вул. Лесі Українки в м. Луцьку, не є належним та допустимим доказом правомірності відключення відповідачем квартири від централізованого теплопостачання у відповідності до означеного Порядку(а.с. 29), а лише підтверджує факт самовільного відключення квартири відповідача від мереж центрального опалення.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність договору між сторонами про надання послуг з теплопостачання, як на підставу неможливості стягнення заявлених позивачем коштів є безпідставними, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок укладення такого договору покладений саме на споживача послуг. Відповідачем не подано доказів, які б стверджували ухилення позивача від укладення з ним відповідного договору.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити.

Повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді