Ухвала суду № 64476814, 01.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1216/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Заїкіна А.П., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 108 000,00 доларів США, що за курсом в національній валюті складає 863, 244,00 гривні. В судовому засіданні ОСОБА_2 відмовився від позову, надав до суду відповідну заяву.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року заяву задоволено, прийнято відмову ОСОБА_2 від позову, провадження по справі закрито.

Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4, який участь у справі не приймав, через представника ОСОБА_5

В скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв суму грошових коштів у розмірі 108 000 доларів США, у борг із наступним поверненням зазначеної суми грошових коштів.

Факт передачі грошових коштів підтверджується оригіналом боргової розписки від 14.10.2010 року, яка підписана ОСОБА_2, ОСОБА_3 та двома свідками.

Також, 22.04.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги згідно якого ОСОБА_2, як первісний кредитор, передав ОСОБА_4, як новому кредитору, право вимоги повернення вищевказаних грошових коштів ОСОБА_3 у сумі 108 000 доларів США.

Оригінал розписки та інші документи були передані ОСОБА_4 за актом прийому-передачі від 22.04.2015 року від ОСОБА_2

У звязку з наявністю вищевказаної заборгованості ОСОБА_3, ОСОБА_4 у серпні 2015 року до суду подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_3 вищевказаної заборгованості.

Під час розгляду вищевказаної справи представником відповідача ОСОБА_3 у січні 2016 року подано до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.01.2016 року залишеною без змін, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.03.2016 року, у задоволені клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу у вказаній справі, залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 вищевказані судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 у вересні 2013 року звертався до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 14 жовтня 2010 року у розмірі 108 000 дол. США, від якого надалі відмовився у звязку з чим ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.04.2015 року, яка набрала законної сили, провадження у справі за цим позовом закрито у звязку з прийняттям судом відмови ОСОБА_2 від позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвали суду про закриття провадження у справі у звязку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Процесуальний порядок правонаступництва визначений ст. 37 ЦПК України, згідно якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Частиною 1 статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особо внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обовязку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обовязку боржника третьою особою.

Згідно вимог чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобовязаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярне правонаступництво), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обовязків до правонаступника (що має місце у випадках припинення юридичної особи та спадкового правонаступництва у випадку смерті фізичної особи), однак є різновидом правонаступництва та можливе на будь - якій стадії процесу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на зазначені норми закону уваги не звернув, залишив поза увагою, що ОСОБА_4 є правонаступником ОСОБА_2 в частині, що стосується здійснення прав та обовязків, які виникли з договору про відступлення права вимоги від 22.04.2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняв на себе право вимоги що належить ОСОБА_2, і став кредитором за борговою розпискою на суму 108 000 дол. США від 14.10.2010 року, укладеною між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно з ч. 2 ст. 37 ЦПК України, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обовязкові для нього так само, як вони були обовязкові для особи, як він замінив.

Оскільки відповідно до вимог ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, оскаржуваною ухвалою від 27.04.2015 порушені права ОСОБА_4, як правонаступника ОСОБА_2 щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 за вищевказаним договором позики.

На час подачі ОСОБА_2 27.04.2015 до суду заяви про відмову від позову до ОСОБА_6, ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями щодо відмови від позовних вимог, у звязку з передачею прав вимоги виконання вищевказаних зобовязань на підставі договору про відступлення права вимоги від 22.04.2015 року, який набрав чинності, відповідно до п. 4.1. даного договору, з моменту його підписання, тобто з 22.04.2015 року.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про відмову від позову, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 37, 179, 205, 212 ЦПК України, не встановив причини такої відмови, не надав належної правової оцінки договору про відступлення права вимоги, що потягло за собою неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, що в свою чергу потягло порушення прав ОСОБА_4, як правонаступника.

За таких обставин оскаржувана ухвала є передчасною.

Ураховуючи встановлене судова колегія вважає, що питання щодо відмови ОСОБА_2 від позову вирішено судом всупереч нормам процесуального права з порушенням порядку, встановлений для його вирішення й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали за вимогами п. 3 ст. 312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду Одеської області не перешкоджає подальшому руху справи і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-11цс16 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Керуючись ст. ст. 312 ч. 1 п. 3, 315, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2015 року скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8