Ухвала суду № 64475579, 02.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17704/16-к

Провадження по справі № 1-с/522/1716/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року ОСОБА_1

Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2,за участю секретаря Багрій А.В., прокурора Курсова О.В., захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5, про продовження строку домашнього арешту стосовно ОСОБА_4, 23 травня 1984 року народженця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого заадресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (підпорядковане Чорноморській міській раді Одеської області), вул. Толстого, 20, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, колишнього прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.121, ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.121, ч.5 ст.27, ч.4 ст.296 КК України, за наступних обставин.

З жовтня 2005 року до вересня 2016 року ОСОБА_4 працював ворганах прокуратури України, обіймаючи з 21 березня по 21 вересня 2016 року посаду прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області, у класному чині «юрист 1 класу».

Проте, ОСОБА_4, діючи в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», присяги працівника прокуратури, ст.ст. 5, 7, 9, 10, 11, 13, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28.11.2012 та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123, будучи службовою особою працівником правоохоронного органу, тобто представником влади, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, заздалегідь не обіцяючи, систематично приховував злочини, вчинювані однією й тією ж самою особою, що давало підставу їй розраховувати й надалі на таке сприяння ОСОБА_4 без попередньої домовленості із ним, чим вчинив пособництво злочинам за наступних обставин.

Мешкаючи тривалий час у м. Чорноморську Одеської області громадянин ОСОБА_6 перебував у тісних дружніх відносинах із ОСОБА_4, будучі обізнаним про його місце служби, повноваження за посадою, досвід роботи управоохоронних органах, у звязку з чим при вчиненні злочинів розраховував на його сприяння у прикритті злочинної діяльності, запобіганні можливості викриття правоохоронними органами, забезпечення непритягнення до кримінальної відповідальності, переховуванні його, Петрова, як злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, його слідів, предметів, здобутих злочинним шляхом, а також сприяння приховуванню злочину іншим чином.

ОСОБА_4, не обіцяючи заздалегідь ОСОБА_6 приховувати вчинені ним злочини, систематично вчиняв приховування злочинів, вчинюваних однією й тією ж самою особою ОСОБА_6, усвідомлюючи, що надає останньому як виконавцю злочинів підстави та можливість постійно розраховувати й надалі на таке сприяння, чим ставив приховування у причинний зв'язок із злочинами, які приховуються, тобто став пособником вчинених ОСОБА_6 злочинів.

Так, ОСОБА_6В, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 протягом липня 2016 року вчинили ряд злочинів проти громадської безпеки, життя і здоровя громадян, а також правосуддя.

Зокрема, положеннями ст.ст. 3, 21, 68 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до вимог ст. 19, 29 Основного Закону України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

5 липня 2016 року близько 01.00 год. у м. Чорноморську поблизу торгівельної точки (кіоску) по вул. Парковій, 10, між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 з одного боку та невстановленими слідством особами з іншого відбувся конфлікт, у ході якого ОСОБА_9 одержав тілесні ушкодження (процесуальне рішення за даним фактом прийнято іншим органом досудового розслідування).

На ґрунті утворених таким чином неприязних відносин із зазначеними незнайомими їм особами, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вступили у попередню змову на заподіяння тілесних ушкоджень учасникам вищевказаного конфлікту, яких вони упізнають.

Надалі, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою спільно та разом зОСОБА_7, з метою помсти за побиття ОСОБА_9, здійснювали пошуки учасників вказаного конфлікту по вул. Парковій внапрямку вулиці Транспортна у м. Чорноморську.

Тоді ж, 5 липня 2016 близько 05.00 год. поряд із залізничним полотном врайоні вул.Садова у м. Чорноморську Одеської області ОСОБА_6 спільно зОСОБА_7, використовуючи помсту як привід для застосування насильства, нанесли громадянину ОСОБА_10 почергово неменше трьох ударів руками у голову від яких останній впав, а потім чисельні удари руками та взутими ногами по голові, усвідомлюючи, що наносячи їх, вони можуть заподіяти тяжкі тілесні ушкодження і бажаючи настання таких наслідків, заподіяли ОСОБА_10 шкоду здоровю - тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми в формі забою головного мозку з крововиливом під тверду та м'яку мозкові оболонки, перелому нижньої щелепи, забійної рани обличчя, множинних гематом та саден голови які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, тобто ОСОБА_6 скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб - кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому, при вчиненні вищевказаного злочину ОСОБА_6 розраховував на сприяння ОСОБА_4 у запобіганні можливості його викриття правоохоронними органами, забезпечення ним непритягнення до кримінальної відповідальності, переховуванні його як злочинця, знарядь, засобів вчинення злочину, його слідів, предметів, здобутих злочинним шляхом, а також сприяння приховуванню злочину іншим чином.

У свою чергу ОСОБА_4, дізнавшись від ОСОБА_7 у той же день 05.07.2016 о 15 год. 59 хв., про вчинення ОСОБА_6 тяжкого злочину, будучи службовою особою, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на порушення наведених вимог закону, не являючись членом сім'ї чи близьким родичем для ОСОБА_6, з метою недопущення викриття останнього, як злочинця, та створення перешкод у своєчасному виявленні та розкритті вчиненого ним тяжкого злочину, заздалегідь не обіцяно, проте усвідомлюючи, що надає ОСОБА_6 як виконавцю злочину підстави та можливість постійно розраховувати й надалі на таке сприяння, усунення перешкод у вчиненні злочинів у майбутньому, правоохоронні органи про вчинений останнім у співучасті з ОСОБА_7 злочин не повідомив, як працівник правоохоронного органу покладені на нього службові обовязки щодо розкриття злочину та забезпечення невідворотності покарання за його вчинення не виконав, чим вчинив пособництво ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину.

31.07.2016 о 20 год. 55 хв. у громадському місці біля кафе «Бостон» по вул. Олександріївська, 12б, ум.Чорноморську Одеської області ОСОБА_6 таОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень гладкоствольної вогнепальної зброї пристрою «ПМ-Т», № КІ 001685, калібру 9мм Р.А., призначеного для стрільби (відстрілу) патронів, споряджених еластичними снарядами травматичної (несмертельної) дії, що відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду та короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї - пістолету «STALKER MOD.914-S», № 0814-000956, виробництва компанії ATAK SILAH (Стамбул, Туреччина), в конструкцію якого внесені конструктивні зміни з вигляді видалення запобіжного елементу з каналу стволу, що дає можливість останньомупроводити постріли патронами травматичної дії калібру 9мм Р.А. та патронами роздільного спорядження, які складаються з шумових патронів калібру 9мм Р.А., та круглих металевих снарядів (свинцевих куль, картечі) діаметром, близьких до діаметру каналу ствола, вчинили грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто хуліганство, яке виявилось у спричиненні громадянину ОСОБА_11 тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді кульових поранень лівої поперекової області, правого стегна та легких тілесних ушкоджень у вигляді садна правої вушної раковини, крововиливу в області правої щоки.

Прибулий на місце події патруль державної служби охорони зупинив злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а ОСОБА_11 було доставлено до медичного закладу Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті, де він одержав медичну допомогу.

При цьому, при вчиненні злочину ОСОБА_6 розраховував на сприяння ОСОБА_4 у запобіганні можливості викриття правоохоронними органами, забезпечення непритягнення до кримінальної відповідальності, переховуванні злочинця, знарядь, засобів вчинення злочину, його слідів, предметів, здобутих злочинним шляхом, а також сприяння приховуванню злочину іншим чином.

Дізнавшись від своєї співмешканки ОСОБА_12 того ж дня 31.07.2016 близько 21 год. 40 хв. про вчинений ОСОБА_6 тяжкий злочин, ОСОБА_4, продовжуючи практику систематичного заздалегідь не обіцяного пособництва ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, як службова особа, умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи на порушення наведених вимог закону, не являючись членом сім'ї чи близьким родичем для ОСОБА_6, зметою недопущення викриття останнього, як злочинця, та створення перешкод у своєчасному виявленні та розкритті тяжкого злочину, заздалегідь не обіцяно, проте усвідомлюючи, що надає ОСОБА_6 як виконавцю злочину підстави та можливість постійно розраховувати й надалі на таке сприяння, усунення перешкод у вчиненні злочинів у майбутньому, правоохоронні органи про вчинений злочин останнім у співучасті з ОСОБА_8 не повідомив, як працівник правоохоронного органу покладені на нього службові обовязки щодо розкриття злочину та забезпечення невідворотності покарання за його вчинення не виконав, достовірно знаючи про місце перебування ОСОБА_6 у період з 1 по 6 серпня 2016 року за адресою: Одеська область, смт. Олександрівка, вул. Карла Маркса, 86, правоохоронні органи про місцезнаходження злочинця не повідомив, вчинивши таким чином переховування злочинця.

Продовжуючи пособництво ОСОБА_6 у вчиненому злочині, 17.08.2016 ОСОБА_4, будучи обізнаним як працівник правоохоронного органу з методиками розкриття та розслідування злочинів, діючи умисно, з тією ж метою, усвідомлюючи, що надає ОСОБА_6 як виконавцю злочинів підстави та можливість постійно розраховувати й надалі на таке сприяння, надав останньому поради і вказівки щодо підшукування псевдосвідків, які нібито були присутніми на місці події, підбурювання їх до надання неправдивих показів в інтересах ОСОБА_6, а, після їх підшукання останнім, одержав від ОСОБА_6 відомості про цих осіб з метою організації їх виклику до слідчого для допиту як свідків та формування на базі їхніх неправдивих показань доказів непричетності ОСОБА_6 до злочину.

Продовжуючи пособництво ОСОБА_6 у вчиненому злочині, 29.08.2016 близько 16.15 год. ОСОБА_4, дізнавшись про одержання працівниками Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУ НП в Одеській області дозволу слідчого судді на проведення обшуку житла ОСОБА_6, продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на переховування знарядь і засобів вчинення злочину та його слідів, здійснивши вихідний телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону +380674851956 на мобільний телефон ОСОБА_6 +380730262338, повідомив останнього про майбутній обшук його житла, надавши вказівку вжити заходів для приховування речових доказів і заборонених предметів.

Прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, мотивуючи клопотання наступним.

18.01.2017 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст.296 КК України.

22.09.2016 Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, останнього разу до 06.02.2017.

Разом з цим, 31.01.2017р. рішенням апеляційного суду Одеської області винесено ухвалу, якою змінено запобіжний захід, обраний підозрюваному ОСОБА_4, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на ОСОБА_13 обовязків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

20.01.2017 р. підозрюваним та їх захисникам повідомлено про закінчення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження.

30.01.2017 р. заступником Генерального прокурора головним військовим прокурором строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016162500000562 від 17.03.2016 продовжено до семи місяців, тобто до 06.03.2017.

Відтак, для завершення досудового слідства до 06.03.2017 необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування, забезпечення достатнього часу для ознайомлення з ними 10 підозрюваних та 10 захисників.

Отримання результатів цих процесуальних дій має значення для досудового розслідування та судового розгляду, оскільки в сукупності зіншими доказами в провадженні будуть доводити вчинення ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 таОСОБА_6 інкримінованих їм злочинних дій.

Обставинами, які перешкоджали вчинити ці процесуальні дії раніше єтривале проведення експертиз, значний обсяг проведених процесуальних дій, необхідністю дослідження значної кількості епізодів злочинної діяльності інкримінованих підозрюваним.

Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочини, які є тяжкими злочинами, та за їх вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.

Підозра ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами в їх сукупності, зокрема:

- протоколом огляду матеріалів НСРД;

- протоколами обшуків;

- протоколами огляду;

- матеріалами НСРД;

- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Факт того, що ОСОБА_4, будучи працівником правоохоронного органу, вживав заходи, спрямовані на недопущення викриття ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 як злочинців, створював перешкоди у своєчасному виявленні та розкритті вчинених ними злочинів, надавав їм поради й вказівки щодо переховування знарядь і засобів вчинення злочину, вказує на те, що він з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, а отже про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобігти цим ризикам шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших більш мяких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, неможливо, так як жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, враховуючи те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, застосованого до ОСОБА_4 закінчується 06.02.2017, прокурор просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи його обґрунтованим наведеними підставами.

Захисник та підозрюваний частково заперечували проти задоволення клопотання, просили змінити часові межі домашнього арешту.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до наступного.

З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється скоєнні, у тому числі, тяжкого злочину.

Для завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати певний обсяг процесуальних дій.

Ризики, передбачені ст..177 КПК України, продовжують існувати.

ОСОБА_4 має на утриманні членів родини, потребує працевлаштування.

На підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби забезпечить належну поведінку підозрюваного.

Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обовязків, запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 179, 182,183, 205КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_5, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, стосовно підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, задовольнити частково.

Продовжити строк тримання підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 під домашнім арештом у період часу з 22 до 06 години доби, у межах строків досудового розслідування, тобто до 06.03.2017 року.

Продовжити строк дії обовязків, передбачених ст.194 КПК України, покладених на підозрюваного ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2017 року.

Строк дії ухвали слідчого судді обчислюється з 02 лютого 2017 року.

Ухвала слідчого судді припиняє свою дію 06 березня 2017 року

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом пяти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя:

02.02.2016