Ухвала суду № 64475402, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/2483/16-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/318/К/17 інстанції ОСОБА_1

Категорія 57 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 рокум. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого - судді Митрофанової Л.В.,

суддів Барильської А.П., Бондар Я.М.,

за участю: секретаря Чубіної А.В.,

за участю: представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "ВАШ АВТО" на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "ВАШ АВТО" про захист прав споживача, визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2016 року ОСОБА_2 вернувся до суду з позовом про захист прав споживача та визнання договору недійсним, вказавши, що в середині травня 2016 року, він знайшов на одному сайті через мережу Інтернет рекламу ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (далі TOB «ЛК «ВАШ АВТО») з пропозицією передачі у лізинг автомобіля марки Toyota Highlander.

31 травня 2016 року він приїхав до офісу відповідача, до йому запропонували укласти лізинговий договір, відповідно до якого предметом лізингу є автомобіль Toyota Highlander вартістю 1 244 448,00 грн. Представник відповідача також йому пояснила, що перед укладанням договору він повинен сплатити аванс у розмірі 10% від вартості автомобіля та надала йому розрахунковий документ, в якому була вказана сума та реквізити для сплати. Тоді ж вона його завірила в тому, що більше ніяких додаткових платежів робити г треба, автомобіль він отримає через декілька днів, а періодичні лізингові платежі він повинен сплачувати відповідно до графіку у Додатку №1 та умов договору.

Одразу після надання розрахункового рахунку та реквізитів на сплату ним був здійснений платіж у сумі 124 445,00 грн., в наданому рахунку було вказано призначення платежу, а саме: «платіж згідно договору», причому сам договір йому прочитати не дали, а отримав він його вже після оплати.

Одразу ж після повернення з банку, (31.05.2016 року) між ним та ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 004227 від 31.05.2016 року у м. Кривому Розі, а не у м. Києві, як зазначено у договорі. Договір зі сторони відповідача було підписано представником ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності.

Через деякий час йому зателефонував представник вищевказаної лізингової компанії та повідомив його про те, що він не сплатив перший авансовий платіж, який складає 50% вартості автомобіля, хоча ОСОБА_4 запевняла його в тому, що він сплачую перший платіж у розмірі 10 % вартості автомобіля, який є авансом та більше ніяких платежів сплачувати не треба. Також представник компанії повідомив, що без сплати цього платежу він не отримає автомобіль.

Прочитавши вдома уважніше договір, він зрозумів, що представник TOB «ЛК «BAШ АВТО» ввела мене в оману з приводу сплаченого першого платежу, а саме, як виявилося, це був не авансовий платіж, а адміністративний, тобто платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору. Про наявність адміністративного платежу та необхідність його сплати ОСОБА_5JI. його не повідомила. Якби він знав, що сплачує 124 445,00 грн. не за автомобіль, а за написання договору, він би ніколи не підписав, а відповідно і не уклав цей договір.

Відповідно до Додатку 1 до договору фінансового лізингу №004227 від 31.05.2016 року адміністративний платіж складає 124 444 (сто двадцять чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн. 88 коп. та розраховується наступним чином: адміністративний платіж (10%) - 4 918,77 $, курс долару на день підписання договору - 25,30 грн., тому Адміністративний платіж = 4 918,77 *25,30=124 444,88 грн. А різниця між сплаченою сумою і розміром адміністративного платежу виходить, що є авансовим платежем, тобто частиною вартості автомобіля. Авансовий платіж = 124 445,00-124 444,88=0,12 грн.

Відповідач відмовляється передавати предмет лізингу з посиланням на те, що він повинен сплатити обовязково авансовий платіж у розмірі 50% від вартості автомобіля, тобто 622 223,90 грн. При укладанні договору ОСОБА_5JI. не повідомила його про необхідність додаткової сплати комісії за передачу предмета лізингу у розмірі 3% та авансового платежу у розмірі 50% вартості автомобіля.

Позивач вважає несправедливими умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником);договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у звязку з розірвання або невиконанням ним договору. Стаття 12 даного договору фінансового лізингу встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, відповідно довідки про взяття на облік юридичних осіб Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про взяття на облік ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» №1335 від 11.06.2015 року, ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», має право надавати послугу з фінансового лізингу. Відповідно до вищенаведеного, не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого Дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Тому позивач просить визнати договір фінансового лізингу №004227 від 31.05.2016 р. недійсним та застосувати до нього наслідки недійсності правочину, тим самим стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «НАШ АВТО» на його користь 124 445,00 грн. сплачених по договору фінансового лізингу №004227 від 31.05.2016 р. та стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 552,00 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2016 року позов задоволено.

Визнано договір фінансового лізингу №004227 від 31.05.2016 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_2 - недійсним.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти по договору фінансового лізингу №004227 від 31.05.2016 року в сумі 124 445 грн. та витрати по справі судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача з наступних підстав.

Апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини, що виникли при укладенні договору фінансового лізингу, не відповідають вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки вказані правовідносини, мають відповідати, в першу чергу, спеціальному Закону України «Про фінансовий лізинг».

Крім того, зазначає, що судом не враховано, що при укладенні договору, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, у звязку з чим правочин не може бути визнаний недійсним лише з підстав заперечення його дійсності позивачем. Так, відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», сторонами в договорі було погоджено порядок та назву лізингових платежів, в тому числі «авансовий платіж», що не суперечить нормам спеціального законодавства, позивач вільно уклав правочин, погодився на всі його умови та сплатив адміністративний платіж.

Також, на думку апелянта, суд безпідставно дійшов висновку про те, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку діяльність, оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та матеріалах справи. Зазначає, що ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» здійснює свою господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України та має можливість надавати послуги з фінансового лізингу, в той час, як позивачем не надано жодного доказу щодо факту введення його в оману та наявності в діях відповідача умислу, а також ведення нечесної підприємницької діяльності.

Вважає, що суд дійшов передчасного висновку про те, що в договорі не передбачено одну із істотних умов, а саме не зазначено належним чином предмет договору, оскільки належним чином не було досліджено відмінність між наявними видами лізингу: прямим та непрямим лізингом. В договорі було зазначено модифікація транспортного засобу, що є достатнім для його ідентифікації, у звязку з чим було визначено предмет лізингу та задовольнило позивача на момент підписання правочину, без зазначення кольору та детальної комплектації.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» в особі представника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір № 004227 фінансового лізингу (а.с.6-11).

Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобовязання з придбання Предмету лізингу - транспортного засобу «Toyota Highlander», обєм двигуна 2,7 та передати позивачу в користування у строк не більше 120 робочих днів з моменту сплати позивачем на рахунок відповідача: Адміністративного платежу; Авансового платежу; Комісії за передачу предмета лізингу (ст.1).

Пунктом 8.2 договору визначено вартість предмету лізингу в іноземній валюті та його грошовий еквівалент в національній валюті на момент укладання договору.

Пункт 9.1 Договору визначає, що авансовий платіж складає частину від вартості Предмета лізингу в розмірі 50% від визначеного договором. Договором визначено, що адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору, незалежно від назви призначення платежу, наведеної в квитанції на сплату. Розмір Адміністративного платежу відображається в Додатку № 1 до Договору та становить обумовлений сторонами відсоток від вартості Предмету лізингу.

Крім того сторонами узгоджено додаток № 1 до договору від 31 травня 2016 року, у відповідності до якого вартість предмету лізингу становить 49187,67 доларів США, Авансовий платіж становить 50% вартості предмету лізингу, Адміністративний платіж (10%) 4918,77доларів США, комісія за передачу предмету лізингу (3%) 1475,63 доларів США. Вартість предмету лізингу на дату підписання договору 1 244 448,00 грн., курс долара США на дату підписання договору 25,30 грн. Узгоджено графік погашення предмету лізингу. Узгоджено, що всі платежі виконуються у гривні та підлягають сплаті в національній валюті.

Згідно квитанції від 31 травня 2016 року, позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в розмірі 124 445,00 грн. із призначенням платежу: платіж за договором фінансового лізингу.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що адміністративний платіж, який включено відповідачем до Договору не передбачено ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», у спірному договорі відсутні індивідуальні ознаки предмета лізингу, а також вказував, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими в силу ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», у звязку з чим спірний договір має бути визнаний недійсним, а грошові кошти у сумі 124445 грн., сплачені ним на виконання спірного договору, підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з аналізу умов спірного договору вбачається істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачу, а тому вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа №6-2766цс15) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з аналізу змісту спірного договору фінансового лізингу від 31 травня 2016 року, укладеного між сторонами, вбачається, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача, стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (п. 3.2.6, 3.2.7 статті 10, 12 Договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що укладенні договору, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, у звязку з чим правочин не може бути визнаний недійсним лише з підстав заперечення його дійсності позивачем, не знаходять своє підтвердження та не заслуговують на увагу.

Згідно пункту 1.4 Договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Як вбачається зі змісту договору фінансового лізингу від 31 травня 2016 року, вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України. Відповідно до статті 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Однак, в порушення вказаних вимог в оспорюваному договорі фінансового лізингу від 31 травня 2016 року не зазначено індивідуальних ознак транспортного засобу, а саме: модель транспортного засобу, виробника, рік випуску, комплектацію, пробіг, тому доводи апеляційної скарги представника відповідача в цій частині про те, що договорі було зазначено модифікація транспортного засобу, що є достатнім для його ідентифікації, у звязку з чим було визначено предмет лізингу та задовольнило позивача на момент підписання правочину, без зазначення кольору та детальної комплектації, не знаходять своє підтвердження та не заслуговують на увагу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» здійснює свою господарську діяльність відповідно до норм чинного законодавства України та має можливість надавати послуги з фінансового лізингу, в той час, як позивачем не надано жодного доказу щодо факту введення його в оману та наявності в діях відповідача умислу, а також ведення нечесної підприємницької діяльності, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), тому укладення договору фінансового лізингу від 31 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», без наявності у відповідача відповідної ліцензії, суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фінансового лізингу від 31 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд дійшов вірного висновку щодо можливості задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині та визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004227, укладений 31 травня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та позивачем ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду про те, що у звязку з визнанням недійсним спірного договору фінансового лізингу від 31 травня 2016 року, з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню грошові кошти сплачені позивачем на виконання спірного договору за квитанцією від 31.05.2016 року № 37 у сумі 124445 грн.

Також, колегію суддів не беруться до уваги до уваги доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки доказів та є незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізінгова компанія "ВАШ АВТО" відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальнихсправ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: