Рішення № 64475340, 31.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/3337/14-ц 22-ц/774/155/К/17

Справа № 211/3337/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/155/К/17 інстанції ОСОБА_1

Категорія 55 (III) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого - судді Митрофанової Л.В.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

за участю: секретаря Чубіної А.В.,

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК» - ОСОБА_2,

позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК» ( надалі ТОВ«ЮСТАС-ТК» ) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ЮСТАС-ТК». Згідно наказу № 31-к від 01.04.2010 р. вона була прийнята сторожем до ТОВ «ЮСТАС-ТК», звідки 05.03.2014 р. наказом № 3-к звільнена за власним бажанням. В день звільнення та отримання трудової книжки, станом на 05.03.2014 р., їй не виплачено заробітну плату у повному обсязі.

Після уточнення позовних вимог у грудні 2015 року просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 5141,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12199,99 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.04.2010 р. по 05.03.2014 р. у розмірі 4880 грн., та моральну шкоду в сумі 2000 грн., витрати на правову допомогу 500 грн., витрати за проведення експертизи 2949,12 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ЮСТАС-ТК», на користь ОСОБА_3, заборгованість по заробітній платі у розмірі 5141,32 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 12199,99 грн.; компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.04.2010 року по 05.03.2014 року в сумі 4880 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., та судові витрати у розмір 3449,12 грн. Стягнуто з ТОВ «ЮСТАС-ТК», на користь держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

В апеляційній скарзі директор ТОВ «ЮСТАС-ТК» на рішення Довгинцівського, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що в судовому засіданні 12 вересня 2016 року представник відповідача присутній не був, тому не міг допитати експерта стосовно результатів проведеної експертизи.

Судом не надано оцінки розписки позивача про отримання усіх належних до виплати сум. Судом проігноровано письмові докази про виплату позивачем заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 перебувала з ТОВ «ЮСТАС-ТК» в трудових відносинах: на підставі наказу № 31-к від 01.04.2010 р. прийнята на посаду сторожа ( а.с.109).

Згідно наказу № 3-к від 05.03.2014 р. звільнена згідно ст. 38 КЗпПУ (власне бажання) (л.с. 5,11)

Згідно довідки ТОВ «Юстас ТК» від 17.11.2014 року середня заробітна плата ОСОБА_3 за період роботи в ТОВ «Юстас-ТК» з 01.01.2014 року по 05.03.2014 року становила 1220,00 грн. (а.с. 106 ) .

Згідно 18 платіжних відомостей ТОВ «Юстас ТК» позивач повністю отримала всі виплати та не мала заборгованості по заробітній платі на момент звільнення, в відомостях є підписи позивача (а.с. 145 162 ).

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 2856-15 від 25.08.2015 року встанволено, що: - підпис від імені ОСОБА_3 в платіжній відомості № ЮС 0000005 за січень 2013 року , в строчці № 3 ОСОБА_3 , в графі підпис в одержанні суми 1028,33 грн. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

-підпис від імені ОСОБА_3 в платіжній відомості № ЮС 0000029 за квітень 2013 року , в строчці № 2 ОСОБА_3 , в графі підпис в одержанні суми 514,00 грн. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

-підпис від імені ОСОБА_3 в платіжній відомості № ЮС 0000033 за квітень 2013 року , в строчці № 2 ОСОБА_3 , в графі підпис в одержанні суми 514,33 грн. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису.

- підпис від імені ОСОБА_3 в платіжній відомості № ЮС 0000055 за вересень 2013 року , в строчці № 2 ОСОБА_3 , в графі підпис в одержанні суми 1028,33 грн. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

-підпис від імені ОСОБА_3 в платіжній відомості № ЮС 0000058 за жовтень 2013 року , в строчці № 2 ОСОБА_3 , в графі підпис в одержанні суми 1028,33 грн. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

-підпис від імені ОСОБА_3 в платіжній відомості № ЮС 0000061 за листопад 2013 року, в строчці № 3 ОСОБА_3 , в графі підпис в одержанні суми 1028,33 грн. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. (а.с. 234 243 висновок).

Звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач ОСОБА_3 посилалась на невиплату їй відповідачем усього розміру заробітної плати та компенсацію за невикористану відпустку при звільненні.

Задовольняючи уточнені позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст.47,116 КЗпП України та дійшов висновку, що позовні вимоги про неотримання заробітної плати у повному обсязі доведені результатами почеркознавчої експертизи, тому підлягає стягненню невиплачена заробітна плата, компенсація за затримку розрахунку при звільненні та компенсація за невикористану відпустку, а також моральна шкода та судові витрати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Між сторонами виникли правовідносини стосовно своєчасної оплати праці.

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника, виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен, у зазначеній в цій статті строк, виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на роботодавця обов'язок провести повний розрахунок зі звільненим працівником - виплатити всі суми, що належать йому. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу, наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено висновками судової почеркознавчої експертизи у відомостях про отримання заробітної плати за січень, квітень, вересень, жовтень та листопад 2013 року підпис від імені позивача поставлений не ОСОБА_3 , а іншою особою у загальному розмірі на 5141,32 грн., тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення її з відповідача, оскільки належних та допустимих доказів про виплату заробітної плати, передбачених ст.ст.57-59 ЦПК України представниками відповідача не надано.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника в апеляційній скарзі про відсутність в судовому засіданні 12 вересня 2016 року, та неможливості допиту експерта, оскільки доказів поважності відсутності в судовому засіданні представником не надано.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника відповідача про стягнення компенсації за невикористану відпустку, оскільки доказів виплати позивачу відповідних сум до дати звільнення не надано, як і не надано доказів перебування у період з з 01 квітня 2010 року по 05 березня 2014 р. позивача у відпустках та виплати належних сум.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст..117 КЗпП України.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Колегія суддів погоджується із розрахунком компенсаційних виплат у розмірі 12199,99 грн., проведених судом першої інстанції, в порядку ст.117 КЗпП України, виходячи з розміру середнього заробітку позивача, який визначено у відповідності до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів (205х59,51 грн.).

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку, який стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК»на користь ОСОБА_3з 12199 грн. 99 коп. до 3000 грн. з огляду на наступне.

Так, Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці розяснено, що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в даному випадку є правом суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-54цс11 від 12 січня 2012 року, що в силу вимог ч.2ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивачу були виплачені деякі суми заробітної плати, істотність розміру середнього заробітку за час затримки виплат порівняно із сумою виплачених коштів, інші конкретні обставини у справі, зокрема, що заборгованість підприємства утворилась за весь час роботи позивача, відсутність умислу підприємства у невиплаті спірно суми позивачу та подальші дії відповідача, спрямовані на часткову виплату сум недоплати в добровільному порядку, наявність спору між сторонами щодо розміру сум належних до виплати при звільненні, колегія суддів вважає за необхідне, застосовуючи принцип співмірності, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3000 грн.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги представника відповідача стосовно невірного розміру середньоденної заробітної плати, яка обрахована виходячи із довідки середньомісячного заробітку позивача ОСОБА_3 у розмірі - 1220 грн., наданої відповідачем.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими й такими, що не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги, стосовно відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП(набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин(незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної(немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 2 000 гривень.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили,виходячи з засад розумності, виваженості та співмірності, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 2 000 гривень до 500 гривень.

Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутого на користь позивача розміру середнього заробітку заперіод затримки розрахунку та розміру моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК» задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року змінити в частині розміру середнього заробітку за період затримки розрахунку, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК»на користь ОСОБА_3, зменшивши цей розмір з 12199 грн. 99 коп. до 3000 (три тисячі) грн., зазначивши, що вказана сума стягнута без утримання податків з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 рокузмінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСТАС-ТК»на користь ОСОБА_3, зменшивши цей розмір з 2000 грн. до 500 (пятсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: