Рішення № 64472537, 31.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/1404/16-ц Провадження № 22-ц/772/291/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Нікушина В.П., Сопруна В.В.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та визнання права забудовника в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2016 року,

В с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в Тиврівський районний суд Вінницької області з позовом про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за законом. В послідуючому позивачка збільшила свої позовні вимоги вимогою про визнання права забудовника в порядку спадкування за законом.

Зазначені вимоги мотивовані тим, що 10 січня 2016 року помер її батько ОСОБА_3, який до дня смерті проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входять два житлових будинки з господарськими спорудами, розташовані в с. Красне Тиврівського району Вінницької області по вул. Київська, (стара назва Базарна), 22.

Житловий будинок з господарськими будівлями, означений літ. «А» належав померлому на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 1994 року, який зареєстрований в БТІ за реєстровим № 210.

Житловий будинокозначений літ. «Д» з прибудовою «д» та верандою «д1», побудований батьком на підставі будівельного паспорта. Даний будинок не введений в експлуатацію.

За життя батько, належним йому майном, не розпорядився.

Позивачка є спадкоємицею першої черги за законом. Інших спадкоємці відсутні.

Напротязі шести місяців з дня смерті батька, позивачка подала заяву про прийняття спадщини до Тиврівської державної нотаріальної контори Вінницької області, проте їй було відмовлено у оформленні спадщини через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Земельна ділянка, на якій розташовані житлові будинки з господарськими будівлями рахується за померлим.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, означений літ. «А» 1925 року забудови вартістю 15529 грн, загальною площею 32.1 кв.м., житловою 26.2 кв.м, допоміжною 5.9 кв.м.та господарські будівлі: погріб з шиєю «В» вартістю 4246 грн., ворота № 1 вартістю 216 грн., огорожу № 3 вартістю 1495 грн., ворота №4 вартістю 220 грн., колонку питну № 5 вартістю 827 грн., загальною вартістю 46080грн.що розташовані в с. Красне Тиврівського району, вул. Київська (Базарна), 22 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 10 січня 2016 року.

Також просила суд визнати за нею право забудовника житлового будинку «Д» з прибудовою «д» та верандою «д1», площею, підрахованою за формулою розрахунку площ 69.4 кв.м., загальною площею 62.7 кв.м., житловою 31.1 кв.м., допоміжною 31.6 кв.м., площею літніх приміщень 6.7 кв.м, сараю «Ж2», гаража «ж», розташованих в с. Красне Тиврівськогорайону по вул. Київська (Базарна), 22, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 10 січня 2016 року.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Дане рішення суду ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права. Просить рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.12.2016 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що 10 січня 2016 року помер ОСОБА_3, який до дня смерті проживав та був зареєстрованийпо вул. Базарна (нова назва вул. Київська), 22 в с Красне Тиврівського району Вінницької області ( а/с 4,13).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-КР №073594, виданого 05.06.1964 року, батьком ОСОБА_4 був ОСОБА_3 ( а/с15). З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб на а/с 17 видно, що 06.08.1983 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зереєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 отримала прізвище «Тітова».

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІІ-БК № 357500, виданого 27 грудня 1986 року, ОСОБА_6 одружилася з ОСОБА_7 і набула прізвище ОСОБА_7 ( а/с 16).

Отже, позивачка ОСОБА_2 є донькою покійного ОСОБА_3, а відповідно до ст. 1261 ЦК України, вона є спадкоємицею першої черги після його смерті.

На а/с 47-49 міститься копія договору купівлі-продажу від 27 грудня 1994 року, з якого видно, що ОСОБА_8 купив у ОСОБА_9 житловий будинок з господарськими спорудами в с. Красне Тиврівського району Вінницької області; даний договір посвідчений державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори та його зареєстровано у реєстрі за №1792.Отже, даний договір відповідає вимогам ст. 227 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення договору.

З технічного паспорта за 1994 рік на житловий будинок на імя ОСОБА_9 видно, що проданий ним будинок був розташований по вул. Базарній, 22 у с. Красне Тиврівського району Вінницької області (а/с 50-53).

Таким чином, з зазначених доказів видно, що у 1994 році ОСОБА_8 купив житловий будинок по вул. Базарній,22 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що оскільки зазначений договір купівлі-продажу житлового будинку укладений від імені ОСОБА_8, а не від імені спадкодавця ОСОБА_3, то позивачка не довела права власності спадкодавця на купівлю житлового будинку по вул. Базарній,22 ( нова назва вул. Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області у 1994 році, виходячи з наступного.

В судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області представник відповідача сільський голова Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області визнав позов повністю, підтвердив, що позивачка є донькою покійного ОСОБА_3, єдиною спадкоємицею першої черги та, що по вул.Базарній,22 ( нова назва вул. Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області розташовані два житлових будинки, які належали покійному ОСОБА_3, один з яких він купив, а інший побудував.

Відповідно до норми ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Отже, відповідачем визнано обставини, що покійному ОСОБА_3 належав, зокрема, будинок по вул. Базарній,22 ( нова назва вул. Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, куплений ним у 1994 році.

З повідомлення на а/с 73 видно, що Новоміська сільська рада Тиврівського району повністю визнавала позов та просила його задовольнити і у суді першої інстанції. На а/с12 міститься довідка виконкому Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за № 235 від 11.05.2016 року, яка підтверджує вищевказані пояснення представника відповідача.

Суд же в порушення норм ст. 174 ЦПК України, взагалі не надав оцінки визнанню позову відповідачем, чим грубо порушив норму процесуального права і це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як видно з оскаржуваного рішення, суд відмовив у задоволенні позову але, при цьому, у матеріалах справи відсутня ухвала суду про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

З огляду на встановлені обставини, визнання позову відповідачем не суперечить закону та непорушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, встановлено, що покійний ОСОБА_3 на день своєї смерті був власником житлового будинку по вул. Базарній,22 ( нова назва вулиці - Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, 1925 року забудови, купленого ним у 1994 році і в наслідок смерті ОСОБА_3 10.01.2016 року, відкрилася спадщина на даний будинок, в силу норми ст. 1218 ЦК України.

Щодо іншого будинку під літ «Д» по вул. Базарній,22 ( нова назва вул. Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, то стосовно нього відповідачем теж визнані обставини про його будівництво покійним ОСОБА_3

Факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 є однією і тією людиною, якій належали два житлові будинки по вул. Базарній,22 ( нова назва вул. Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, підтверджується ще і будівельним паспортом на будівництво житлового будинку по вул. Базарна, 22 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, витданого на імя ОСОБА_8та дозволом на виконання будівельних робіт ОСОБА_8 за вказаною адресою, №60 від 6 вересня 1996 року ( а/с55-65), оскільки рішенням 10 сесії 22 скликання Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 18.12.1997 року за вказаною адресою ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,25га (а/с 11).

Таким чином, відповідачем визнано обставини, що по вул. Базарній,22 ( нова назва вул. Київська) в с. Красне Тиврівського району Вінницької області також розташований житловий будинок, позначений в технічному паспорті на садибний ( індивідуальний) житловий будинок, виданий на імя ОСОБА_2 ( а/с 5-10), літерою «Д», збудований ОСОБА_3

З вказаного технічного паспорта видно, що даний будинок існує та, що він не введений в експлуатацію ( а/с 8).

Оскільки будинок не зданий в експлуатацію, а покійному ОСОБА_3 був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку по вул. Базарній, 22 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, відповідно до такого Дозволу №60 від 06 вересня 1996 року на а/с 55 та будівельного паспорта на будівництво житлового будинку за цією ж адресою (а/с 56-64), то до складу спадкових прав, в силу ст. 1218 ЦК України, входить право ОСОБА_3, як забудовника житлового будинку «Д», не зданого в експлуатацію. Саме на це право претендує позивачка.

Н а/с18 міститься Постанова про відмову ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальних дій видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлові будинки №22 з господарськими будівлями в с. Красне Тиврівського району Вінницької області, які рахуються за померлим ОСОБА_3

З пояснень представника відповідача слідує, що заповіт на спадкове майно ОСОБА_3 не складався, відомості у матеріалах справи про його наявність теж відсутні.

З огляду на це та виходячи з норми ст.ч.2 ст. 1223, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Як уже було вказано, відповідно до ст. 1261 ЦК України, позивачка ОСОБА_2, як донька спадкодавця ОСОБА_3, є спадкоємицею першої черги.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа за номером 58881352, де спадкодавцем є ОСОБА_3, заведена у Тиврівській державній нотаріальній конторі 20.04.2016 року (а/с 36), отже у період шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця, як цього вимагає ст. 1270 ЦК України, тому позивачка є такою, що прийняла спадщину з огляду на норму ч.1 ст. 1269 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, ОСОБА_10 правомірно звернулася в суд з даним позовом, оскільки іншим способом не може захистити своє право на спадщину.

За вказаних обставин, позов підлягає до задоволення.

Оскільки рішення суду ухвалене з порушеннями норм матеріального та процесуального права, його, в силу ст.309 ЦПК України, необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, задовільнивши, при цьому, апеляційну скаргу.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 7 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 10.01.2016 року, на житловий будинок, означений літ. «А» 1925 року забудови, вартістю 15529 грн, загальною площею 32.1 кв.м., житловою площею - 26.2 кв.м, допоміжною - 5.9 кв.м. та на господарські будівлі: погріб з шиєю «В» вартістю 4246 грн., ворота № 1 вартістю 216 грн., огорожу №3 вартістю 1495 грн., ворота №4 вартістю 220 грн., колонку питну №5 вартістю 827 грн., що в загальному складає 46080 грн. та які розташовані по вул. Київська ( Базарна), 22 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_2 право забудовника житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 10 січня 2016 року, означеного літ «Д», з прибудовою «д», верандою «д1», площею підрахованою за формулою розрахунку площ 69.4 кв.м., загальною площею 62.7 кв.м., житловою площею 31.6 кв.м., допоміжною площею 31.6 кв.м., площею літніх приміщень 6.7 кв.м., сараю «Ж2» та гаража «ж», розташованих по вул. Київська ( Базарна), 22 в с. Красне Тиврівського району Вінницької області.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук