Постанова № 6447069, 25.03.2009, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» березня 2009 року м.Полтава Справа № 2-а-7800/09

Полтавський окружний адміністративний суд в складі судді Соколенко Ф.Ф.

при секретарі: Христич О.С.

за участю представників:

позивача: не зявився

відповідачів: не зявився

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни, третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни про перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсії, виплата яких передбачена ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В позові зазначив, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання повязаного з участю у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС отримує державну та додаткову пенсії передбачені ст.50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим Законом позивач листом від 28.08.2008 р. звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок державної пенсії . Оскільки в перерахунку ОСОБА_1 було відмовлено останній просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобовязати його здійснити перерахунок.

Відповідач надав заперечення проти позову в якому зазначив, що позов не визнає в повному обсязі. У відповіді на звернення про перерахунок пенсії позивача, відповідач вказав, що останньому правомірно нараховано та виплачується пенсія відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Сторони в судове засідання не зявилися, надавши клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Клопотання задоволено судом.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІII групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія А № НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону №796-ХІІ змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по IIІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону №796-ХІІ змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IIІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому суд вважає, що неможливе застосування вищенаведеного Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік» до правовідносин, які виникли між сторонами під час звернення позивача до відповідача 28.08.2008 року із заявою про перерахування розміру пенсії.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. N 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 6 мінімальних пенсій за віком, передбачене ст. 54 Закону № 796-ХІІ, у позивача на час його звернення з відповідною заявою до відповідача існувало, а реалізація цього права не залежала від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а мала безумовний характер.

Частиною 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлено перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

В звязку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про правомірність вимог ОСОБА_1 щодо здійснення йому перерахунку розміру пенсії з 01.09.2008 р., оскільки позивач звернувся до відповідача 28.08.2008 року, а УПФУ в м.Лубнах Полтавської області в свою чергу мало керуватися ч.4 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та здійснити перерахунок з 01.09.2008 р.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що Верховна Рада України, приймаючи Закон України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежила соціальне право громадян, у тому числі і позивача, закріплене в ст..ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Даний висновок ґрунтується і на правових позиціях, висловлених Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях.

Зі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пенсій позивачу УПФ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст..ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 Постанови від 03.01.2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N231-V встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дана норма свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Позовні вимоги щодо зобовязання відповідача призначити пенсію як інваліду ІІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ у визначеній позивачем грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобовязання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату недоплаченої пенсії з 01.09.2008 року.

У позовній вимозі щодо зобовязання відповідача перерахувати додаткову пенсію відповідно до ст.. 50 Закону України № 796-ХІІ необхідно відмовити. Оскільки із заяви позивача про перерахунок пенсії (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_1 не звертався до УПФУ в м.Лубнах щодо перерахунку йому додаткової пенсії, а тому виходячи з викладеного його право не було порушене відповідачем.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що позивач не позбавлений права звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав у разі відмови в перерахунку йому додаткової пенсії.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 814, 71, 159, 160163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2008 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням проведених виплат .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф.Соколенко

Повний текст постанови виготовлений: 27.03.2009р.

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. С.Кондратенка, 6, м. Полтава, 36009, тел./факс 8 (05322) 2-78-69 E-mail: inbox@adm.pl.court.gov.ua код ЄДРПОУ 35521510

«27» березня 2009 року

№1/ 2-а-7800/09 Головне УПФУ в Полтавській області

36000, м.Полтава, вул.Жовтнева, 66.

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

УПФУ в м.Лубни

37502, м.Лубни, вул.Комунарівська, 19/1. Полтавський окружний адміністративний суд направляє копію постанови від 25.03.09 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубни, третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії.

Додатки: копія постанови на 3 арк. - кожному адресату.

Суддя

Полтавського окружного

адміністративного суду Ф.Ф.Соколенко