Рішення № 64470642, 26.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6231/16-ц Головуючий у І інстанції Протасова О. М.Провадження № 22-ц/780/576/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 26.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Таргоній Д.О,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», третя особа: Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної платита моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», третя особа: Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» та просив стягнути з відповідача на свою користь недонараховану та не доплачену заробітну плату за період з 22 серпня 2014 року по 30 травня 2016 року у розмірі 49822 грн. 56 коп., в тому числі: базовий оклад у розмірі 29002 грн., доплата за учене звання доцента у розмірі 8 708 грн., доплата за науковий ступінь доктора наук у розмірі 8 708 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 7152 грн., погодинна оплата праці за квітень 2016 року у розмірі 1 719 грн. 56 коп. (з урахуванням платежів та обов'язкових зборів), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 33630 грн. 23 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що згідно з наказом ректора Білоцерківського інституту економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» від 22 серпня 2014 року (далі Білоцерківський інститут економіки та управління)його було прийнято на посаду професора кафедри фінансів і кредиту за умовами контракту з 26 серпня 2014 року до обрання за конкурсом. Зазначав, що відповідно до укладеного з Білоцерківським інститутом економіки та управлінняконтракту від 17 листопада 2014 року його було призначено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на термін до 16 листопада 2015 року з окладом згідно штатного розпису, а відповідно до контракту від 17 серпня 2015 року його було призначено на посаду завідувача кафедри фінансів і кредиту на термін до 16 серпня 2020 року з окладом згідно штатного розпису. Вказував, що наказом від 01 вересня 2015 року №23-к його було переведено на посаду завідувача кафедри фінансів та кредиту з оплатою праці згідно штатного розпису, а наказом від 02 листопада 2015 року №28-к його переведено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на 1,0 ставки з 02 листопада 2015 року. Також вказував, що згідно з наказом від 31 березня 2016 року № 680-е та розкладом настановочної сесії 5 курс 1 семестр, спеціальність «Фінанси і кредит» ним було відпрацьовано 05 квітня 2016 року, 07 квітня 2016 року, 12 квітня 2016 року 8 академічних годин при викладанні дисципліни «Додатковий менеджмент».

Вважає, що відповідач за період його роботи у порушення вимог чинного законодавства, а саме, ст. 57 Закону України «Про освіту», ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» не нараховував та не виплачував належні йому надбавки і доплати за науковий ступінь, вчене звання, за вислугу років, заробітну плату за виконану ним роботу, за яку передбачена погодинна оплата праці, а також допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених законом. З урахуванням наведеного позивач просив його позов задовольнити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 49822 грн. 56 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 33630 грн. 23 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на користь держави судовий збір у розмірі 6090 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказу Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року №557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», не виставив позивачу тарифний розряд, посадовий оклад визначив у меншому розмірі, а тому доплати й надбавки також визначені у меншому розмірі ніж установлено зазначеними нормативними актами.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1.4 - 1.5 Статуту вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» засновниками університету є юридичні особи - резиденти та фізичні особи, які є громадянами України. Університет засновано як неприбуткову організацію заклад з основною метою задоволення потреб громадян України, осіб без громадянства та іноземних громадян в отриманні вищої освіти (далі Статут).

Згідно з пунктом 1.12 Статуту структурними підрозділами вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» є, зокрема, інститути.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про Білоцерківський інститут економіки та управління університету «Україна» Білоцерківський інститут економіки та управління є відокремленим підрозділом юридичної особи - вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (далі - університет «Україна»).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом ректора Білоцерківського інституту економіки та управліннявід 22 серпня 2014 року № 21-к ОСОБА_2 прийнято на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на 1,0 ставки за умовами контракту на термін з 26 серпня 2014 року до обрання за конкурсом (а.с.13).

17 листопада 2014 року ОСОБА_2 уклав з Білоцерківським інститутом економіки та управління контракт терміном дії до 16 листопада 2015 року, відповідно до якого його призначено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с.14-17).

Відповідно до пункту 3.5 вказаного контракту, за умов виконання зобовязань, зазначених у пункті 2.1 цього контракту і, виходячи з фінансової можливості Білоцерківського інституту економіки та управлінняпозивачу, як науково-педагогічному працівникові, додатково виплачуються доплати, надбавки премії та інші заохочувальні та компенсаційні виплати у розмірі та порядку визначеному у колективному договорі Білоцерківського інституту економіки та управління.

17 серпня 2015 року ОСОБА_2 уклав з Білоцерківським інститутом економіки та управління контракт терміном дії до 16 серпня 2020 року, відповідно до якого його призначено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту з посадовим окладом та надбавками і доплатами, згідно зі штатним розписом (а.с.18-21).

Відповідно до пункту 3.5 вказаного контракту, за умов виконання зобовязань, зазначених у пункті 2.1 цього контракту і, виходячи з фінансової можливості Білоцерківського інституту економіки та управлінняпозивачу, як науково-педагогічному працівникові, додатково виплачуються доплати, надбавки премії та інші заохочувальні та компенсаційні виплати у розмірі та порядку визначеному у колективному договорі Білоцерківського інституту економіки та управління.

Того ж дня, наказом № 17-к ОСОБА_2 переведено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на 1,0 ставки з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та за умовами контракту (а.с.22).

Наказом від 02 листопада 2015 року №28-к позивача переведено на посаду професора кафедри фінансів і кредиту на 1,0 ставки з 02 листопада 2015 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом та за умовами контракту.

Згідно з ч.3ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Згідно з положеннями ч.ч.2, 3 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

По справі встановлено, що 16 вересня 2011 року конференцією трудового колективу університету «Україна» затверджено колективний договір, який зареєстрований Подільською районною в м.Києві Державною адміністрацією за №2569 від 17 жовтня 2011 року (а.с.224-256).

У пункті 3.1 колективного договору зазначено, що оплата праці працівників університету здійснюється на основі чинного законодавства України у межах затверджених кошторисів видатків на утримання університету і Положення про заробітну плату. Система ставок та посадових окладів є основою організації оплати праці в Університеті. Заробітна плата працівників (ставка та посадові оклади) визначається у штатному розписі університету, який затверджується Президентом університету. Вона не може бути нижчою, ніж мінімальна заробітна плата, яку гарантує держава.

Згідно з пунктом 3.2 колективного договору розмір посадового окладу науково-педагогічних та інших працівників, прийнятих на роботу за контрактом, встановлюється в контракті, укладеному між університетом і працівником.

Пунктом 3.3 колективного договору передбачено, що за поданням керівників структурних підрозділів (що готується за участю профспілкової організації) університет здійснює преміювання працівників, які сумлінно працюють в Університеті, а також у звязку з їхніми ювілеями. Ювілеями вважати 50 років, дата досягнення пенсійного віку, 70,75,80 років.

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2016 року позивач звернувся до Білоцерківського інституту економіки та управління з письмовою заявою, в якій просив здійснити перерахунок його заробітної плати відповідно до п.1 ст.57 Закону України «Про освіту», п.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 та наказу Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року №557 і виплатити йому заборгованість за період з вересня 2014 року по березень 2016 року.

Також позивач 29 квітня 2016 року звернувся до Білоцерківського інституту економіки та управління із письмової заявою, в якій просив виплатити йому, крім основної, суму погодинної заробітної плати за фактично відпрацьовані у квітні 2016 року 8 академічних години при викладенні дисципліни «Податковий менеджмент».

Листом від 1 квітня 2016 року Білоцерківський інститут економіки та управління повідомив позивачу, що нарахування заробітної плати у 2013- 2016 роках йому проводилось відповідно до кошторису та штатних розписів, схвалених вченою радою Білоцерківського інституту економіки та управління (протокол №1 від 30 серпня 2013 року, протокол №6 від 16 грудня 2013 року, протокол №1 від 29 серпня 2014 року, протокол №1 від 31 грудня 2015 року), які були затверджені Президентом університету «Україна». При розрахунку заробітної плати позивачу урахувались надбавки: доплата за наукову ступінь доктора наук 20%; доплата за вчене звання доцента 25%; доплата за вислугу років 10 % (а.с.31-32).

По справі встановлено, що 11 квітня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Київській області із скаргою щодо порушення його трудових прав керівництвом Білоцерківського інституту економіки та управління, у звязку з неправильним нарахуванням і несвоєчасною виплатою йому заробітної плати (а.с.52).

З листа Головного управління Держпраці у Київській області від 10 травня 2016 року вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що позивач працює на посаді професора кафедри фінансів і кредиту (1,0 ставки) з 22 серпня 2014 року з посадовим окладом згідно штатного розпису 2 240 грн. Посадовий оклад згідно штатного розпису від 01 серпня 2015 року становить 2250 грн. Також штатним розписом передбачено щомісячну надбавку та доплату в розмірі 1400 грн. (62,5% від посадового окладу), а з 01 серпня 2015 року надбавка та доплата становить 1750 грн. (77,7% від посадового окладу). З 01 жовтня 2014 року позивачу було збільшено навантаження до 1,3 ставки. За період роботи за високий професіоналізм та досягнення у праці позивачу побули встановлені надбавки до заробітної плати: наказом від 01 вересня 2014 року№26/1-к на період з вересня по жовтень 2014 року у розмірі 860,0 грн., наказом від 03 листопада 2014 року №38/1-к на період з листопада 2014 року по серпень 2015 року у розмірі 750 грн., наказом від 02 листопада 2015 року № 28/1-к на період з листопада 2015 року по лютий 2016 року у розмірі 500 грн., наказом від 18 травня 2015 року №18/1-0 премія 6000 грн., а також наказом від 28 серпня 2015 року №12-о його було премійовано у розмірі 650 грн. (а.с.54).

Зазначені обставини також підтверджуються даними штатних розписів Білоцерківського інституту економіки та управління на 2014-2016 роки (а.с.34-39, 131-132).

Враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про те, що заробітна плата позивачу у період з 22 серпня 2014 року по 30 травня 2016 року нараховувалась та виплачувалась в межах кошторису та згідно штатного розпису на відповідний навчальний рік (щорічно), що визначено умовами колективного договору, який є чинним та погоджено сторонами у контракті, колегія суддів вважає, що права позивача на оплату праці відповідачем не порушені.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 та наказу Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року №557, не виставив позивачу тарифний розряд, посадовий оклад визначив у меншому розмірі, а тому доплати й надбавки також визначені у меншому розмірі ніж установлено зазначеними нормативними актами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

У відповідності до ст. 71 Закону України «Про вищу освіту» фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати фінансування державних вищих навчальних закладів у встановленому законодавством порядку.

Фінансування приватних вищих навчальних закладів здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та виданий на її підставі наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року №557, на яку послався суд першої інстанції при ухваленні рішення, регулює відносини в сфері оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Оскільки університет «Україна» не є навчальним закладом, який фінансується із бюджетної сфери, тому на спірні правовідносини дія постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 та наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557, не поширюється.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати.

Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України на вказані вище вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки доводам відповідача не дав, у звязку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості,зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної платиз наведених вище підстав.

Згідно з ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, то апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 1515 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 139 від 20 вересня 2016 року (а.с.158).

У пункті 35 (абз.2) постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Зі справи видно, що ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак сплачений університетом «Україна» судовий збір за подачу апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому відповідно до положень ст.303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», третя особа: Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної платита в частині розподілу судових витрат - скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», третя особа: Білоцерківський інститут економіки та управління вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати - відмовити.

Зобовязати Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області повернути вищому навчальному закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» сплачений ним судовий збір за платіжним дорученням № 134 від 20 вересня 2016 року у розмірі 1515 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді