Рішення № 64470603, 01.02.2017, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №532/2097/15-ц

Провадження № 2/552/10/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.02.2017 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді - Турченко Т.В.

При секретарі - Рибальченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Київського районного суду м.Полтави з 26.01.2016 року перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка обґрунтована тим, що 03.09.2008 року між АТ «Індустріально-експертний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №9966/478160. Відповідно до даного договору ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 44 000,00 доларів США з терміном користування до 02.09.2033 року. Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №9966/478160 від 03.09.2008 року. Згідно якого ОСОБА_3 зобов'язалася перед банком відповідати по зобов'язанням, які виникають з умов кредитного договору №9966/478160 від 03.09.2008 року, в повному обсязі заборгованості за кредитом та відсотками за кредит, а також штраф та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. 21.03.2011 року згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку від 20.01.2011 року, банк змінив своє найменування з ПАТ «Індустріально-експортний Банк» на ПАТ «Креді Агріколь Банк» та є його повним правонаступником. Відповідачі умов договору не виконують, в зв'язку з чим станом на 19.10.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 35 055,01 дол. США (що еквівалентно 810 484, 15 грн., курс НБУ 21,297699). В зв'язку з чим просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 38 055,01 доларів США, еквівалентно 810 484, 15 грн. та судові витрати сплачені банком, а саме судовий збір в розмірі 2 862, 68 грн.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням Тіхоміров О.Б. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_6 в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, про що зазначив в своїх запереченнях від 24.02.2016 року (Том справи 1, а.с.103-110) та в доповненнях до заперечень від 12.04.2016 року (Том справи 2, а.с.1-4).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, просила суд слухати справу у її відсутності.

Враховуючи згоду представника позивача Тіхомірова О.Б. та представника відповідача ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_6 та наявність у справі достатніх доказів по справі, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_3.

Суд, заслухавши думку представника позивача Тіхомірова О.Б. та представника відповідача ОСОБА_2 за дорученням ОСОБА_6, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2008 року між АТ «Індустріально-експертний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №9966/478160 (Том справи 1, а.с.5-8).

Згідно п.1.1. кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 44 000,00 доларів США, терміном користування до 02.09.2033 року. Цим же пунктом кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повертати кредит частинами щомісячно до 15 числа, згідно з викладеним графіком погашення.

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що кредит надавався на оплату за нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартину АДРЕСА_1.

Надання банком кредитних коштів ОСОБА_2 в сумі 44 000,00 доларів США підтверджується Валютним меморіальним ордером №9966478160 від 03.09.2008 року (Том справи №1, а.с.13).

Згідно договору купівлі-продажу від 03.09.2008 року відповідач ОСОБА_2 дійсно придбав квартиру АДРЕСА_1 (Том справи 1, а.с.24).

Крім того, судом встановлено, що між банком та ОСОБА_3 03.09.2008 року був укладений договір поруки 9966/478160, згідно якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_2 по кредитному договору №9966/478160 від 03.09.2008 року.

Пунктом 1.3 вищевказаного договору поруки встановлено, що зобов'язання поручителя перед Банком є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та викладеним в п.1.2 Договору - не потребують.

Також судом встановлено, що відповідачами умови договору не виконуються, в зв'язку з чим станом на 19.10.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 35 602,01 дол. США (що еквівалентно 810 484, 15 грн., курс НБУ 21,297699) (Том справи 1 а.с.15), яка складається з:

- 758 258,15 грн. - сума заборгованості за кредитом;

-35 553,53 грн. - сума заборгованості за нарахованими відсотками;

-3 667,25 грн. сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованих відсотків.

Судом по справі призначена судово-економічна експертиза, але її висновки не спростовують позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, які заявлені позивачем.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року за №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень статті 5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком України лише певному колу суб'єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті Кабінету Міністрів визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком України прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року №275, відповідно до пункту 5.3 якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року за №15-93. Відповідно до пункту 2.3 даного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року за №15-93 індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пункт 1 ст.99 Конституції України, ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», які визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, а обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства.

Можливість вираження грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті прямо передбачено Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України) та іншими нормативно-правовими актами

Так, відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2,3 ст.533 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У нормах ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями), зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону. Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті.

Тобто, відповідач - ПАТ «Креді Агріколь Банк» має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (що також передбачено Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001), тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

З відповідачів на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 37 882,82 доларів США. Оскільки умовами кредитного договору і дана умова не суперечить чинному законодавству України, встановлено, що пеня стягується в національній валюті, то з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути пеню в сумі 3 667 грн. 25 коп.

На виконання вимог статті 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в солідарному порядку сплачений банком судовий збір в сумі 12 157 грн. 28 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4-14, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 37 882,82 доларів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» пеню в сумі 3 667 грн. 25 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судовий збір в сумі 12 157 грн. 28 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Т.В.Турченко