Постанова № 64468780, 31.01.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2017 рокум. Ужгород№ 807/943/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.,

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: фізична особа підприємець ОСОБА_1 представник ОСОБА_2,

відповідача: Мукачівська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області - представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської обєднаної державної податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, згідно якого просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №0021471301 від 13 липня 2016 року та стягнути з Відповідача всі документально підтверджені понесені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що працівникам Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт №2021/1301/НОМЕР_1 від 04 липня 2016 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2016 р.». В Акті перевірки, зокрема, зазначено, що Позивачем фактично порушено п.198.3, ст.198, п.200.1, пп. «б» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в частині завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 171515,00 грн. по декларації за квітень 2016 року. За наслідками перевірки було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області №0021471301 від 13 липня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171515,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 85757,50 грн. Позивач вважає Акт перевірки безпідставними, а прийняте за наслідками Акту перевірки податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ такими, що підлягає скасуванню, так як таке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду за адресою, що вказана ним у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позиву, зокрема посилаючись на те, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин. Таким чином, до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліках. Також, слід врахувати, що відповідно до ст. 325 ЦКУ право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з вищенаведеного ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні, так як транспортні засоби, які перебувають у приватній власності фізичної особи, не вважаються основними засобами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи з 21.06.2016 року по 24.06.2016 року працівниками Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт №2021/1301/НОМЕР_1 від 04 липня 2016 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2016 р.» (а.с.13-25).

Зокрема, перевіркою відображених за рядком 10.1 розділу II податкових декларацій з ПДВ за період квітень 2016 року встановлено, що на формування цих показників мало вплив проведення операцій з купівлі транспортних засобів, а саме:

- Напівпричіп 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192218 рік випуску 2016.

- Напівпричіп 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192221 рік випуску 2016.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом було зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 за квітень 2016р. на частку звільнених операцій нарахував податкових зобов'язань на загальну суму 601775,00 грн. в т.ч. 120355,00 грн. ПДВ (податкові накладні від 30 квітня 2016р. №63, №64).

Дана сума була визначена із розрахунку у зв'язку з тим, що сума придбаних ТМЦ, які підлягають включенню до складу податкового кредиту становить 504421,00 грн. ПДВ.

Крім того, Відповідачем вказано в Акті перевірки, що на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних даною перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 225263,00 грн., а тому на частку звільнених операцій платник мав нарахувати собі податкові зобов'язання на суму 66607,00 грн.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, та вбачається із вищевказаного акту перевірки, податковим органом встановлено, що за квітень 2016р. перевіркою визначено показники: -платником у ряд.9 „усього податкових зобов'язань" має бути зазначено 68324,00 грн.; -усього податкового кредиту має бути зазначено 494637,00 грн.; -від'ємне значення по декларації за квітень 2016р. - 426313,00 грн.; -сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.20.2.1) -196017,00 грн.; - сума від'ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного періоду (ряд.21) - 230296,00 грн., (а.с. 25)

За результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення п. 198.3, ст.198, п.200.1, пп. «б» п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2016 року на суму 171515,00 грн.

За результатами проведеної перевірки було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області №0021471301 від 13 липня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171515,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 85757,50 грн. (а.с. 26)

З вказаними висновками перевірки та прийнятим податковим повідомленням - рішенням суд не погоджується, оскільки такі прийняті податковим органом з порушенням норм чинного законодавства та спростовуються наступним.

Судом в ході судового розгляду було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №02Р/16 від 19 лютого 2016 року та Додатку №1 до нього укладеного між КOGEL Тгаіlег GmbH & Co. KG та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Позивач - ОСОБА_1 придбав 1 новий напівпричіп 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192218 рік випуску 2016 (а.с.39-44).

Крім цього, також відповідно до договору купівлі-продажу №04Р/16 від 29 лютого 2016 року та Додатку №1 до нього укладеного між КOGEL Тгаіlег GmbH & Co. KG та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Позивач - ОСОБА_1 придбав 1 новий напівпричіп 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11 шасі WK 0S0002400192221 рік випуску 2016 (а.с. 45-50).

У відповідності до митних декларацій форми МД-2 від 14.04.2016 року СПД ОСОБА_1І за транспортні засоби напівпричепи, для перевезення вантажів, марка 3-хвісний, бортовий, тентовий для перевезення вантажів: марки KOGEL модель SN 24 тип S24-1 варіант CVI, версія 3Е11, сплатив митні платежі ( а.с. 56-59), що стверджується платіжним дорученням №396 від 14.04.2016 року на загальну суму 226000,00 грн., а також платіжними дорученнями в іноземній валюті на придбання таких транспортних засобів від 04.03.2016 №234 та від 10.03.2016 року №254( а.с. 53-54).

Вищевказані транспорті засоби були зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_1 під номерами АО4875ХХ та АО5741ХХ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно № СХО 009822 та № СХО 009821 відповідно (а.с. 51-52).

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту за квітень 2016 року та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за квітень 2016 року, посадові особи відповідача виходили з того, що придбані ОСОБА_1 транспортні засоби зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. №1388 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, зокрема пунктами 6-7 встановлено, що: транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно пункту 8 вищевказаної Постанови державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до пункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріям, визначеним у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до абз."а" п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пп. 14.1.36 ПК п.14.1 ст. 14 України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З акту перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що фактичним видом діяльності ОСОБА_1 є вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт, (а.с. 14).

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлюється Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок).

Згідно п.6 Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і транспортних засобів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб - підприємців), виходячи з наступного.

Таким чином, законодавство України, що регулює порядок реєстрації транспортних засобів не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями.

Як вже зазначалось судом вище, транспорті засоби (напівпричепи) були зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_1 під номерами АО4875ХХ та АО5741ХХ, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно № СХО 009822 та № СХО 009821 відповідно (а.с 51-52).

У відповідності до ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Згідно пп.14.1.139 п.14.1 ст. 14 ПК України термін "особа" для цілей розділу V цього Кодексу, зокрема, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка здійснює діяльність віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні ст.ст. 14 та 180 ПК України, зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, включення сум до податкового кредиту з ПДВ та визначення бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим при придбанні транспортних засобів з метою використання їх у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, що підтверджується митними деклараціями ІМ 40 ДЕ № 305090004/2016/000653 та № 305090004/2016/000667 від 14.04.2016 року ( а.с.56-59), копіями міжнародних товарно-транспортних накладних СМR № 16070114 ( а.с.60), СМR №16071464 (а.с.61), CMR №16071472 (а.с. 62), свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу № СХО 009822 та № СХО 009821 (а.с.51-52).

Судом не беруться до уваги та відхиляються посилання відповідача на норми Цивільного кодексу України та на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, крім того, норми цивільного законодавства не містять обмежень щодо права власності фізичної особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Натомість відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, умови щодо формування податкового кредиту визначаються Податковим кодексом України, який право на віднесення сум податків до податкового кредиту ставить в залежність від 2-х обставин: використання придбаних основних засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та наявність податкової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень та відповідно до ст.72 КАС України покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності свого рішення, в судовому засіданні не доведено, доводів позивача не спростовано, а позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняте за наслідками Акту перевірки податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ є такими, що підлягає скасуванню, так як таке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області №0021471301 від 13 липня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 171515,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції 85757,50 грн. скасуванню, так як Відповідач в даному випадку діяв не в межах та в спосіб визначений чинним законодавством, а тому такі дії є протиправними.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №0021471301 від 13 липня 2016 року.

3. Стягнути з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39568154, 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Горького, 21 "А") за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 89660, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Верхній Коропець, вул. Гагаріна, 37, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2572,74 грн (дві тисячі пятсот сімдесят дві гривні 74 копійки), який сплачений згідно платіжного доручення №760 від 19.07.2016 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_4

Повний текст постанови від 02 лютого 2017 року.