Рішення № 64468224, 02.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 756/3080/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1828/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

2 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 10 000 грн., моральну шкоду - 15 000 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник «Комсервіс-Безпека» подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у березні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незалежним виконанням умов договору, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 27 грудня 2012 року між нею та ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» укладено договір № 1106-ПО про спостереження за спрацюванням засобів охоронно-тривожної сигналізації.

На підставі даних «Звіту активності» системи сигналізації та відео-нагляду 4 грудня 2015 року о 17 год. 02 хв. були зірвані двері, які виходять на терасу. Спрацювала «Тривога», одночасно спрацювали датчики руху в різних приміщеннях будинку. Крадії знаходились у будинку дев'ять хвилин. За цей час крадії зірвали пульт сигналізації, зірвали зі сторони у кабінеті сейф з документами, зламали меблі біля сейфу, викрали цінності з гардеробу, перерили всі шафи з документами тощо. Приблизно через 30 хв., приїхала передова група, які посвітили ліхтарями із-за паркану і повернулись на базу.

Зазначила, що після повернення додому о 21-00 год., позивач виявила відчинені двері на терасу, розкидані речі у кабінеті, спальні та гардеробі, передзвонила чоловіку і проінформувала про вчинення крадіжки. Через деякий час приїхала машина і підкинула пакет з документами через паркан, які позивачка знайшла на подвір'ї. Після цього була викликана поліція та представники ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА».

Факт скоєння протиправних дій щодо майна підтверджується витягом з кримінального провадження №12015110200004662 від 9 грудня 2015 року.

Було викрадено сейф з електронним замком вартістю - 6900 грн., пошкоджено меблі, вартість ремонту складає - 3 259, 50 грн., відкриття сейфу для зброї та заміна замків - 1 700 грн., ювелірні вироби на загальну суму - 12 850 грн.

17 грудня 2015 року позивачка звернулась з претензією до ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» з пропозицією мирно врегулювати спір і виплатити матеріальні збитки в сумі 10 000 грн.

28 грудня 2015 року позивачка отримала листа з відмовою у відшкодуванні збитків. У зв'язку із викладеним, просила суд стягнути з ПП «КомСервіс-Безпека» 10 000 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди.

Як вбачається з копії договору № 1106-ПО від 27 грудня 2012 року позивач передала відповідачу, а той прийняв під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження приватний будинок по АДРЕСА_1.

Згідно додатку до договору замовником визначено п'ять осіб для взаємодії з виконавцем з питань охорони об'єкта, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазначено їх контактні телефони.

4 грудня 2015 року приблизно у період з 17.00 год. до 17.13 год. спрацювали системи охоронно-тривожної сигналізації у зв'язку з проникненням в приватний будинок по АДРЕСА_1., що належить позивачу.

Зазначене підтверджується, інформацією про спрацювання системи представництва фірми FITTICH AG Україна, етапами обробки події від 4 грудня 2015 року ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА», протоколом огляду місця події від 5 грудня 2015 року Києва-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області.

Як вбачається з інформації про спрацювання системи представництва фірми FITTICH AG Україна, спрацювала тривожна кнопка сигналізації біля центрального входу, яка автоматично не переходить до режиму «спокою» та потребує перезакриття об'єкта.

Як вбачається з етапів обробки події від 4 грудня 2015 року ПП «КОМСЕРВІС-БЕЗПЕКА» ГМР прибули на об'єкт о 17:31:24 та залишили його о 17:40:42, тобто знаходились там протягом 8 хвилин.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За п. 2.2 зазначеного договору охорона об'єкта здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об'єкті та негайного виїзду ГМР і прибуття останньої на об'єкт в термін до 20 хвилин при їх спрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об'єкт, в період охорони.

Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що при виявленні ознак проникнення до об'єкта виконавець зобов'язаний здійснювати охорону місця пригоди, сповістити про це замовника, при необхідності сповістити територіальний підрозділ УМВС України, організувати пошук «по гарячих слідах» зловмисників та майна.

Згідно п. 4.2.7 в разі спрацювання сигналізації, якщо потрібне перезакриття об'єкта, виконавець викликає замовника (його відповідальних осіб) і охороняє об'єкт впродовж двох годин, з моменту оповіщення останніх.

Відповідно до п. 5.2.1, виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по Договору за прямі збитки, завдані зловмисниками, які проникли на об'єкт в період охорони, шляхом зламування, відкриття або руйнування заблокованих технічними засобами сигналізації вікон, дверей та інших конструкцій, та вчинення крадіжки майна, що зберігалось на об'єкті, якщо буде встановлена вина виконавця у її допущенні в межах завданих прямих збитків, але не більше 10000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того,що відповідачем було порушено п. 4.2.7 договору, а саме не викликано позивача як замовника, відповідальних осіб та не забезпечено охорону об'єкта впродовж двох годин, як це передбачено договором.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях та у порушенні її способу життя.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що замовник не надав необхідну кількість уповноважених осіб для контакту у випадку спрацювання сигналу тривоги, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Згідно додатку до договору замовником визначено п'ять осіб для взаємодії з виконавцем з питань охорони об'єкта, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазначено їх контактні телефони.

Доказів на підтвердження того, що відповідач намагався зв'язатися з усіма уповноваженими особами, проте цього зробити не вдалося, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були поза зоною досяжності суду не надано.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що висновки суду про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди не відповідають обставинам справи, не підтверджені належними доказами, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що внаслідок проникнення до будинку позивачки невідомих осіб, було викрадено сейф з електронним замком вартістю - 6900 грн., пошкоджено меблі, вартість ремонту яких складає - 3 259, 50 грн., відкриття сейфу для зброї та заміна замків - 1 700 грн.

Відповідно до п. 5.2.1, виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по Договору за прямі збитки, завдані зловмисниками, які проникли на об'єкт в період охорони, шляхом зламування, відкриття або руйнування заблокованих технічними засобами сигналізації вікон, дверей та інших конструкцій, та вчинення крадіжки майна, що зберігалось на об'єкті, якщо буде встановлена вина виконавця у її допущенні в межах завданих прямих збитків, але не більше 10000,00 грн.

Не можуть бути прийнятими до уваги й доводи апеляційної скарги, що судом не встановлено взагалі проникнення сторонніх осіб на охоронювальний об'єкт та факт крадіжки, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях апелянта та спростовуються витягом з кримінального провадження №12015110200004662 від 9 грудня 2015 року.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставного задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно ч. 4 ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Діючим законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди із правовідносин, що виникають із договірних зобов'язань.

Договором № 1106-ПО про спостереження за спрацюванням засобів охоронно-тривожної сигналізації від 27 грудня 2012 року, укладеного між сторонами, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1790-цс15.

Враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування п. 5 ст. 4 вказаного Закону до спірних правовідносин.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, відповідно до ст. 88 ЦПК України сума стягнутого судового збору за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню до 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення в частині суми стягнутого судового збору змінити, зменшивши до 551 грн. 20 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді