Ухвала суду № 64468130, 31.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

31 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на ухвалу Подільського районного суду м. Києві від 28 березня 2016 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції, заінтересована особа: ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 грудня 2014 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі - ВДВС Первомайського МУЮ) Шматкова А.М.

В обґрунтування скарга зазначила, що державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунках ФОП ОСОБА_4 чим безпідставно заблоковано підприємницьку діяльність ОСОБА_4 Зупинивши виконавче провадження, на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі про відкриття касаційного провадження та зупинення виконання рішення суду за виконавчим листом, державним виконавцем не знято арешт з рахунків ФОП ОСОБА_4

Крім цього, зазначала, що під час зупинення виконавчого провадження державний виконавець надав платіжне доручення до банку про списання коштів з рахунку боржника.

Вказувала, що такими діями старший державний виконавець порушує норми Закону України «Про виконавче провадження», а тому просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ВДВС Первомайського МУЮ Шматкова А.М. під час примусового виконання рішення суду, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.12.2014.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києві від 28 березня 2016 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказала на те, що висновки суду про відповідність дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження» є неправильними, оскільки суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи.

При постановленні ухвали судом першої інстанції не взято до уваги, що державним виконавцем накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а не фізичної особи. Більш того арешт не було знято після винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження.

Крім цього, як на підставу скасування ухвали суду, ОСОБА_4 посилалась на те, що судом також належним чином не досліджено та не взято до уваги, що в порушення вимог закону, після постановлення касаційним судом ухвали про зупинення виконання рішення та винесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження державний виконавець, дізнавшись, що на один із рахунків надійшли кошти, 06 січня 2015 року надав до Миколаївського РУ «ПриватБанк» платіжне доручення № FO 106Y5W10, на суму 77 505,29 грн., на підставі якого було списано з рахунку № НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_4

Посилаючись на те, що дії державного виконавця Шматкова А.М. здійснені з грубим порушенням прав та інтересів боржника у виконавчому провадженні просила ухвалу Подільського районного суду м. Києва віє 28 березня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін.

ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст. 74 ЦПК України.

ВДВС Первомайського МУЮ у Миколаївській області про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», використовуючи надані йому права у точній відповідності із законом і не допускав у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 1 246 288,20 грн.

На виконання вказаного рішення суду за заявою стягувача Подільським районним судом м. Києва 10.12.2014 видано виконавчй лист № 758/4812/13-ц, в якому зазначено про стягнення боргу з фізичної особи ОСОБА_4 та вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП ) № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 94).

11 грудня 2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Первомайського МУЮ ШматковимА.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (т. 1, а.с. 4).

Державний виконавець Шматков А.М. 11.11.2014 здійснив електронний запит до Державної податкової служби України щодо фізичної особи, при цьому вказав РНОКПП № НОМЕР_1, зазначений у виконавчому листі. В цей же день від ДПС надійшла відповідь про наявність рахунків (т. 1, а.с. 115).

Враховуючи, що державний виконавець наклав арешт на рахунки, надані Державною податковою службою України на його електронний запит щодо фізичної особи ОСОБА_4 (РНОКПП № НОМЕР_1), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій державного виконавця при накладенні арешту на рахунках

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в ред. від 02.08.2014, чинній на момент накладення арешту) арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця і рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому Законом. Зняття арешту з майна здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

12 грудня 2014 року постановою державного виконавця Шматкова А.М. накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_4, яка направлення для виконання до банківських установ та сторонам виконавчого провадження для вдіома (т. 1, а.с. 5). Після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду 24.12.2014 до банківських установ направлено платіжні вимоги про списання грошових коштів.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.12.2014 відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення суду першої інстанції.

Державним виконавцем ВДВС Первомайського МУЮ Шматковим А.М. на виконання ухвали суду 29 грудня 2014 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент винесення постанови.

Частиною 4 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 26.10.2014, чинній на момент винесення постанови, передбачено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

За наведених вище обставин та положень закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державний виконавець Шматков А.М. при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження без скасування постанови про накладення арешту діяв у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а доводи апеляційної скарги з цих підстав є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо направлення державним виконавцем до банку платіжних вимог про списання грошових коштів після зупинення виконавчого провадження, а саме 06.01.2015 є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Механізм накладення банками арешту на кошти клієнтів, зазначений у главі 10 Інструкції «Про безготівкові розрахунки на території України в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція).

Пунктом 5.9. Інструкції передбачено, що банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів згідно з главою 2 цієї Інструкції. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату платіжної вимоги, що її частково сплачено, суму, яка залишилась до сплати, та повторює текст, що наведений у реквізиті «Призначення платежу» цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний працівник банку на першому примірнику платіжної вимоги окреслює реквізит «Сума» та зазначає на зворотному боці дату, суму частково платежу, засвідчуючи це своїм підписом. Примірник платіжної вимоги, на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

Як вбачається з платіжного доручення № F0106Y5W10 від 06 січня 2015 року було здійснено часткову оплату боргу на суму 77 505,29 грн. за виконавчим листом № 758/4812/13-ц (т.1, а.с. 70). Дане платіжне доручення оформлене банком платника (ОСОБА_1.), містить печатку банку та підпис працівника банку.

З вище наведеного слідує, що дане платіжне доручення сформоване банком у відповідності до вимог, встановлених Інструкцією «Про безготівкові розрахунки на території України в національній валюті», а не державним виконавцем.

Доводи апеляційної скарги щодо описки в оскаржуваній ухвалі не є підставою для скасування ухвали суду. У відповідності до вимог, передбачених ст. 219 ЦПК України суд, який ухвалив рішення може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі виправити допущені в судовому рішенні описки.

Ураховуючи викладене, судова колегія вважає, що державний виконавець ВДВС Первомайського МУЮ Шматков А.М. діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в межах своїх повноважень, не порушуючи прав та свобод заявника, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги є правильним.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1, ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києві від 28 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 4с-/758/98/15

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2840/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Зарицька Ю.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.