Ухвала суду № 64468095, 26.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Лучко Ю.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «Тін Імпекс» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України Шевчук К.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Стороженком С.В., та накладено арешт на майно, а саме на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Тін Імпекс» № 26001001413656, № 26003001413665, № 26002001413666, і грошові кошти, які знаходять на рахунку ТОВ «Виробниче об'єднання «Екохім» № 26009001333657, відкритих у ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», юридична адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що надані слідчим матеріали доводять наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження відносно вказаних юридичних осіб та у визначеній частині.

В апеляційній скарзі Генеральний директор ТОВ «Тін Імпек» ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині, що стосується арешту грошових коштів на банківських рахунках вказаного товариства, та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого в цій частині відмовити. Так, на думку апелянта, арешт на грошові кошти ТОВ «Тін Імпекс» накладено без будь яких правових підстав, оскільки дане товариство не має ніякого відношення до кримінального провадження, в рамках якого застосовано даних захід забезпечення кримінального провадження, а грошові кошти на які накладено арешт не підпадають під ознаки ст.ст. 96, 98 КПК України. Не підлягає задоволенню клопотання слідчого про арешт майна, на думку апелянта і тому, що в кримінальному провадженні відсутній підозрюваний і обвинувачений, не визначено розмір завданої шкоди та відсутні відомості того, що вона завдана саме ТОВ «Тін Імпекс», цивільний позов не заявлено.

Таким чином, апелянт вважає, що стороною обвинувачення не доведено необхідності накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Тін Імпекс», оскільки ні доводи клопотання слідчого, ні додані до нього матеріали не містять передбачених ст. 170 КПК України підстав, для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження щодо цього товариства.

Крім того, апелянт вказує і на ті обставини, що накладення арешту на майно призведе до банкрутства підприємства, оскільки воно не зможе реально здійснювати свою діяльність.

Також, в поданій апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на ті обставини, що власник майна не був повідомлений про розгляд справи, а про існування ухвали слідчого судді він дізнався від представників банку.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного троку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власників, а копія оскаржуваного рішення, як вбачається з наданих суду матеріалів, на їх адресу не направлялася, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності постановленого судом першої інстанції рішення, то на думку колегії суддів вони є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100000000248 за фактом зловживання службовими особами ПАТ «АКБ «Конкорд» своїм службовим становищем та зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), фіктивного підприємства, порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності, доведення банку до неплатоспроможності за ч.ч. 2, 5 ст. 191, ч.ч. 2, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою зі службовими особами та працівниками ПАТ «АКБ «Конкорд» та інших банківських установ, з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення фінансово-господарських операцій по переказу безготівкових коштів в готівку, формування витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг, документального оформлення безготівкових операцій, створили, придбали та організували діяльність на території м. Києва, Дніпропетровської області та в інших невстановлених досудовим слідством місцях, ряд суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб), які зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які фактично реального відношення до їх діяльності та управління коштами на їх рахунку не мають. До числа таких підприємств входить і ТОВ «Тін Імпекс», яке для здійснення фінансово-господарської діяльності у ПАТ «Універсал Банк», відкрило рахунки, № 26001001413656, № 26003001413665, № 26002001413666.

В рамках даного провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на вказаних рахунках, при цьому зазначив, що метою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження є забезпечення відшкодування шкоди, завданої в наслідок вчинених кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України та прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначені в ньому рахунки.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На думку колегії суддів, слідчим доведено необхідність застування такого заходу кримінального провадження, як арешт майна, оскільки додані до клопотання матеріали дають достатні підстави вважати, що воно відповідає вимогам майна, на яке у відповідності до вимог ст. 170 КПК України може бути накладено арешт.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання Генерального директора ТОВ «Тін Імпекс» ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року, якою задоволено частково клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України ШевчукК.О., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Стороженком С.В., та накладено арешт на майно, а саме на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Тін Імпекс» № 26001001413656, № 26003001413665, № 26002001413666, і грошові кошти, які знаходять на рахунку ТОВ «Виробниче об'єднання «Екохім» № 26009001333657, відкритих у ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», юридична адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, шляхом заборони будь-яких видаткових операцій по рахункам, за виключенням видаткових операцій щодо сплати заробітної плати та обов'язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), з можливістю зарахування грошових коштів на рахунки, залишити без зміни, а апеляційну скаргу Генерального директора ТОВ «Тін Імпекс» ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/284/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Шапутько С.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.