Ухвала суду № 64467994, 02.02.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 676-311, факс 77-44-62

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"02" лютого 2017 р.№ 927/146/17

Суддя Шморгун В.В., розглянувши матеріали позовної заяви № 08-2-17 від 12.01.17

Перший заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

Позивач ОСОБА_1 освіти і науки України, код ЄДРПОУ 38621185, пр-т Перемоги, 10 м. ,Київ, 01135

Відповідач-1: Державний професійно-технічний навчальний заклад "Куликівський професійний аграрний ліцей", код ЄДРПОУ 03072603, вул. Миру, 43, смт Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300

Відповідач-2: Селянське фермерське господарство „Колос, код ЄДРПОУ 14246880, вул. Миру, 100, смт Куликівка, Чернігівська область, 16300

Предмет спору: про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 освіти і науки України подано позов до Державного професійно-технічного навчального закладу „Куликівський професійний аграрний ліцей та Селянського фермерського господарства „Колос про визнання недійсним договору про надання послуги у вирощенні зернових культур від 07.03.2016, укладеного між Державним професійно-технічним навчальним закладом „Куликівський професійний аграрний ліцей та Селянським фермерським господарством „Колос та застосування наслідків недійсності договору шляхом зобовязання Селянського фермерського господарства „Колос звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 100 га, яка знаходиться на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області та повернути її Державному професійно-технічному навчальному закладу „Куликівський професійний аграрний ліцей.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За приписами ст. 2 та 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, зокрема, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Також, у п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам, зазначено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Прокурором, як позивача у справі визначено ОСОБА_1 освіти і науки України.

У позовній заяві прокурор зазначив, що зазначені порушення були виявлені при вивченні прокуратурою Чернігівської області стану законності щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в постійне користування навчальним закладам.

Згідно ст. 235 Цивільного Кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як також вбачається зі змісту позовної заяви предметом позову є визнання недійсним удаваного правочину, який приховує правочин про надання в оренду земельної ділянки. При цьому, підставами позову визначено порушення земельного законодавства при укладенні прихованого правочину (договору оренди землі), що стосується сфери земельних відносин.

Однак, прокурором не надано належного обґрунтування наявності у ОСОБА_1 освіти і науки України повноважень захищати інтереси держави у сфері земельних відносин.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Крім того, як зазначається у п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно п. 5 ч. 2 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Натомість, прокурором у позові не наведено обставин та нормативно-правових норм щодо застосування реституції при визнанні недійсним лише удаваного правочину.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми позовна заява повертається без розгляду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України Про судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Прокурором заявлено вимогу про визнання даного договору недійсним, відповідно до положень ст. 235 Цивільного Кодексу України та застосування наслідків недійсності такого правочину, передбачених приписами ст. 216 Цивільного Кодексу України, а саме зобовязати Селянське фермерське господарство „Колос звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 100 га, яка знаходиться на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області та повернути її Державному професійно-технічному навчальному закладу „Куликівський професійний аграрний ліцей.

Пунктом 2..2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 Господарського процесуального кодексу України такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

А отже, вимога про повернення земельної ділянки має майновий характер та за неї повинен бути сплачений судовий збір виходячі зі ставок передбачених за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

Згідно п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурором у якості доказів, які підтверджують сплату судового збору, до позовної заяви додано платіжне доручення № 39 від 16.01.2017 на суму 3200,00 грн, з якого вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до позову не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України неподання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

За наведених обставин у їх сукупності позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 1, 3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.

Додаток: на 43 (сорок три) аркушах, у т.ч. оригінал платіжного доручення № 39 від

16.01.2017.

Суддя Шморгун В.В.