Постанова № 64467913, 11.01.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа № 2/264

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю прокурора Макогон І.Ю., представників Морочинського А.М., Гарбузюка Р.О.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та першого заступника прокурора Львівської області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп».

Постановою арбітражного суду Львівської області від 10 листопада 1999 року відкрите акціонерне товариство «Кінескоп» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 08 травня 2002 року до провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» застосував положення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Піщухіна Миколу Констянтиновича.

Суд ухвалою від 04 лютого 2015 року усунув Піщухіна Миколу Констятнтиновича від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, ліквідатором відкритого акціонерного товариства "Кінескоп" призначив арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича.

04 травня 2016 року Прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Пустомитівської районної ради Львівської області подав Господарському суду Львівської області заяву до відкритого акціонерного товариства «Кінескоп», у якій просив суд визнати недійсною біржову угоду від 02.02.2002 за №96-02/5, укладену між відкритим акціонерним товариством "Кінеском" і відкритим акціонерним товариством "Іскра" про купівлю-продаж матеріальних цінностей, а саме: двох станцій катодного захисту та зовнішнього газопроводу ГРС «Винники» Д 500в загальною вартістю згідно оцінки експерта 4020840,00 грн. Також прокурор просив суд визнати учасником у справі про банкрутство публічне акціонерне товариство «Іскра».

Заява подана у провадженні справи №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп».

Покликаючись на приписи ч.1 ст. 26, ч.2 ст.30 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, щодіяла на момент укладення біржової угоди) та ч. 2 ст.5 закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на момент укладення біржової угоди) прокурор стверджує, що зовнішній газопровід ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) з двома катодними станціями належить до об'єктів інженерної інфраструктури, які пов'язані з постачанням газу споживачам, а тому не міг бути відчужений за біржовою угодою від 02.10.2002. Окрім цього, газопровід з двома катодними станціями, як об'єкт комунальної інфраструктури, не підлягав включенню до ліквідаційної маси ВАТ "Кінескоп", а мав бути переданий до комунальної власності територіальної громади Пустомитівського району.

Також прокурор покликається на рішення Господарського суду Львівської області від 06 травня 2014 року та ухвалу від 30 вересня 2015 року у справі №914/622/14 за позовом ПАТ «Львівгаз» до ПАТ «Іскра», що розглядалась Господарським судом Львівської області, судами апеляційної і касаційної інстанцій.

З огляду на викладене прокурор вважає, що оспорюваний правочин суперечить вимогам закону і на підставі ст.48 ЦК Української РСР підлягає визнанню недійсним.

Прокурор зазначає, що про укладення біржової угоди №96-02/5 прокуратурі було відомо у 2002 році, однак з огляду на назву цієї угоди не було відомо, що газопровід є складовою частиною розподільного газопроводу ГРС «Винники» (нова) - ВО «Іскра». Про цю обставину і про те, що укладена 02 лютого 2002 року біржова угода №96-02/5 порушує права Пустомитівської районної ради Львівської області прокурор довідався 11 січня 2016 року, коли отримав від ПАТ «Львівгаз» запитувану інформацію і документи. Тому 11 лютого 2016 року прокуратура Львівської області скерувала в Пустомитівську районну раду лист №05/1-11 вих.-16, в якому поінформувала районну раду про порушення права власності територіальної громади Пустомитівського району. Пустомитівська районна рада листом від 23 лютого 2016 року звернулась до прокуратури Львівської області з проханням подати в інтересах територіальної громади Пустомитівського району позов щодо повернення газопроводу ГРС «Винники» (нова) - ГРС «Винники» (стара) у власність територіальної громади.

З урахуванням положень ст.76 ЦК Української РСР, п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 257, 261 ЦК України і правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 серпня 2013 року у справі №3-18гс13, прокурор вважає, що не пропустив строк позовної давності, оскільки Пустомитівська районна рада, в інтересах якої подано заяву, довідалася про порушення її прав та інтересів після отримання листа прокуратури Львівської області від 11 лютого 2016 року.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 05 травня 2016 року у справі №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» прийняв заяву до розгляду, а ухвалою від 15 червня 2016 року залучив до участі у справі, як учасників провадження, відкрите акціонерне товариство "Іскра" і товариство з обмеженою відповідальністю "Спектргаз". Також участь у розгляді заяви приймав представник кредитора - публічного акціонерного товариства «Львівгаз».

У наданих суду першої інстанції письмових поясненнях Пустомитівська районна рада Львівської області вказала, що повністю підтримує заявлені прокурором вимоги. Покликаючись на положення ч.1 ст. 26, ч.2 ст.30 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч.2 ст.5 закону України «Про приватизацію державного майна» вказала, що зовнішній газопровід ГРС «Винники» з двома катодними станціями, як невід'ємна складова частина розподільного газопроводу ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) належить до об'єктів інженерної інфраструктури, які пов'язані з постачанням газу споживачам, а тому не міг бути відчужений за біржовою угодою. Крім того, газопровід не підлягав включенню до ліквідаційної маси ВАТ «Кінескоп», а оскільки такий розташований на території Пустомитівського району поза межами населених пунктів і забезпечував газопостачання населення Пустомитівського району, то мав бути переданий до комунальної власності територіальної громади Пустомитівського району. Пустомитівська районна рада у силу ст.10, п.4 ст.60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у тому числі здійснює управління об'єктами спільної власності.

Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.) ухвалою від 12 жовтня 2016 року у справі №2/264 відмовив у задоволенні заяви, поданої прокурором Львівської області в інтересах держави в особі Пустомитівської районної ради Львівської області про визнання недійсною біржової угоди від 02 лютого 2002 року №96-02/5, укладеної між відкритим акціонерним товариством "Кінеском" і відкритим акціонерним товариством "Іскра" про купівлю-продаж матеріальних цінностей, а саме: двох станцій катодного захисту та зовнішнього газопроводу ГРС "Винники" Д 500в, загальною вартістю згідно оцінки експерта 4020840,00 грн.

Суд дійшов висновку, що укладенням оспорюваного правочину не порушено вимог частини 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому наголосив, що факт приналежності газопроводу на праві власності ВАТ "Кінескоп", який увійшов до його статутного капіталу, не оспорюється. Газопровід не було віднесено до переліку майна, яке не підлягало приватизації.

Виходячи із визначення пунктом 2 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997 року, розподільних газопроводів і газопроводів-вводів суд зазначив, що газопровід ГРС "Винники" (стара) - ГРС "Винники" (нова) належить до категорії розподільних газопроводів, до нього не під'єднано жодного газопроводу-вводу, який безпосередньо забезпечував би газом територіальну громаду. Означений газопровід не належить до об'єктів комунальної інфраструктури, а тому дія норми частини 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на оспорюваний договір не поширюється.

Суд вказав, що з урахуванням приписів частини 1 статті 140, частини 1 статті 142 Конституції України, частини 2 статті 10, частин 1-5, 9 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на дату укладення оспорюваного правочину) суб'єктами права комунальної власності визначені територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах, але не територіальна громада району чи районна рада. Саме їм, як суб'єктам права комунальної власності, закон надає право вносити пропозиції про передачу у комунальну власність того майна, яке має важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад. У матеріалах справи відсутні докази про існування відповідних пропозицій щодо газопроводу. Тому права та інтереси Пустомитівської районної ради не могли бути і не були порушені укладенням оспорюваного договору. Зворотнього суду Пустомитівською районною радою не надано (звернення громадян чи територіальних громади сіл, селищ, міст, районів у містах про порушення їх прав чи охоронюваних законом інтересів).

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання прокурора на положення частини 2 статті 30 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , оскільки ВАТ "Кінескоп" створене у процесі корпоратизації, не є державним підприємством, а належить до господарських товариств з державною часткою в статутному капіталі. Відтак, на продаж майна, яке увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, утворених в процесі корпоратизації і щодо яких було прийняте рішення про приватизацію шляхом продажу акцій, вимоги закону України "Про приватизацію державного майна" не поширюються.

Апеляційні скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року у справі №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» подали перший заступник прокурора Львівської області та публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

Перший заступник прокурора Львівської області вважає оскаржувану ухвалу незаконною, прийнятою з порушенням чинних на час укладення біржової угоди норм матеріального і процесуального права, зокрема ч.1 ст. 26, ч.2 ст.30 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ч. 2 ст.5 закону України "Про приватизацію державного майна, ст.12 закону України "Про господарські товариства", ст.115 ЦК України, ст.85 ГК України та роз'яснення Міністерства юстиції України, наведені у листі від 11 січня 2007 року №19-32/2.

На думку прокурора, не відповідає обставинам справи та наданим доказам висновок суду про те, що ВАТ «Кінескоп» не є державним підприємством, належить до господарських товариств з державною часткою у статутному фонді і на продаж майна ВАТ «Кінескоп» не поширюються вимоги закону України «Про приватизацію».

Стверджує, що зовнішній газопровід ГРС "Винники" (стара) - ГРС "Винники" (нова) з двома катодними станціями, як невід'ємна складова частина розподільного газопроводу ГРС "Винники" (нова) - ВО «Іскра» належить до об'єктів інженерної інфраструктури, які пов'язані з постачанням газу споживачам і не міг бути відчужений за біржовою угодою, такий не підлягав включенню до ліквідаційної маси ВАТ «Кінескоп», а мав бути переданий до комунальної власності Пустомитівського району. Тому невірним є висновок суду першої інстанції, що дія ч.1 ст. 26 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюється. Також суд не врахував, що вказаний газопровід підпадає під ознаки об'єкта, який забезпечує життєдіяльність держави в цілому в силу вимог п.г ч.2 ст.5 закону України "Про приватизацію державного майна".

Крім того, апелянт вважає, що при визначенні позивача - Пустомитівської районної ради - та обґрунтування порушення його прав та інтересів суд не взяв до уваги положень ст.ст.13, 41, 140 Конституції України, ст.ст.10, 16, 60 закону України "Про місцеве самоврядування". Наголошує, що спірний газопровід розташований на землях територіальної громади Пустомитівського району, забезпечував газопостачання населення Пустомитівського району та згідно закону мав бути переданий до комунальної власності територіальної громади Пустомитівського району. Вважає, що за таких обставин судовому захисту підлягає не лише порушене право, а й порушений інтерес.

Просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року у справі №2/264 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву та визнати недійсною біржову угоду від 02 лютого 2002 року за №96-02/5, укладену між ВАТ "Кінеском" і ВАТ "Іскра" про купівлю-продаж матеріальних цінностей - двох станцій катодного захисту та зовнішнього газопроводу ГРС «Винники» Д 500в.

В апеляційній скарзі кредитор публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» вважає, що Господарський суд Львівської області невірно застосував ч.1 ст.26 закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дав невірну юридичну оцінку встановленим обставинам справи; не дослідив подані прокурором докази; ухвала не ґрунтується на всебічному і повному встановленні обставин справи в їх сукупності і взаємозв'язку. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року у справі №2/264 в частині відмови у задоволенні заяви прокурора; визнати недійсною біржову угоду від 02.02.2002 за №96-02/5, укладену між ВАТ "Кінеском" і ВАТ "Іскра" про купівлю-продаж матеріальних цінностей.

У письмових поясненнях представник апелянта звертає увагу на помилкове застосування судом норм Господарського і Цивільного кодексів України, які не діяли на час укладення оспорюваного правочину. Також вважає невірними висновки суду, що на спірні правовідносини не поширюються вимоги закону України "Про приватизацію державного майна".

На думку представника апелянта, корпоратизація і утворення ВАТ «Кінескоп» не мала наслідком зміну форми власності державного майна. За утвореними у процесі корпоратизації підприємствами державне майно закріплювалося на праві господарського відання і могло бути відчужене у порядку, визначеному Фондом державного майна України. Суд не взяв до уваги, що план приватизації не був виконаний, передані органу приватизації акції ВАТ «Кінескоп» не були продані і їх власник (держава) не змінився, а до моменту завершення процедури приватизації корпоратизованого підприємства державне майно свого статусу не змінює. Зазначає, що суд не дав оцінки наданим представником ПАТ «Львівгаз» 11 жовтня 2016 року доказам про те, що на балансі ВАТ «Кінескоп» перебували інженерні мережі водопостачання, каналізації, електропостачання та газопостачання міста Львова та області, в склад яких входив і спірний газопровід і неправильно вказав про відсутність підстав вважати спірний газопровід об'єктом комунальної інфраструктури, який не міг бути включений до ліквідаційної маси.

Представник апелянта вважає помилковими й висновки суду про те, що оспорюваний правочин не порушує прав та законних інтересів Пустомитівської районної ради, яка представляє інтереси територіальних громад Пустомитівського району.

Також не погоджується із висновком суду про відповідність закону змін і доповнень до біржової угоди. Зазначає, що на балансі ПАТ «Львівгаз» перебуває газопровід високого тиску ГРС Винники (нова) довжиною 106 метрів, введений у експлуатацію в 1993 році, інвентарний номер за Єдиною системою кодування об'єкта обліку державного майна 145200100330100006, переданий ПАТ «Львівгаз» у господарське відання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України за договором від 29 листопада 2012 року. Розміщення цього розподільного газопроводу на місцевості вказує, що він є складовою частиною розподільного газопроводу ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) і ці обставини можуть свідчити, що ВАТ «Кінескоп» продав газопровід, частина якого належить державі. Однак суд не дослідив цих суттєвих обставин. Наголошує, що проданий за біржовою угодою газопровід призначений для розподілу газу споживачам і не може бути приватизований. Вважає, що заява прокурора повинна бути задоволена з наведених у ній підстав.

Про розгляд справи учасникам у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників у справі, перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваного судового рішення у повному обсязі суд відкладав розгляд справи, зобов'язував Пустомитівську районну раду Львівської області надати обґрунтований відзив на апеляційні скарги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та першого заступника прокурора Львівської області, викликав у судове засідання представника Пустомитівської районної ради Львівської області для дачі пояснень.

Пустомитівська районна рада Львівської області, в інтересах якої прокурор подав заяву, проігнорувала вимоги суду апеляційної інстанції - не надала відзиву, не забезпечила участі представника, не пояснила причин невиконання ухвали.

У судовому засіданні прокурор і представник ПАТ «Львівгаз» апеляційні скарги підтримали. Крім цього, представник ПАТ «Львівгаз» подав клопотання призначити будівельно-технічну експертизу,на вирішення експерта поставити питання: Чи відповідає газопровід ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) проектній і виконавчо-технічній документації; якщо не відповідає, то в чому полягає невідповідність; яка фактична довжина газопроводу? Чи є газопровід високого тиску довжиною 0,108 км. інвентарний номер за Єдиною системою кодування об»єкта обліку державного майна 145200100330100006 складовою частиною газопроводу ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) за своїм місцем розташування на місцевості? Чи належить газопровід ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара)до об»єктів комунальної інфраструктури?

У клопотанні представник ПАТ «Львівгаз» покликається на договір від 29 листопада 2012 року №31/04 з додатком №1 і вказує про потребу ідентифікувати об»єкти, визначити їх розташування на місцевості, встановити, який об'єкт перебував у власності продавця, а який - у власності держави.

Суд відхилив клопотання, оскільки таке не стосується предмету спору. За біржовою угодою №96-02/5, яка оспорюється, було продано дві станцій катодного захисту та зовнішній газопровід ГРС «Винники» Д 500в довжиною 610 пог. м. інв.№45548. Газопровід ГРС "Винники" (стара) - ГРС "Винники" (нова) не був предметом біржової угоди. Договір №31/04 з додатком №1, укладений Міністерством енергетики та вугільної промисловості з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» 29 листопада 2012 року (більш, ніж через десять років після укладення біржової угоди №96-02/5) і стосується правовідносин сторін договору.

Арбітражний керуючий Надлонок А.І., представник ПАТ «Іскра» і ТзОВ «Спектргаз» апеляційні скарги заперечують, як безпідставні і незаконні.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд заслухав пояснення прокурора, представників ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Іскра», ТзОВ «Спектргаз», Львівського регіонального відділення Фонду державного майна України, арбітражного керуючого Надлонка А.І., розглянув апеляційні скарги, матеріали справи №2/264 і вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року у справі №2/264 слід залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи №2/264 слідує, що відкрите акціонерне товариство «Кінескоп» (код ЄДРПОУ 20834701) утворене внаслідок корпоратизації державного підприємства "Завод кінескопів" згідно з наказом міністра Мінмашпрому України 25 січня 1995 року за №94 відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року та "Положення про порядок корпоратизації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05 липня1993 року.

У процесі корпоратизації була проведена оцінка вартості майнових активів підприємства, формування статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Кінескоп", а також визначено перелік майна, що не підлягає приватизації. Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Завод кінескопів" затверджено заступником міністра Мінмашпрому України 30 грудня 1994 року. Згідно з цим актом вартість об'єктів, які не підлягають приватизації становить 449173 тис. крб., а розмір статутного фонду - 320770170 тис. крб. Газопровід ГРС "Винники" не увійшов у Перелік майна, що не підлягає приватизації загальною вартістю 449173 тис. крб.

Державна реєстрація відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» проведена 30 січня 1995 року.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, яке є учасником у справі про банкрутство повідомило суд, що Фонд державного майна України наказом від 20 червня 1995 року № 174-ДКП прийняв рішення про приватизацію (продаж належних державі акцій) ВАТ "Кінескоп". За результатами продажу акцій частка належних державі акцій у статутному капіталі ВАТ «Кінескоп» становить 99,975%. За наказом Фонду державного майна України від 14 липня 2004 року №1451 відділення здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі ВАТ «Кінескоп».

Предметом розгляду є біржова угода №96-02/5 договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02 жовтня 2002 року, укладена відкритим акціонерним товариством "Кінескоп" (продавець) з відкритим акціонерним товариством "Іскра" (покупець), зареєстрована у Львівській філії товарної біржі "Західно-Українська біржа нерухомості".

За цим правочином продавець продав, а покупець купив товарно-матеріальні цінності, а саме: введені в експлуатацію у 1993 році дві станцій катодного захисту вартістю 3089,83 грн. з ПДВ і 2890,20 грн. з ПДВ відповідно та зовнішній газопровід ГРС «Винники» Д 500в довжиною 610 пог. м. інв.№45548 вартістю 33407,66 грн. з ПДВ.

03 жовтня 2002 року сторони склали акт прийому-передачі майна, яке є предметом купівлі-продажу.

Біржова угода №96-02/5 договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02 жовтня 2002 року укладена у судовій ліквідаційній процедурі у справі №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп».

Надалі 09 червня 2003 року ВАТ "Кінескоп" і ВАТ "Іскра" уклали зміни та доповнення №1 до біржової угоди №96-02/5, якими замінили текст: «Зовнішній газопровід ГРС «Винники» Д 500в довжина - 610 пог. м., інв.№45548, рік введення в експлуатацію - 1993 по ціні 33407,66 грн. з ПДВ» на «Зовнішній газопровід 500в від ГРС «Винники» до точки врізки в газопровід високого тиску ВАТ «Іскра», довжиною -808,5м., інв.№45548, рік введення в експлуатацію - 1993 по ціні 44210,42 грн. з ПДВ». А 17 червня 2003 року сторони склали зміни та доповнення до акту прийому-передачі майна від 03 жовтня 2002 року.

Оскільки біржова угода №96-02/5 договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02 жовтня 2002 року укладена у судовій ліквідаційній процедурі у справі №2/264 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» провадження у якій триває, суд розглядав спір у провадженні справи №2/264, що відповідає приписам частини 7 статті 12 ГПК України, частини 4 статті 10 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у чинній редакції.

На час укладення біржової угоди №96-02/5 повноваження ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» виконував арбітражний керуючий Піщухін М.К.

Продаж майна у судовій ліквідаційній процедурі урегульовано законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з статтею 25 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) ліквідатор з дня свого призначення, серед іншого, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; формує ліквідаційну масу; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

За приписами частини першої статті 26 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність регулює закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Згідно з частиною першою статті 2 закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) в числі інших об'єктом передачі є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

За змістом статті 3 цього Закону ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Особливості передачі об'єктів соціальної інфраструктури визначено статтею 4-1 закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину), згідно з частиною 2 статті 4-1 якого ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами (ч.3 ст.4-1).

В силу положень статей 1, 6, 10, 26, 60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) саме територіальна громада села, селища, міста є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності у тому числі на майно, передане державою чи іншими суб'єктами права власності. Сільські, селищні, міські ради уповноважені вносити пропозиції про передачу у комунальну власність відповідних територіальних громад об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад.

Районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Серед іншого, районні ради приймають рішення про надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Отже, до складу ліквідаційної маси відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» ліквідатор банкрута повинен був включити усі види майнових активів господарського товариства, які належали йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури. А об'єкти державного житлового фонду, комунальної інфраструктури підлягали передачі у встановленому законодавством порядку до комунальної власності відповідних територіальних громад.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту, що продані за біржовою угодою №96-02/5 від 02 жовтня 2002 року дві станції катодного захисту та зовнішній газопровід ГРС «Винники» Д 500в інв.№45548 на момент укладення біржової угоди відносились до об'єктів комунальної інфраструктури, які в силу частини першої статті 26 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягали передачі до комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Пустомитівського району чи у спільну власність територіальних громад Пустомитівського району, управління якою здійснює Пустомитівська районна рада. Також немає доказів звернення ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» до територіальних громад сіл, селищ, міст Пустомитівського району про передачу у комунальну власність двох станцій катодного захисту та зовнішнього газопроводу ГРС «Винники» Д 500.

У наданих суду першої інстанції письмових поясненнях Пустомитівська районна рада Львівської області вказала, що зовнішній газопровід належить до об»єктів інженерної інфраструктури, які пов'язані з постачанням газу споживачам територіальних громад Пустомитівського району, а тому не підлягав приватизації, не підлягав включенню до ліквідаційної маси ВАТ «Кінескоп» і не міг бути відчужений за біржовою угодою, а мав бути переданий до комунальної власності територіальної громади Пустомитівського району, оскільки такий розташований на території Пустомитівського району поза межами населених пунктів і забезпечував газопостачання населення Пустомитівського району.

Водночас Пустомитівська районна рада, стверджуючи про порушене право територіальної громади Пустомитівського району, не надала доказів звернення чи прийняття рішень про надання згоди на передачу цих об'єктів у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Пустомитівського району. У матеріалах справи відсутні пропозиції, рішення, листи, погодження чи інші докази звернення місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування чи Пустомитівської районної ради щодо передачі у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Пустомитівського району двох станцій катодного захисту та зовнішнього газопроводу ГРС «Винники» Д 500в., як це передбачено статтями 3, 4-1 закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Таким чином, Прокурор і Пустомитівська районна рада не обґрунтували і не довели, яким чином продаж двох станцій катодного захисту та зовнішній газопровід ГРС «Винники» Д 500в порушує права чи інтереси територіальної громади Пустомитівського району.

Ще однією підставою недійсності біржової угоди Прокурор і Пустомитівська районна рада називають порушення при укладенні правочину вимог частини 2 статті 30 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) щодо здійснення продажу майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, з урахуванням вимог закону України "Про приватизацію державного майна", а саме частини 2 статті 5 закону України «Про приватизацію державного майна».

Проте стаття 5 закону України «Про приватизацію державного майна» не регулює правовідносини з продажу майна, а визначає об'єкти приватизації - об'єкти державної власності, які підлягають приватизації і об'єкти державної власності, які не підлягають приватизації.

За приписами частини 2 статті 5 закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного правочину) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища; об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод (пункт г) частини 2 статті 5 закону України «Про приватизацію державного майна»).

Як зазначено вище, відкрите акціонерне товариство «Кінескоп» утворене внаслідок корпоратизації державного підприємства "Завод кінескопів" згідно з наказом міністра Мінмашпрому України 25 січня 1995 року за №94 відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" за №210/93 від 15 червня 1993 року та Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05 липня1993 року.

Відповідно до вимог статті 8 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизацію передають акції цих товариств державним органам приватизації в порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України.

Положенням про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05 липня1993 року визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства (п.15).

Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди (п.16).

Державна реєстрація відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» проведена 30 січня 1995 року. З моменту державної реєстрації до відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» перейшли активи і пасиви державного підприємства "Завод кінескопів", а відкрите акціонерне товариство «Кінескоп» стало правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

Згідно з статтею 12 закону України «Про господарські товариства» (чинною на час утворення і державної реєстрації відкритого акціонерного товариства «Кінескоп»), товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Отже, відкрите акціонерне товариство «Кінескоп» з 30 січня 1995 року має статус господарського товариства з усіма правовими наслідками такого статусу, у тому числі товариство стало власником майна, переданого йому засновниками у власність. Належні державі акції у статутному фонді відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» передані Фонду державного майна України, частка належних державі акцій у статутному капіталі відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» становить 99,975 %.

Слід зазначити й те, що прокуратура Львівської області вивчала питання правомірності приватизації окремого майна відкритого акціонерного товариства «Кінескоп», про що вказано у листі від 22 грудня 2015 року за №05/1-800 вих-15. Однак у матеріалах справи немає відомостей про результати такої перевірки, чи виявлені факти передачі при корпоратизації у статутний фонд відкритого акціонерного товариства «Кінескоп» магістральних газопроводів, що обслуговують потреби держави в цілому, об'єктів інженерної інфраструктури та благоустрою міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, які згідно з пунктом г) частини 2 статті 5 закону України «Про приватизацію державного майна» мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації.

Крім цього, означені приписи статті 5 закону України «Про приватизацію державного майна» підлягали застосуванню при проведенні приватизації і не регулювали здійснення продажу майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності.

Згідно зі статтею 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За змістом статті 21 ГПК України сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є особи, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до вимог частини 3 статті 22 і частини 4 статті 29 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 ГПК України).

За змістом статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підстави звільнення від доказування визначено статтею 35 ГПК України.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповненнями) роз'яснив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд наголошує, що предметом купівлі-продажу за біржовою угодою №96-02/5 є дві станцій катодного захисту та зовнішній газопровід ГРС «Винники» Д 500в м. інв. №45548.

Газопровід ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) не був предметом купівлі-продажу за біржовою угодою №96-02/5. Тому суд не приймає доводи про приналежність газопроводу ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) з двома катодними станціями до об'єктів інженерної інфраструктури загальнодержавної власності, які пов'язані з постачанням газу споживачам і не підлягали приватизації та/або до об'єктів комунальної інфраструктури, які не підлягав включенню до ліквідаційної маси ВАТ "Кінескоп", а повинні бути передані до комунальної власності територіальної громади Пустомитівського району. На підставі таких доводів неможливо встановити невідповідність біржової угоди №96-02/5 вимогам закону.

Також прокурор згідно з ст. 35 ГПК України не пояснив, які саме обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 06 травня 2014 року та ухвалою від 30 вересня 2015 року у справі №914/622/14 за позовом ПАТ «Львівгаз» до ПАТ «Іскра» про зобов'язання прийняти з оренди газопровід високого тиску ГРС «Винники» (нова) - ПАТ «Іскра» та 4 катодні станції стосуються предмету спору у справі 2/264. Крім того, ПАТ «Львівгаз» не є стороною у спорі про недійсність біржової угоди №96-02/5.

Суд погоджується із доводами представника ПАТ «Львівгаз» про неможливість застосування до вирішення означеного спору норм Господарського і Цивільного кодексів України, які не діяли на час укладення 02 жовтня 2002 року біржової угоди №96-02/5, однак це не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви прокурора в інтересах Пустомитівської районної ради.

Виходячи із змісту і підстав недійсності угоди, викладених у заяві прокурора і в додаткових письмових поясненнях, предметом спору у цій справі є біржова угода №96-02/5 від 02 жовтня 2002 року з урахуванням змін та доповнень №1 до біржової угоди №96-02/5 від 09 червня 2003 року. Тому суд першої інстанції правильно розглядав відповідність вимогам закону біржової угоди №96-02/5 з урахуванням змін та доповнень №1 і не мав підстав розглядати зміни та доповнення №1 від 09 червня 2003 року, як окремий договір.

Щодо доводів представника ПАТ «Львівгаз» про ненадання судом першої інстанції оцінки доказам про те, що на балансі ВАТ «Кінескоп» перебували інженерні мережі водопостачання, каналізації, електропостачання та газопостачання міста Львова та області, в склад яких входив і спірний газопровід.

Так, у матеріалах справи (а.с.198-201) є копія листа від 24 лютого 2000 року за підписом заступника директора департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, яку представник ПАТ «Львівгаз» надав суду першої інстанції. Лист адресований директору департаменту міського інженерного господарства. У листі вказано про те, що ліквідаційна комісія ВАТ «Кінескоп» провела інвентаризацію майна підприємства, в складі якого є об'єкти соціальної сфери, інженерні об'єкти, задіяні в інфраструктурі міста, які зазначені у переліку цих об'єктів. У переліку за №26 значиться газопровід-перемичка Д 500 мм «Винники».

Проте немає доказів, що газопровід-перемичка Д 500 мм «Винники» - це інша назва зовнішнього газопроводу ГРС «Винники» Д 500, відчуженого за біржовою угодою №96-02/5 від 02 жовтня 2002 року, чим порушено законні права чи інтереси саме Пустомитівської районної ради, а не Винниківської чи Львівської міських рад або держави.

Більш того, представник ПАТ «Львівгаз» зазначає, що розміщення на місцевості розподільного газопроводу високого тиску ГРС Винники (нова) довжиною 106 метрів, який переданий ПАТ «Львівгаз» у господарське відання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України за договором від 29 листопада 2012 року вказує, що він є складовою частиною розподільного газопроводу ГРС "Винники" (нова) - ГРС "Винники" (стара) і ці обставини можуть свідчити, що ВАТ «Кінескоп» продав газопровід, частина якого належить державі.

Слід зазначити й те, що у листопаді 2003 року прокурор міста Львова подавав Господарському суду Львівської області позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: ВАТ «Іскра», ВАТ «Кінескоп» про визнання недійсним біржової угоди № 96-02/5 договору купівлі-продажу ділянки газопроводу між ВАТ «Кінескоп» та ВАТ «Іскра» та змін і доповнень від 09.06.2003р. і повернути відчужений газопровід у державну власність. Однак у грудні прокурор подав суду заяву про залишення позову без розгляду, а суд ухвалою від 11 грудня 2003 року припинив провадження у справі №1/704-5/205 (а.с.84-88).

З наведеного слідує, що прокурор не визначився щодо приналежності зовнішнього газопроводу ГРС «Винники» Д 500, відчуженого за біржовою угодою №96-02/5 від 02 жовтня 2002 року, територіальній громаді сіл, селищ, міст Пустомитівського району чи державі.

За визначенням частини першої статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на час укладення біржової угоди №96-02/5, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Виходячи із викладених фактичних обставин справи і приписів закону Львівський апеляційний господарський суд вважає, що прокурор і Пустомитівська районна рада Львівської області належними і допустимими доказами не довели невідповідності вимогам закону біржової угоди №96-02/5 договору купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей від 02 жовтня 2002 року на момент її вчинення, порушення укладенням угоди прав чи законних інтересів територіальної громади сіл, селищ, міст Пустомитівського району, інтереси яких представляє Пустомитівська районна рада.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2016 року у справі №2/264 залишити без змін, а апеляційні скарги публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» та першого заступника прокурора Львівської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Кордюк Г.Т.

Повний текст постанови виготовлено 31.01.2017 року.