Постанова № 64467818, 01.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.02.2017 справа № 913/1149/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівТатенко В.М., Скакун О. А., Стойка О. В.за участю представників сторін: від позивача:Крупнік О. М. - за довіреністю від відповідача: від третьої особи: від прокуратури:Не з'явився Пропльоткіна Н. В. - за довіреністю Хряк О. О. - службове посвідченнярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги таДочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Чмирівка, Луганська область Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія», м. Київна рішення господарського суду Луганської області від13.04.2016р.по справі№ 913/1149/15 (головуючий суддя: Драгнєвіч О. В., судді: Василенко Т. А., Лісовицький Є. А.)за позовомДочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Чмирівка, Луганська областьдо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія», м. Київ Служби автомобільних доріг у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьпровизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Чмирівка, Луганська область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія», м. Київ (далі - «Відповідач») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служби автомобільних доріг у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі - «Третя особа») про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р. (далі - «Договір»).

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.04.2016р. у справі № 913/1149/15 в задоволені позовних вимог Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р. взагалі не було укладено (іншого сторонами не доведено, оригінал спірного договору для огляду суду не надано), а отже, правові підстави для визнання його недійсним - відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2016р. у справі № 913/1149/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з повним дослідження усіх обставин справи, оскільки спірний договір було укладено та підписано, але невідомою та не уповноваженою особою від імені позивача, тоді як насправді позивач не має жодного відношення до укладення цього договору. Так, внаслідок укладення та існування договору про відступлення права вимоги позивач був позбавлений права на отримання зароблених ним коштів у розмірі 20`709`867,00 грн.

Водночас, не погоджуючись зі спірним рішенням суду першої інстанції Відповідач - також звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2016р. у справі № 913/1149/15, а саме виключити з мотивувальної частини рішення певні слова та речення.

Зокрема, Відповідач не згоден з висновком суду щодо наявності підстав для визнання спірного договору неукладеним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016р., апеляційну скаргу Позивача - залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія», м. Київ - задоволено.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2016р. у справі № 913/1149/15 змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення слова та речення: «(…)та відсутності підстав вважати, що такий договір взагалі було укладено між сторонами (…)» та «(…) Отже, враховуючи те, що позивачем (Дочірнім підприємством Луганський облавтодор) як стороною по договору про відступлення права вимоги заперечується факт його укладення, відповідач посилається на належне повідомлення боржника (Службу автомобільних доріг) про заміну кредитора у зобов'язанні - однак, відповідних доказів суду не надав, зазначене й заперечується самим боржником, доказів передання первісним кредитором новому кредитору (ТОВ Дорбудтехнологія) на виконання п. 4.1 договору документів, що підтверджують право вимоги до боржника, а також доказів виконання сторонами договору суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати що договір про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014 укладався між сторонами (…)».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2016р. у справі № 913/1149/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2016р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016р., а справу № 913/1149/15 направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. апеляційні скарги позивача та відповідача було об'єднано у спільне апеляційне провадження.

Розгляд апеляційних скарг неодноразово відкладався у зв'язку з необхідністю витребування доказів та пояснень сторін по справі.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції до суду надійшла заява Першого заступника прокурора Луганської області про вступ у справу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 29 ГПК України «(…) Прокурор (…) може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може (…) повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (…)».

Відповідач проти допущення прокурора до участі у справі заперечував.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача щодо участі у справі прокурора не заперечували.

Під час судового засідання 01.02.2017р. порадившись на місці судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість вимог прокурора щодо його допущення до участі у розгляді справи та - допустила його до участі у розгляді справи.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду з проханням відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія", м. Київ, на задоволенні своєї апеляційної скарги не наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте 31.01.2017 року через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надіслав відзив, в якому просить рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2016 року змінити та виключити певні слова із мотивувальної частини, в решті оскаржуване рішення залишити без змін. Також від представника відповідача 01.02.2017 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки уповноважений представник не має можливості бути присутнім у судовому засіданні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Чмирівка, Луганська область та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія", м. Київ, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник прокуратури в судовому засіданні наполягав на обґрунтованості та правомірності прийнятого рішення судом першої інстанції

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Луганській області про стягнення заборгованості за виконанні роботи за договором № 40 на закупівлі робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Луганської області від 28.03.2013р. в сумі 20`709`867,00 грн, 3% річних в сумі 917`475,48 грн, інфляційних втрат в сумі 1`364`242,98 грн (враховуючи заяву про зміну предмету позову б/н від 26.10.2015р.), що було предметом розгляду у справі № 913/963/15.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.11.2015р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» б/н від 16.11.2015р. про здійснення процесуального правонаступництва позивача, враховуючи укладений між позивачем та товариством договір б/н про відступлення права вимоги від 28.04.2014р., задоволено. Замінено позивача у справі № 913/963/15 Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія».

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.11.2015р. у справі № 913/963/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» заборгованість за виконані роботи в сумі 20`709`867,00 грн., інфляційні втрати в сумі 1`364`242,98 грн., 3% річних у сумі 917`475,48 грн. та судовий збір у сумі 182`700,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - «Первісний кредитор», «Підрядник») звернутися до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» (далі - «Новий кредитор»), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Служба автомобільних доріг у Луганській області (далі - «Боржник», «Замовник за договором підряду»), про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р. укладеного між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неукладення між сторонами вказаного правочину, оскільки сторонами не вчинялися дії, що свідчили про його виконання, оригінали документів, що підтверджують право вимоги (оригінал договору № 40 від 28.03.2013р., оригінали актів приймання-передачі виконаних робіт, оригінали довідок про вартість робіт) відповідачу не передавалися, до бухгалтерського обліку та звітності не вносилися відповідні зміни.

В статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За приписами частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчинюється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Слід зауважити, що неодноразові вимоги суду, щодо надання оригіналу договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р., зокрема:

- в ухвалі Господарського суду Луганської області від 03.12.2015р. (т. 1, а. с. 2-3),

- в ухвалі Господарського суду Луганської області від 14.12.2015р. (т. 1, а. с. 103-105),

- в ухвалі Господарського суду Луганської області від 24.12.2015р. (т. 1, а. с. 128-129),

- в ухвалі Господарського суду Луганської області від 20.01.2016р. (т. 1, а. с. 159-160),

- в ухвалі Господарського суду Луганської області від 02.02.2016р. (т. 1, а. с. 172-174) -

були проігноровані Відповідачем, вимоги суду не виконувались, оригінали витребуваних документів, необхідних для встановлення фактичних обставин справи, суду не представлялись. В подальшому відповідач повідомив суд про втрату запитуваних оригіналів документів через крадіжку документів з автомобіля представника Відповідача.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За приписами частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності із статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, 13.06.2016р. до суду апеляційної інстанції відповідачем було надане клопотання б/н від 13.06.2016р. про прийняття додаткових доказів (т. 2, а. с. 113-130), зокрема, нотаріально посвідчену фотокопію спірного договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р., в якому Відповідач зазначає, що мав змогу вивезти цей документ з м. Луганська лише після розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи не вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції Відповідач звертався до суду із заявами, повідомленнями, тощо стосовно наявності у нього чи, взагалі - існування зазначеної нотаріальної копії спірного правочину. Більш того Відповідачем не надано жодного підтвердження неможливості раніше вивезти зазначений доказ з м. Луганська. У своїх усних поясненнях 01.02.2017р. під час перегляду справи в апеляційному суді представник Позивача підтвердив, що під час розгляду справи судом першої інстанції, Відповідач заяв чи повідомлень про існування зазначеної нотаріально посвідченої копії спірного договору суду не надавав.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем неодноразово надавались додаткові пояснення по справі до суду першої інстанції, зокрема: додаткові пояснення б/н від 10.02.2016р. (т. 1, а. с. 186-189), письмові пояснення б/н від 01.03.2016р. (т. 1, а. с. 116-117), в яких відповідачем жодного разу не було зазначено щодо наявності у нього нотаріально посвідченої фотокопії договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р.

З огляду на зазначене, апеляційний суд не вбачає наявності об'єктивної неможливості у відповідача надати усі наявні у нього докази своєчасно суду першої інстанції. Відтак - не приймає до уваги додатково доданий відповідачем доказ - нотаріально посвідчену фотокопію спірного договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р., оскільки вказані у клопотанні б/н від 13.06.2016р. причини не можливості їх подання до суду першої інстанції не є обґрунтованим та такими, що відповідають дійсності.

Заперечуючи проти позову, Відповідач також стверджує, що оригінали оспорюваного договору ніби то надавалися суду під час розгляду спору у справі № 913/963/15, присутні представники і позивача та відповідача не заперечували проти здійснення процесуальної заміни позивача, підставою якої було саме укладення між сторонами договору про відступлення права вимоги б/н від 28.04.2014р.

Однак, такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколом судового засідання Господарського суду Луганської області від 17.11.2015р. по справі № 913/1149/15 (т. 2, а. с. 30-31), з якого вбачається, що саме оригінал спірного договору для огляду, суду не надавався.

Приймаючи до уваги всі вказані вище обставини та наведені норми законодавства, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Оскільки доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», с. Чмирівка, Луганська область - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія», м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.04.2016р. у справі №913/1149/15 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. А. Скакун

О. В. Стойка

Надруковано примірників:

2 - прокуратурі;

2 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - третій особі;

1 - до справи;

1 - ГСЛО;

1 - ДАГС.