Постанова № 64467747, 31.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа№ 911/2552/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

від представників сторін :

від позивача Баннікова Н.В.

від відповідача Передрій Т.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2016 по справі № 911/2552/16 (суддя Рябцева О.О.)

за первісним позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація"

про стягнення 20 523,94 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація"

до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 156 285,11 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2016 по справі №911/2552/16 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" 9927,37 грн. 3% річних, 58199,51 грн. інфляційних втрат та 1021,90 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2016 року по справі №911/2552/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 колегією суддів у складі головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 31.01.2017.

20 січня 2017 року представником відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано заперечення на апеляційну скаргу.

Розпорядженням від 30.01.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 30.01.2076, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2016 по справі № 911/2552/16 до свого провадження.

В судове засідання 31.01.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2016.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

04 листопада 2014 року між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (учасник) укладено договір № 31 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовнику, а замовник прийняти та оплатити ліки (інсулін та його аналоги), 21.20.1, зазначені у специфікації (додаток 1) (далі товари).

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені у специфікації (додаток 1).

30 грудня 2014 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1, в якій п. 3.1. договору та специфікацію викладено в новій редакції.

Згідно з п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1) сума договору становить 3393757,15 грн.

У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки проводяться протягом 5 банківських днів, з дати отримання замовником на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення на фінансування закупівлі за вказаним напрямом (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товарів: 2 дні від дати письмової заявки замовника.

Договір набирає чинності з дня його підписання діє до 31.12.2014 та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.п. 10.1. договору).

Місцевим господарським судом встановлено, що 30.12.2014 між сторонами підписано специфікацію (додаток 1 до договору), в якій сторони узгодили найменування предмету закупівлі/товару, торгівельну назву товару, виробника, країну, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару без ПДВ, ПДВ за одиницю товару, ціну за одиницю з ПДВ, загальну вартість з ПДВ. Загальна вартість пропозиції: 3393757,15 грн. в тому числі ПДВ: 222021,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом складено заявки на постачання товарів № 061-498/08-ккт від 06.11.2014 та № 061-581/ккт від 08.12.2014, які отримані відповідачем за первісним позовом.

На виконання умов Договору та зазначених заявок, відповідач за первісним позовом поставив позивачу за первісним позовом товар за видатковими накладними № 29883-ТОВ від 10.11.2014 на суму 528320,53 грн., № 30949-ТОВ від 13.11.2014 на суму 1349082,75 грн., № 35203-ТОВ від 09.12.2014 на суму 325489,19 грн. та № 38005-ТОВ від 30.12.2014 на суму 1135358,70 грн., № 36572-ТОВ від 18.12.2014 на суму 55505,98 грн.

В той же час, товар за видатковими накладними №30949-ТОВ від 13.11.2014 на суму 1349082,75 грн. та № 38005-ТОВ від 30.12.2014 на суму 1135358,70 грн. поставлено відповідачем з порушенням строку, передбаченого п. 5.1. Договору, в зв'язку з чим, позивач за первісним позовом на підставі п. 7.2. договору просить стягнути з відповідача 20523,94 грн. - пені.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Частиною 1 статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала, порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафних санкцій за останній день, визначеного позивачем періоду їх нарахування, з урахуванням встановленої судом кінцевої дати прострочення (29.12.2014), сплив 29.12.2015.

В той же час, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 05.08.2016.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності за вказаною вимогою.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що причини пропуску строку подання позовної заяви, на які посилається позивач (відсутність коштів на сплату судового збору) не є поважними, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні первісних позовних вимог, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення 9927,37 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо за загальний період з 11.12.2014 по 12.02.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з банківських виписок по рахунку відповідача за первісним позовом, оплати позивачем за первісним позовом здійснено несвоєчасно.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апелянта щодо не визначення строків поставки товару, спростовуються пунктом 4.1. Договору, яким передбачено, що розрахунки за договором проводяться відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України шляхом оплати замовником вартості товарів, зазначених у специфікації до цього договору, після їх отримання та згідно з пред'явленою учасником видатковою накладною.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, обов'язок відповідача за зустрічним позовом щодо оплати товару виникає в день підписання відповідної видаткової накладної.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського 3% річних та інфляційних втрат, який здійснено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Також, колегією суддів визнано безпідставними посилання відповідача за зустрічним позовом на відсутність бюджетного фінансування, оскільки відсутність бюджетних коштів, в розумінні статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України, не виправдовує бездіяльність відповідача та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 по справі № 11/446, а також рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та скасування рішення Господарського суду Київської області 06.10.2016 по справі №911/2552/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2016 по справі №911/2552/16 без змін.

2.Матеріали справи №911/2552/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець