Постанова № 64467710, 30.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.01.2017 справа №908/20/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід24.11.2016 року (підписано 28.11.2016 р.)у справі№ 908/20/16 (суддя Зінченко Н.Г.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Охорона МГЗ", с. Галицинове, Миколаївська область до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжяпростягнення 823 061,24 грн. В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона МГЗ", с. Галицинове, Миколаївська область (позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя (відповідач) про стягнення 823 061,24 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі

765 258,16 грн., 41 996,28 грн. пені, 9 900,30 грн. інфляційних, 5 639,92 грн. 3% річних та судовий збір в сумі 12 341,92 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права та на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на неотримання від позивача рахунків, відсутність доказів фактичного надання послуг за Договором про надання послуг з охорони, також посилався на те, що укладеною Додатковою угодою сторони змінили строк оплати.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду повязаної з нею справи № 915/1211/16.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в звязку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представника відповідача, що не скористався правом на участь в судовому засіданні.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 між сторонами був укладений договір про надання послуг з охорони ПАТ "ЗАлК" № 18/163Д(2012) (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобовязання за оплату охороняти обєкти та майно відповідача, зазначене в табелях постів згідно дислокації контрольно-прохідних, контрольно-проїзних пунктів відповідача та постів у відповідності з додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 16.06.2015), плата за послуги охорони за цим договором складає 559 064,08 грн., у т.ч. ПДВ 93 177,35 грн. на місяць, та здійснюється відповідачем шляхом перерахування на поточний рахунок позивача зазначених грошових коштів у наступному порядку:

- до 20 числа поточного місяця відповідач сплачує 182 870,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 478,33 грн.;

- остаточний розрахунок за послуги позивача здійснюється не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку.

Між сторонами було підписано додаткову угоду № 11 від 30.09.2015 р. (далі Додаткова угода), згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди за ініціативою відповідача достроково розірвати Договір про надання послуг з охорони ПАТ "ЗАлК" № 18/163Д(2012) від 01.06.2012 з 01 жовтня 2015.

Згідно п.п. 2, 3 Додаткової угоди, з моменту набрання чинності даної додаткової угоди зобовязання сторін по Договору № 163Д(2012)/18 від 01.06.2012 припиняються та сторони не вважають себе повязаними якими-небудь правами та обовязками. Зобовязання сторін, які виникли до моменту набрання чинності даною додатковою угодою підлягають виконанню в обсязі згідно з умовами Договору № 163Д(2012)/18 від 01.06.2012.

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони погодили, що відповідач зобовязується у строк до 30 листопада 2015 року погасити існуючу на момент дострокового розірвання Договору заборгованість за надані послуги охорони в сумі 765 258,16 грн., в т.ч. ПДВ 127 543,03 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Сторонами 30.09.2015 підписаний акт про зняття з охорони обєктів відповідача.

Встановлено, що позивач в період серпня вересня 2015 року надавав відповідачу охоронні послуги за Договором, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами виконаних робіт № ОН-116 від 28.08.2015 на суму 559 064,08 грн. та № ОН-131 від 30.09.2015 на суму 559 064,08 грн.

Відповідач в порушення умов Договору свої зобовязання по оплаті наданих послуг виконав не в повному обсязі, внаслідок чого перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 765 258,16 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Позивач, через невиконання відповідачем умов про оплату наданих послуг в повному обсязі звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі 765 258,16 грн.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання згідно укладеного між сторонами Договору щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 765 258,16 грн. та вважає його законним та обґрунтованим.

В цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом позовної заяви позивачем розрахована сума пені 42 230,65 грн. за прострочку платежів за періоди з 06.09.2015 по 20.09.2015, з 21.09.2015 по 24.09.2015, 25.09.2015 по 05.10.2015 та з 06.10.2015 по 22.12.2015.

Також, позивачем нараховані відповідачу 3% річних за періоди з 06.09.2015 по 20.09.2015, з 21.09.2015 по 05.10.2015 та з 06.10.2015 по 22.12.2015 у розмірі 5 672,13 грн. та інфляційних втрат за період з 6 вересня по 22 грудня 2015 року в сумі 9 900,30 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних, що нараховані позивачем, судова колегія не погоджується з ним через невірно визначений період таких нарахувань.

Судова колегія вважає необґрунтованими висновок суду першої інстанції, що Додатковою угодою від 30.09.2016 року сторонами не було змінено строку виконання грошового зобовязання, а лише було погоджено дату погашення боргу, який на момент укладення цієї Додаткової угоди вже існував, за наступних підстав.

Згідно до вимог ст.ст. 651 ч. 1, 653 ч.ч. 2, 3 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Змістом ст. 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладаючи угоду про розірвання Договору, сторони припинили його дію та передбачили в п. 3 Додаткову угоду обов'язок виконати зобовязання за Договором, що залишилися невиконаними на час його припинення, а в п. 4 визначили строк погашення заборгованості в сумі 765 258,16 грн. до 30.11.2015 року.

Твердження позивача, що зміни до умов Договору в частині строків виконання зобовязання по оплаті наданих послуг не вносились та заборгованість повинна була бути оплачена в строки, що передбачені Договором, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки, по перше в момент укладення Додаткової угоди дія Договору припинилася за угодою сторін, після цієї дати всі обовязки регулювалися вже цією угодою, в тому числі обовязок з виконання зобовязань за Договором, що залишилися невиконаними (проте які саме в п. 3 Додаткової угоди не конкретизовано), по друге на момент укладення Додаткової угоди строк оплати частини, визначеної в п. 4 Додаткової угоди у якості заборгованості суми ще не настав. Останнє твердження стосується суми в 376 194,08 грн. (решти оплати за вересень 2016 року), строк оплати якої за п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 16.06.2015) становив 05.10.2016 року.

Пояснення представника позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, що ця частина сума була просто "визначена" не мають правового обґрунтування.

Вказівка пункту 3 Додаткової угоди на необхідність виконання на підставі Договору зобовязань в повному обсязі згідно до умов Договору, відноситься до усіх інших умов Договору, крім визначеної в п. 4 Додаткової угоди. Зазначений пункт є повноцінною умовою Додаткової угоди про розірвання Договору, саме на таких умовах сторони узгодили припинення його дії.

Отже на момент звернення до суду право позивача на отримання спірної суми в розмірі 765 258,16 грн. було порушено саме з 30.11.2015року, отже саме з цієї дати зявились підстави до нарахування штрафних санкцій за порушення цього грошового зобовязання.

Враховуючи, що сторонами справи, шляхом укладення Додаткової угоди № 11 від 30.09.2015, змінено умови та строки оплати за Договором спірної суми заборгованості, судова колегія вважає, що підстави для застосування наслідків порушення відповідачем грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пені, настали саме з 30.11.2015року, отже і період, за який можуть бути нараховані пеня та 3% річних починається з 30.11.02.2015 по 22.12.2015 року включно, в межах заявлених позовних вимог.

Судова колегія вважає таким, що підлягає стягненню розмір пені в сумі 21 217,57 грн. за період прострочення з 30.11.02.2015 по 22.12.2015 та 3% річних в сумі 1 446,65 грн. за вищенаведений період прострочення.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то оскільки період прострочення в межах позовних вимог охоплює менше повного місяця, з урахуванням специфіки нарахування інфляційних витрат лише за повний місяць невиконання грошового зобовязання вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги про неможливість виконання обовязку з оплати наданих послуг через неотримання від позивача рахунків на оплату, оскільки по-перше, відповідачем отримані акти виконаних робіт, в яких містяться дані аналогійні викладеним в рахунках, зокрема, суми, які підлягали оплаті, а по-друге платіжні реквізити для перерахування грошових коштів зазначені у Договорі та Додатковій угоді, також відповідачу були відомі.

Доводи відповідача про фіктивність наданих послуг, неякісність їх надання або обсяг цих послуг, спростовуються тим, що акти виконаних робіт були підписані останнім без будь-яких заперечень щодо переліку та обсягу наданих позивачем послуг, що в свою чергу свідчить, що сторонами Договір виконувався та відповідач був задоволений якістю та обсягом наданих послуг.

Щодо клопотання відповідача від 24.11.2016 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у повязаній з нею справі № 915/1211/16 що знаходиться на розгляді в Господарському суді Миколаївської області за позовом ПАТ "ЗАлК" до ТОВ "Охорона МГЗ" про визнання договору № 18/163Д(2012) від 01.06.2012 недійсним, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у його задоволенні через наявність рішення між тими ж сторонами, з тих же підстав та з того ж предмету по справі № 908/511/16.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 року у справі 908/20/16 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені, а також в частині розподілу судових витрат, у звязку з чим стягненню підлягають сума 3% річних 1 446,65 грн., пені 21 217,57 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат слід відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим за подання позовної заяви з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 11 818,84 грн., з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги 575,37 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 року у справі № 908/20/16 скасувати частково.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона МГЗ" (57286, Миколаївська область, с. Галицинове вул. Набережна, 48, код ЄДРПОУ 33896836) 765 258,16 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1 446,65 грн., 21 217,57 грн. пені та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 11 818,84 грн.".

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2016 року у справі № 908/20/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона МГЗ" (57286, Миколаївська область, с. Галицинове вул. Набережна, 48, код ЄДРПОУ 33896836) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 575,37 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіД.О. Попков

ОСОБА_3