Рішення № 64467668, 02.02.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2017 р.Справа № 925/1508/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго в особі

структурного підрозділу Чигиринський район електричних

мереж, м. Чигирин, Черкаської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

с. Красносілля, Чигиринського району, Черкаської області

про стягнення 21 732 грн. 73 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго в особі структурного підрозділу Чигиринський район електричних мереж до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди за №62-02/21-13 від 15 жовтня 2013 року в розмірі 22 136 грн. 86 коп., а саме: 19 248 грн. 36 коп. борг зі сплати орендної плати та 2 888 грн. 50 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05 січня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

20 січня 2017 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 19 248 грн. 36 коп. боргу зі сплати орендної плати та 2 484 грн. 37 коп. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго в особі структурного підрозділу Чигиринський район електричних мереж з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Викликаний в судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 05 грудня 2016 року та від 05 січня 2017 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 лютого 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1508/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 15 жовтня 2013 року між Чигиринським районом електричних мереж публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди за №62-02/21-13.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного орендодавець зобовязався передати орендареві у строкове платне користування, а орендар прийняти нежитлові приміщення (інв. №3661142) загальною площею 65 кв.м. та зобовязався сплачувати орендну плату.

За своєю правовою природою вищевказаний правочин є договором найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Умовами п. 5.1. договору визначено, що розмір місячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 1 170 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 195 грн. 00 коп.

Строк оренди складає 1 рік з моменту передачі орендарю за актом приймання-передачі (п. 4.1. договору).

Орендовані приміщення було передано відповідачу, що підтверджується копією акту приймання-передачі (а.с. 18).

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач вказував, що не заперечував проти того, щоб відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору.

Також позивач не отримував від відповідача офіційних листів з пропозицією про розірвання договору.

Таким чином слід дійти висновку, що договір від 15 жовтня 2013 року було пролонговано на наступні роки.

За період з грудня 2014 року по 14 жовтня 2016 року позивачем було нараховано 26 268 грн. 36 коп. орендної плати.

Однак обовязку щодо своєчасної сплати орендних платежів відповідач виконав частково сплативши 7 020 горн. 00 коп., в звязку з чим борг зі сплати орендної плати складає 19 248 грн. 36 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця до 05 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення, а також не було спростовано доводи позивача, що викладені в позові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 19 248 грн. 36 коп. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобовязання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобовязання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 8.2. договору орендар за порушення строків внесення орендних платежів сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки відповідачем було порушено строки оплати орендних платежів, визначених п. 5.2. договору, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 484 грн. 37 коп. пені нарахованої за період з 06 травня 2016 року по 14 жовтня 2016 року.

Водночас при нарахуванні пені позивачем не було враховано вимог пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань в якому зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Крім того позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 8.2. договору оренди не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також слід вказати, що позивачем двічі нараховувалася пеня в один і той же день (зокрема кінець періоду - 06 червня 2016 року і початок періоду нарахування пені 06 червня 2016 року). Аналогічні помилки допущені і в наступних періодах.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених зауважень, розмір пені нарахований за період з 06 травня 2016 року по 14 жовтня 2016 року складає 1 021 грн. 41 коп.

В звязку з чим з відповідача підлягає стягненню 1 021 грн. 41 коп. пені, в решті стягнення пені в розмірі 1 462 грн. 96 коп. слід відмовити, у звязку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції Закону на день звернення з позовом до суду) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 378 грн. 00 коп. (мінімальний розмір встановлений Законом України Про судовий збір), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Красносілля, Чигиринського району, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго в особі структурного підрозділу Чигиринський район електричних мереж, вул. Свердлова, 69, м. Чигирин, Черкаської області, ідентифікаційний код 25204599, р/р 26001010010466 в ФЧОУ ПАТ Ощадбанк, МФО 354507 19 248 грн. 36 коп. боргу, 1 021 грн. 41 коп. пені та 1 285 грн. 26 коп. витрат на сплату судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 02 лютого 2017 року.

Суддя А.В.Васянович