Рішення № 64467646, 31.01.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р.Справа № 925/1556/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг», м. Київ, вул. Дегтярівська, 48

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про спонукання виконати мирову угоду та стягнення 201 169,30 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг» звернулось в господарський суд Черкаської області з вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди, укладеної між ТОВ «Мерчант Юг» та ФОП ОСОБА_1, затвердженої ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.06.2014р. у справі №925/858/14, шляхом стягнення заборгованості в розмірі 201 169,30 грн., в тому числі 112 200,00 грн. основного боргу, 7 211,19 грн. 3% річних, 81 758,11 грн. інфляційних та відшкодування судових витрат.

Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

Позивач представника у судове засідання не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

До початку судового засідання надіслав до суду письмове пояснення від 24.01.2017р. №3/17 з додатками, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в разі відсутності заперечень проти позовних вимог зі сторони відповідача провести розгляд справи без участі представника товариства.

Відповідач відзив на позов не надав, представника у судове засідання вдруге не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 16.12.2016р. про порушення провадження у справі повернулась до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходження відповідача: 20700, АДРЕСА_1.

Копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами та ухвала суду від 16.12.2016р. надсилалися відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 20700, АДРЕСА_1.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд приходить до висновку, що судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса сторін відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах. Місце проведення господарської діяльності відповідно до положень ст. 93 Цивільного кодексу України відповідає адресі реєстрації.

Інших доказів та документів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.06.2014р. по справі №925/858/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 110 000 грн. боргу на підставі договору поставки №030113-009 від 03.01.2013p., затверджено мирову угоду сторін від 13.06.2014р. Згідно ухвали - сторони визнали, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 110000 грн. Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу вказану суму заборгованості та відшкодувати витрати по сплаті судового збору у розмірі 2200 грн., за викладеним в ухвалі графіком. День оплати останньої частини заборгованості сплинув 01.10.2014р.

Ухвала суду від 19.06.2014р. не оскаржувалась і набрала законної сили.

В порушення умов затвердженої судом мирової угоди відповідач не сплачував передбачені угодою платежі. Лише перший платіж було частково виконано: відповідно банківської виписки Відповідач сплатив позивачу 1000 грн.

По вказаних правовідносинах у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість в розмірі 111200 грн.

Постановою від 17.06.2016р. ВП №51459746 головним державним виконавцем Смілянського МВДВС ГТУЮ у Черкаській області Яшник М.С. відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження (а.с. 12). Постанова мотивована пунктом 6 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів, зокрема, не містить строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.07.2016 р. у справі №925/858/14 відмовлено у задоволення заяви ТОВ «Мерчант Юг» про виправлення описки в ухвалі суду від 19.04.2014р. у зв'язку з тим, що судом не допущено в ухвалі описку чи арифметичну помилку, які слід виправити, а заявник фактично просив доповнити ухвалу суду новим пунктом, проте, внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Боржник ухиляється від самостійного та добровільного виконання мирової угоди, що стало причиною звернення позивача до суду з вимогою спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення боргу.

Відповідач не спростував та не заперечив доводів позивача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

У відповідності з положеннями Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позов грунтується на невиконанні відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Черкаської області 19.06.2014р. у справі №925/858/14. Ухвала суду вступила в законну силу.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобовязальні відносини виникли між сторонами із договору поставки №030113-009 від 03.01.2013p., зобовязання за договором викладені сторонами у мировій угоді від 13.06.2014р., яка затверджена господарським судом.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, які виникають на підставі ст. 11 цього Кодексу. зокрема з договорів та інших правочинів, та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Право сторін у справі на укладання мирової угоди встановлено нормами ГПК України.

Суд не оцінює факти та взаємовідносини сторін, встановлені господарським судом у рішенні у справі №925/858/14.

Аналогічні правові позиції встановлені в постанові Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», а саме:

2.5… Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК (підпункт 2.6 цього пункту).

2.6. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Суд враховує умисне невиконання відповідачем мирової угоди та наявність боргу перед позивачем.

Суд вважає, що позивач використав належний спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду з позовом про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення боргу в сумі 111 200 грн.

Відповідно до пп. 3.19 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Отже, мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст. 629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст. 16 Цивільного Кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оскільки ухвала господарського суду від 19.06.2014р. у справі №925/858/14, якою затверджена мирова угода сторін від 13.06.2014 року, не містить усіх даних (ознак та відомостей), обов'язковість яких передбачена ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та наявність яких є необхідною умовою для набрання вказаною ухвалою суду статусу виконавчого документу, то така ухвала не є виконавчим документом для її виконання державною виконавчою службою, а тому правомірним є позов про зобов'язання виконання зазначеної мирової угоди відповідачем (боржником) по сплаті суми заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд враховує також презумпцію правомірності правочину, що врегульовано ст. 204 ЦК України.

Суд враховує, що відсутність грошових коштів у відповідача не є підставою ухилення від виконання грошового зобовязання.

Суд враховує відсутність оплати на момент розгляду спору та неподання відповідачем первинних належних доказів проведеної оплати. Перерахування відповідачем коштів в момент розгляду справи має бути врахована виконавчою службою при проведенні виконавчих дій при стягненні боргу.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на спонукання боржника до виконання мирової угоди шляхом стягнення з Відповідача суми заборгованості за договором поставки у розмірі 111 200,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 7 211,19 грн. - 3 % річних за час прострочення виконання грошового зобовязання з 24.06.2014р. по 18.11.2016р., та 81 758,11 грн. інфляційних - з посиланням на положення ст. 625 ЦК України.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача з допомогою калькулятора апаратного комплексу «Ліга:Закон Еліт» та враховано правові позиції, викладені в п. 2 Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права». З врахуванням періоду простроченої заборгованості з 24.06.2014р. по 18.11.2016р. нараховані Позивачем суми підлягають до повного задоволення.

Належить стягнути на користь Позивача 7 211,19 грн. - 3% річних за час прострочення виконання грошового зобовязання та 81 758,11 грн. інфляційних (згідно наданого розрахунку позивача, а.с. 14).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору за немайновою вимогою, 3 002,54 грн. судового збору за майновою вимогою.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Спонукати відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1

виконати мирову угоду, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг», м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ідентифікаційний код 38403817

та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1,

затверджену ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.06.2014р. року у справі № 925/858/14.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мерчант Юг», м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, ідентифікаційний код 38403817, номер рахунку в банку невідомий

111 200,00 грн. основного боргу, 7 211,19 грн. 3% річних, 81 758,11 грн. інфляційних, 1 378,00 грн. судового збору за немайновою вимогою та 3 002,54 грн. судового збору за майновою вимогою.

В решті вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 01.02.2017р.

СуддяГ.М. Скиба