Ухвала суду № 64467523, 01.02.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

УХВАЛА

від "01" лютого 2017 р. у справі № 927/1215/16

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/1215/16

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР ЕНЕРДЖІ», вул. Вокзальна, буд. 24, м. Корюківка, Корюківський район, Чернігівська область, 15300; поштова адреса: вул. Леніна, буд. 2-в, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, 08130

до відповідача-1:Корпорації виробничих та комерційних підприємств «СОЮЗ», пр. Шевченка, 1, м. Одеса, 65044

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕНТУМ УКРАЇНА», вул. Машинобудівників, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40020

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, розірвання договору та стягнення 7250396грн.58коп. збитків

після перерв, проголошених в судовому засіданні з 11.01.2017 по 26.01.2017 та з 26.01.2017 по 01.02.2017 на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України,

за відсутністю представників сторін, які в судове засідання після перерви не зявились,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про:

- зобовязання відповідача-1 та відповідача-2 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном тепловою електростанцією, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Костюк Г., 49, яка є власністю позивача, шляхом підготовки та передачі проекту будівництва та експлуатації теплової електростанції;

- розірвання договору №15-04-2016 підряду на будівельно-монтажні роботи «Будівництво теплової електростанції на біопаливі (відходи деревини) електричною потужністю 3,5МВт в м.Корюківка Чернігівської області» від 04.05.2016, укладеного між позивачем та відповідачем-1;

- стягнення з відповідачів солідарно 5584396грн.58коп. збитків;

- стягнення з відповідача-1 1666000грн., сплачених у якості попередньої оплати (авансового платежу).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням частини обумовлених договорами №15-04-2016 від 04.05.2016, укладеним з відповідачем-1, та №2106/16-Пр від 21.06.2016, укладеним з відповідачем-2, робіт, а також неналежним виконанням відповідачами робіт, зокрема, з порушенням проекту, державних будівельних норм та інших вимог законодавства України, що стало причинами регулярного виходу із ладу обладнання та аварій, які сталися на Корюківський ТЕС 29 вересня 2016 року, 24 і 25 листопада 2016 року, у звязку з чим позивач був змушений додатково купувати обладнання та матеріали, за власний рахунок усувати наявні недоліки та виконувати окремі роботи, для чого ним додатково залучалися інші підрядники, такі як: ТОВ «АМПЕР СЕРВІС» на підставі договорів №1908/16 від 19.08.2016, №1708/16 від 17.08.2016, ТОВ «ОЛ КЛІЄР ПРОДАКШН» на підставі договору №01/09.2016 від 15.09.2016, а також ТОВ «УКРЕНЕРГОЗАХИСТ» на підставі договорів №14/06-2016 від 17.06.2016 та №16/07-2016 від 07.07.2016.

Відповідач-1 проти позову заперечує, зазначаючи у відзиві на позов, наданому до матеріалів справи 26 січня 2017 року(т.4, а.с.2-14), що ним виконано весь передбачений договором обсяг монтажних робіт, в свою чергу, позивач прийняв роботи з таких етапів, як дефектації, ремонтно-відновлювальних робіт та частково монтажних робіт (по розділу №2 Калькуляції «Монтаж котельного та турбінного обладнання»), підписавши відповідні акти виконаних робіт. За повідомленням відповідача-1, акти виконаних монтажних робіт (по розділу №3 Калькуляції «Монтаж та налагодження електротехнічного обладнання» та по розділу №4 Калькуляції «Монтаж АСУ ТЕС, модернізація та налагодження програмного забезпечення»), які були надані позивачу після виконання цих робіт відповідачем-1, позивач безпідставно відмовився отримувати та підписувати. Відповідач-1 стверджує, що в калькуляції, додатку №2 до договору не визначено зобовязання відповідача-1 розробити або надати ані будь-який узгоджений проект, ані будь-які інструкції з експлуатації, навпаки умовами п.12.1.7. договору саме позивач зобовязується надати відповідачу-1 перед початком робіт в повному обсязі проектну та робочу документацію та повний комплект робочих креслень обладнання. За повідомленням відповідача-1, позивач в супереч вимогам чинного законодавства не повідомляв відповідача-1 про вихід з ладу обладнання та настання аварійних ситуацій, що свідчить про умисне приховування ним цих фактів; акти складені в односторонньому порядку лише працівниками позивача без залучення представників відповідача-1; усунення недоліків також відбувалось самостійно позивачем без попереднього повідомлення про це відповідача-1; позивач відмовляв в доступі представникам відповідача-1 та експерту на територію Корюківської ТЕС, виявляв небажання створення спільної робочої групи для проведення досліджень, не надавав копії документів, що унеможливило обєктивно та неупереджено зясувати причини виникнення аварійних ситуацій. Відповідач-1 стверджує, що посилання позивача на те, що ним залучалися треті особи саме для усунення недоліків неналежного виконання робіт відповідачами не відповідає дійсності, оскільки договори з ТОВ «УКРЕНЕРГОЗАХИСТ» від 17.06.2016 та від 07.07.2016, на які посилається позивач, були укладені ще коли відповідач-1 виконував перший етап робіт за договором, роботи, що є предметом договорів між позивачем та ТОВ «УКРЕНЕРГОЗАХИСТ», ТОВ «ОЛ КЛІЄР ПРОДАКШН» та ТОВ «АМПЕР СЕРВІС», є іншим видом робіт, ніж ті, що виконував відповідач-1. Відповідач-1 також повідомляє, що на момент відкриття провадження у даній справі в Господарському суді Чернігівської області наявна справа №927/1129/16 за позовом ТОВ «ОЛ КЛІЄР ПРОДАКШН» до позивача про стягнення боргу саме за договором №01/09.2016 від 15.09.2016, а тому позивач вводить суд в оману стверджуючи, що на підставі цього договору ним були вже зроблені витрати для усунення недоліків в роботах відповідачів. До того ж, відповідач-1 зазначає, що в порушення п.4.5. договору позивач попередньо не повідомив відповідача-1 про залучення ним даних підрядників для виправлення недоліків в роботах. Крім того, відповідач-1 вказує, що ані платіжні доручення, ані зазначений позивачем перелік витрат не встановлюють причино-наслідковий зв'язок між діями відповідача-1 та витратами з цього приводу, який є необхідним елементом складу цивільного правопорушення.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає в повному обсязі. У відзиві на позов (т.3, а.с.75-87), відповідач-2 стверджує, що залучення його в якості відповідача-2 є таким, що не відповідає нормам процесуального та матеріального права, оскільки відповідач-2 залучався для виконання субпідрядних робіт на підставі укладеного між відповідачами договору №1407/1П від 14.07.2016, а відповідно до абз.2 ч.2 ст.838 Цивільного кодексу України замовник і субпідрядник не мають права предявляти один одному вимоги, повязані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, в звязку з цим між позивачем та відповідачем-2 відсутні будь-які правовідносини, як замовника та підрядника, відсутні зобовязання по договору №15-04-2016 від 04.05.2016. За твердженням відповідача-2, між ним та позивачем відсутні договірні відносини по підготовці та передачі проекту будівництва та експлуатації електростанції, права позивача на користування майном з боку відповідача-2 не порушено. Відповідач-2 повідомляє, що за укладеним між ним та позивачем договором №2106/16-Пр від 21.06.2016 на виконання проектно-вишукувальних робіт проектно-кошторисна документація виготовлена відповідачем-2 відповідно до технічного завдання, згідно діючих норм та стандартів України, акти виконаних робіт та прийому-передачі документації підписані без зауважень. Також відповідач-2 повідомляє, що за укладеним між ним та позивачем договором №0407/16-12 від 04.07.2016 на постачання товару відповідачем-2 здійснено поставку визначеного договором товару, надано паспорти якості на поставлений бетон, зауважень до поставленого товару та його якості при отриманні товару не виникло. За твердженням відповідача-2 позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є обовязковою умовою деліктної відповідальності: ні наявності збитків, а ні протиправності дій відповідача-2, його вини та причинного звязку між такими протиправними діями та збитками.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву б/н б/д про забезпечення позову (т.1, а.с.329-332) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1, що обліковуються на його рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позовних вимог в розмірі 7250396грн.58коп. та можливих судових витрат у розмірі 112068грн.95коп., а у разі відсутності коштів на його рахунках, накласти арешт в межах суми грошових коштів у розмірі 7250396грн.58коп. та можливих судових витрат у розмірі 112068грн.95коп. на майно, яке належить відповідачу-1 на праві власності.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що у разі прийняття судового рішення у справі його реалізація буде ускладнена чи неможлива взагалі, оскільки відповідач-1 вдаватиметься до приховування грошових коштів або їх реалізації іншим шляхом, аніж буде передбачено у судовому рішенні до вирішення справи по суті. На думку позивача, про це свідчить те, що відповідач-1 витрачає кошти не на погашення зобовязання за договором із позивачем, має невиконанні прострочені зобовязання перед іншими контрагентами, ухиляється від сплати податків, є недобросовісним контрагентом.

03 січня 2017 року позивачем подано заяву б/н від 29.12.2016 про забезпечення позову (т.2, а.с.1-4) шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-2, що обліковуються на його рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позовних вимог в розмірі 5584396грн.58коп. та можливих судових витрат у розмірі 112068грн.95коп., а у разі відсутності коштів на його рахунках, накласти арешт в межах суми грошових коштів у розмірі 5584396грн.58коп. та можливих судових витрат у розмірі 83765грн.95коп. на майно, яке належить відповідачу-2 на праві власності.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що у разі прийняття судового рішення у справі його реалізація буде ускладнена чи неможлива взагалі, оскільки відповідач-2 вдаватиметься до приховування грошових коштів або їх реалізації іншим шляхом до вирішення справи по суті. На думку позивача, про це свідчить те, що відповідач-2 має невиконанні прострочені зобовязання перед іншими контрагентами, ухиляється від сплати податків, є недобросовісним контрагентом.

В судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2017, представниками позивача підтримані вказані заяви.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти заяв про забезпечення позову заперечували, зазначивши, що позивачем не доведено наявність обставин, які свідчать про вчинення ними дій, направлених на приховування майна або грошових коштів.

Вислухавши в судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2017, пояснення представників позивача щодо поданих ним заяв про забезпечення позову, заперечення та пояснення представників відповідачів, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження неможливості в подальшому виконати рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяв позивача про забезпечення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вживати передбачених статтею 67 цього ж Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заявляючи про вжиття заходів до забезпечення позову, в силу загальних правил господарського процесу, зокрема, щодо обовязку сторін доводити суду обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач зобовязаний надати належні та допустимі докази наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування відповідних заходів забезпечення. При цьому, такі докази мають свідчити про вчинення відповідачами дій, направлених на ухилення від виконання зобовязань, на реалізацію майна, необгрунтованого витрачання грошових коштів тощо.

Надані позивачем документи, зокрема, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, а також копії процесуальних документів по адміністративних та господарських справах за 2014,2015,2016 роки судом до уваги не приймається, оскільки на їх підставі суд не може прийти до беззаперечного висновку про те, що наявні у відповідачів майно та/або грошові кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю, погіршитись за кількістю на момент виконання рішення, внаслідок чого буде неможливо виконати судове рішення, або його виконання буде значно утруднено.

За таких обставин, враховуючи, що позивач не довів встановленими засобами доказування наявності обставин, при яких можуть бути вжиті заходи до забезпечення позову, тому суд не знаходить підстав для забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного суд відмовляє у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову.

В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП «ДОНОРГРЕС» (т.1., а.с.11).

В судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2017, представник позивача повідомив суд, що не наполягає на цьому клопотанні, та просив суд його не розглядати.

З огляду на вищевикладене, клопотання позивача про залучення ДП «ДОНОРГРЕС» до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, судом залишається без розгляду.

11 січня 2017 року відповідачем-1 подана заява б/н від 11.01.2017 про передачу справи (т.2, а.с.31-33) за підсудністю за місцем знаходження відповідача-1 до Господарського суду Одеської області.

В обґрунтування поданої заяви відповідач-1 стверджує, що віднесення позивачем даної справи до виключної підсудності Господарському суді Чернігівської області відбулось внаслідок заявлення штучно створеної, необґрунтованої та протиправної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном. Зокрема, відповідач-1 зазначає, що негаторний позов подається у випадку відсутності між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у разі наявності договору захист прав позивача має здійснюватися не за допомогою негаторного позову, а за допомогою зобовязально-правових засобів, заснованих на положеннях існуючих договорів. За повідомленням відповідача-1 договір між позивачем та відповідачем-1 не визнавався недійсним, його дії не припинено за згодою сторін, тобто він на даний час є дійсним, а тому застосування ст.391 ЦК України до правовідносин, які склалися та існують на даний час між позивачем та відповідачем-1 є неможливим та таким, що суперечить законодавчо встановленим умовам її застосування. Крім того, відповідач-1 стверджує, що посилання позивача на п.15.3. договору, як одну із підстав віднесення даної справи до виключної підсудності Господарському суду Чернігівської області, також є безпідставним, оскільки позивач некоректно та не в повному обсязі викладає зміст цього пункту договору, так як відповідно до вказаного пункту договору спори підлягають вирішенню у господарському суді за місцезнаходження замовника, якщо інше не передбачено чинним законодавством. В даному випадку, на думку відповідача-1, інше передбачено ч.1,2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, а можливість визначення підсудності справи самими сторонами у договорі ГПК України не передбачено.

В судовому засідання, яке відбулось 11.01.2017, представником відповідача-1 вказана заява підтримана в повному обсязі.

Представники позивача проти заяви про передачу справи за територіальною підсудністю заперечували.

Представник відповідача-2 підтримала заяву відповідача-1.

Вислухавши в судовому засіданні, яке відбулось 11.01.2017, пояснення представників сторін, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з такого.

Загальні правила територіальної підсудності справ, підвідомчих господарським судам, визначаються у ст.15 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, ст.16 Господарського процесуального кодексу України встановлюється правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом без врахування загальних правил підсудності. Тобто визначається перелік справ у деяких категоріях спорів, які можуть бути розглянути лише за виключною підсудністю.

Так, згідно з ч.3 цієї статті до виключної підсудності за місцезнаходженням майна віднесені справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Суд враховує, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти відповідне судове рішення. Позовна вимога, як правило, фактично кореспондує зі способами захисту, що визначені у законі, а відтак саме позивачу належить право визначати спосіб захисту порушених, на його думку, прав та охоронюваних законом інтересів, з яким він звертається до суду. При цьому, суду не надано права за власною ініціативою змінювати предмет позову.

Твердження відповідача-1, що негаторний позов подається у випадку відсутності між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у разі наявності договору захист прав позивача має здійснюватися не за допомогою негаторного позову, а за допомогою зобовязально-правових засобів, заснованих на положеннях існуючих договорів, в звязку з чим, на думку відповідача-1, вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном є штучно створеною, необґрунтованою та протиправною, судом до уваги не приймається, оскільки на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви судом не надається оцінка обраному позивачем способу захисту порушеного права, а лише перевіряється відповідність оформлення позовної заяви та подачі її до господарського суду з дотриманням вимог норм Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що за правилами господарського судочинства оцінка обгрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог надається судом в ході вирішення спору по суті, а відтак надання такої оцінки до вирішення спору по суті можна розцінювати як зміна самим судом змісту (предмету) позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги, що однією із позовних вимог, викладених у позовній заяві, є вимога про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном тепловою електростанцією, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул.Костюк Г., 49, тому, в силу приписів ч.3 ст.16 Господарського процесуального кодексу України даний спір належить до розгляду за виключною підсудністю у Господарському суді Чернігівської області.

23 січня 2017 року позивачем подано заяву б/н від 23.01.2017 про зменшення розміру позовних вимог (т.3, а.с.71-73), відповідно до якої позивач просив:

- зобовязати відповідача-1 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном тепловою електростанцією, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Костюк Г., 49, яка є власністю позивача, шляхом підготовки та передачі проекту експлуатації теплової електростанції;

- розірвати договір №15-04-2016 підряду на будівельно-монтажні роботи «Будівництво теплової електростанції на біопаливі (відходи деревини) електричною потужністю 3,5МВт в м.Корюківка Чернігівської області» від 04.05.2016, укладеного між позивачем та відповідачем-1;

- стягнути з відповідача-1 5584396грн.58коп. завданих збитків, з них солідарно з відповідача-2 у якості завданої майнової шкоди 400000грн.;

- стягнення з відповідача-1 1666000грн., сплачених у якості попередньої оплати (авансового платежу).

В судовому засіданні, яке відбулось 26.01.2017, представники відповідачів проти заяви заперечували, зазначаючи про її безпідставність.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті наявні у справі матеріали, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття вказаної заяви до розгляду, виходячи з такого.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову.

Згідно з ч.6 цієї ж статті господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд звертає увагу, що зменшено може бути тільки розмір вимог майнового характеру.

Аналіз позовних вимог, викладених у позовній заяві, свідчить, що майновий характер мають вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 5584396грн.58коп. збитків та про стягнення з відповідача-1 Корпорації «Союз» 1666000грн., сплачених у якості попередньої оплати (авансового платежу).

Позовна вимога про зобовязання відповідача-1 та відповідача-2 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном тепловою електростанцією, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Костюк Г., 49, яка є власністю позивача, шляхом підготовки та передачі проекту будівництва та експлуатації теплової електростанції за своїм характером не є майновою, а тому її не може бути зменшено.

До того ж, як вбачається із змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач викладає в новій редакції п.2 прохальної частини позовної заяви, позивачем не зазначається як зобовязальну особу відповідача-2 ТОВ «ІНВЕНТУМ УКРАЇНА», що фактично є відмовою від позовних вимог в цій частині щодо відповідача-2, а також виключається лише слово «будівництва», що за своєю правовою природою не є зменшенням. Проте, письмової заяви про відмову від позову в частині зобовязання відповідача-2 ТОВ «ІНВЕНТУМ УКРАЇНА» усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном тепловою електростанцією, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Костюк Г., 49, яка є власністю позивача, шляхом підготовки та передачі проекту будівництва та експлуатації теплової електростанції, позивачем в установленому процесуальним законодавством порядку суду не надано.

З огляду на вищевикладене, заява про зменшення позовних вимог щодо зобовязання відповідачів усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом підготовки та передачі проекту будівництва та експлуатації теплової електростанції, не відповідає чинному законодавству, а тому не приймається судом до розгляду.

Крім того, співставлення змісту позовних вимог, викладених позивачем у позовній заяві та вимог, викладених у заяві про зменшення позову, в якій він просить стягнути з відповідача-1 завданих збитків в сумі 5584396грн.58коп., з них солідарно з відповідача-2 у якості завданої майнової шкоди 400000грн., свідчить, що позивач фактично змінив предмет позову стосовно вимог до відповідача-2. При цьому, в наданих до матеріалів справи письмових поясненнях (т.3, а.с.21-30), позивач стверджує, що обовязок відповідача-2 відшкодувати 400000грн. виник внаслідок заподіяння відповідачем-2 майнової шкоди.

Отже, суд приходить до висновку, що в цій частині позивач одночасно змінив як підставу позову, так і предмет позову.

В силу приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право до початку розгляду справи по суті змінювати або предмет, або підставу позову. Одночасна зміна і підстав, і предмету позову не допускається. До того ж, вказана заява подана позивачем після початку розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає заяву позивача про зменшення позову до розгляду, і спір вирішується з урахуванням позовних вимог, викладених у позовній заяві.

Вирішення поданого позивачем в судовому засідання 26.01.2017 клопотання б/н від 26.01.2016 про призначення будівельно-технічної судової експертизи (т.5, а.с.1-3), у якому позивач просив проведення експертизи доручити Товариству з обмеженою відповідальністю «Судово-експертний Альянс», м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 24б, прим.37 (експерт ОСОБА_1А.) та запропонував перелік питань, які, на його думку, необхідно поставити на вирішення експерту, судом відкладено на наступне судове засідання.

26 січня 2017 року позивачем в судовому засіданні подано заяву б/н б/д про виправлення описки (т.5, а.с.152-153), в якій позивач повідомляє, що при подачі до суду позову у цій справі було допущено технічні помилки у п.1 (у назві ТЕС) та у п.4 (у сумі прописом) прохальної частини позову. Оскільки вказані помилки не змінюють ні предмет, ні кількісну характеристику позову, позивач просив читати в п.1 прохальної частини позовної заяви «…… шляхом підготовки та передачі проекту будівництва та експлуатації Корюківської ТЕС.», а в п.4. прохальної частини позовної заяви «…… 5584396грн.58коп. (пять мільйонів пятсот вісімдесят чотири тисячі триста девяносто шість гривень 58 копійок) завданих збитків.».

Враховуючи, що за своїм змістом вказана заява не змінює суті позовних вимог, судом заява залучена до матеріалів справи та прийнята до уваги.

В судове засідання, призначене на 01.02.2017, після проголошеної перерви, представники сторін не зявились.

Враховуючи, що уповноважені представники сторін були присутні в попередньому судовому засіданні 26.01.2017, що відображено в протоколі, тому суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання, що також підтверджується наявними у справі розписками представників сторін.

До початку судового засідання, призначеного на 01.02.2017, від позивача 31.01.2017 на електрону адресу суду надійшла заява про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергозахист» як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

В обгрунтування вказаної заяви позивач зазначає про існування між ним та ТОВ «УКРЕНЕРГОЗАХИСТ» договірних відносин щодо проведення робіт на Корюківській ТЕС, а тому, на думку позивача, у разі ухвалення рішення у даній справі можливо встановлення преюдиціальних фактів щодо змісту та суті правочинів, що можуть вплинути на визнання договорів, укладених між ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «УКРЕНЕРГОЗАХИСТ» фіктивними, відповідно до ст.234 ГК, та застосування податкових санкцій та необхідності коригування податкових зобовязань ТОВ «УКРЕНЕРГОЗАХИСТ».

Також, на електрону адресу Господарського суду Чернігівської області 31.01.2017 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АМПЕР СЕРВІС», про вступ у справу як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Підставою для вступ у справу Товариство зазначає наявність між ним та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» договірних відносин щодо постачання обладнання та виконання робіт на Корюківській ТЕС, в звязку з чим у разі ухвалення рішення у даній справі можливо встановлення преюдиціальних фактів щодо змісту та суті правочинів, що можуть вплинути на визнання договорів, укладених між ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «АМПЕР СЕРВІС» фіктивними, відповідно до ст.234 ГК, та застосування податкових санкцій та необхідності коригування податкових зобовязань ТОВ «АМПЕР СЕРВІС».

До початку судового засідання, призначеного на 01.02.2017, на електрону адресу Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Заяву обгрунтовано необхідністю залучення до участі у справі «додаткових» представників позивача, що можуть надати суду пояснення щодо обставин справи, технічних розрахунків, а також в звязку з необхідністю участі адвоката ОСОБА_2 у слідчих діях у рамках кримінального провадження.

Відповідно до ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

В силу ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, відповідно до ч.1 названої статті, зокрема, є незявлення в засідання представників сторін.

Приймаючи до уваги відсутність представників сторін, що перешкоджає повному та всебічному встановленню обставин справи, а відтак й вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні, тому суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи.

З метою дотримання принципу змагальності сторін, суд відкладає розгляд заяв про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, до наступного судового засідання.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи відкладається.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 43, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Розгляд справи відкласти, призначивши судове засідання на « 07» лютого 2017 року о 13год.30хв. в приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: 14000, м.Чернігів, пр-кт Миру, 20, зал судового засідання №201 (2-й поверх).

При направленні в судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі оригінали та належним чином засвідчені копії документів, що відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України підтверджують їх право представляти сторону в господарському суді та обсяг наданих їм для цього повноважень, а також документи, що посвідчують особи представників.

Суддя Т.Г.Оленич