Постанова № 64466068, 31.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 33/5009/7837/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І.Д., Корнілової Ж.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.11.16у справі№33/5009/7837/11господарського судуЗапорізької областіза позовомБердянським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1)Виконавчого комітету Бердянської міської ради 2)Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"треті особи1)Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 2)Комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації"провизнання недійсним п.4.12 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 06.11.03 №633 "Про оформлення права власності"за участю представників від:позивачаСтепаненко В.В. (дов. від 12.01.17),відповідача-1не з'явилися, були належно повідомлені,відповідача-2не з'явилися, були належно повідомлені,третя особа-1Счастливенко Ю.Г. (дов. від 10.01.17),третя особа-2не з'явилися, були належно повідомлені,прокуратуриСавицької О.В. (дов. від 04.02.16)В С Т А Н О В И В :

Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Виконавчого комітету Бердянської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" про визнання недійсним п.4.12 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради від 06.11.03 №633 "Про оформлення права власності" за ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд по бул. Тіністому,12.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.12 у справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді: Науменко А.О., Хуторной В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., судді: Геза Т.Д., Ушенко Л.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "Приазовкурорт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати, у позові відмовити. Свої вимоги, скаржник обгрунтовує неправильним застосуванням судами положень постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.60 №606, постанови Верховної Ради УРСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.90 №506-XII, ЗУ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.91 №1540-XII та Указу Президії ВРУ від 30.08.91 №1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", а також ст.ст.256-257 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, "Актом приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, що належить на правах власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" у власність ЗАТ "Приазовкурорт", як внесок до Статутного фонду" від 30.10.02 передано майновий комплекс Санаторій "Бердянськ" у власність ЗАТ "Приазовкурорт" як внесок ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до статутного фонду Товариства (на підставі свідоцтва про право власності від 12.01.00 за №12), додаток №2 до акту приймання-передачі від 30.10.02).

Згідно з п.1.1 Статуту ПАТ "Приазовкурорт", затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів ЗАТ "Приазовкурорт", протокол від 05.10.11 №2, зареєстрованого 12.10.11 за № 10991050039000201, ЗАТ "Приазовкурорт" створено відповідно до установчого договору про створення та діяльність ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.02, шляхом перетворення Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у вищенаведене акціонерне товариство. ЗАТ "Приазовкурорт" і змінено своє найменування на ПАТ "Приазовкурорт". ПАТ "Приазовкурорт" (відповідач-2 у справі), яке є правонаступником Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

06.11.03 Виконавчий комітет Бердянської міської ради Запорізької області, керуючись пп.10 п."б" ст.30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.25 Статуту територіальної громади м. Бердянська, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав на нерухоме майно від 07.02.02 №7/5, зареєстрованим у МЮУ від 28.01.03 №66/7387, на підставі листа ЗАТ "Приазовкурорт" від 01.10.03 №01/693 та рішення зборів акціонерів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 20.06.02, рішення установчих зборів ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.02 №1/1, прийняв рішення №633 "Про оформлення права власності".

Пунктом 4.12 вказаного вище рішення Виконком Бердянської міської ради (відповідач-1 у справі) вирішив оформити право власності за ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - санаторій "Бердянськ") на комплекс будівель та споруд по бул. Тіністому, 12.

17.01.04 Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності ЗАТ "Приазовкурорт" на комплекс будівель і споруд зареєстрований за №1611467, про що свідчить інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно №31821163.

Вважаючи, що вище зазначене рішення частково, а саме п.4.12 прийнято з порушенням Закону, Прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що передача майна у відання Української республіканської ради профспілок жодним чином не мала наслідком зміни форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним. Крім того, строк позовної давності прокуратурою пропущено не було, і про своє порушене право саме відповідачами по цій справі він дізнався тільки за наслідками перевірки, яка була проведена прокуратурою.

Вищий господарський суд України не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Обираючи спосіб захисту цивільного права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права має здійснюватися судом, зважаючи на встановлені законом межі суб'єктивного права на захист і компетенції суду, які визначені ст.16 ЦК України, щодо захисту цивільних прав та інтересів і Гл.29 цього ж кодексу, щодо захисту права власності.

Частиною 1 ст.144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пп.10 п."б" ст.30 ЗУ"Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення) до делегованих Виконкому повноважень віднесено, зокрема, облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Спірне рішення виконкому від 06.11.03 №633 виконано, 17.01.04 право власності на спірне майно було зареєстровано за ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач - філія ЗАТ "Приазовкурорт" "Клінічний санаторій "Бердянськ", відповідачу-2 видано свідоцтво САА №587996 від 17.01.04 (а.с.59 т.1).

Отже, спірне рішення Виконкому є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання відповідачем-2 документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права.

Конституційний Суд України у п.5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.09 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

У постанові від 11.11.14 в адміністративній справі №21-405а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений ВСУ у постановах від 06.10.15 (адміністративна справа №21-1306а15), від 06.07.16 (господарська справа №3-514гс16), від 12.10.16 (господарська справа №3-527гс16), від 19.10.16 (господарська справа №3-806гс16), від 09.11.16 (господарська справа №3-1086гс16).

У постанові від 30.09.15 у господарській справі №3-553гс15 колегія суддів Судової палати у господарських справах і Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, та витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Беручи до уваги наведені висновки ВСУ, які відповідно до ч.1 ст.11128 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, Вищий господарський суд України, керуючись п.2 ст.1119 ГПК України, вважає за необхідне скасувати постановлені у справі судові рішення, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у позові, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує реального захисту прав держави на спірне майно. Прокурором у межах цього провадження заявлені лише вимоги про визнання недійсним рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання. Скасування такого акта не породжує жодних наслідків для держави як власника майна, зважаючи на те, що право власності на це майно зареєстровано за відповідачем-2 на підставі рішення виконкому від 06.11.03 №633, на виконання якого видано свідоцтво про право власності САА №587996 від 17.01.04. Після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на майно за відповідачем-2 між сторонами виник спір про право цивільне, а відтак держава, в особі її уповноважених органів, яка вважає себе власником спірного майна має захищати свої права у спосіб передбачений ст.ст.387, 392, 1212 ЦК України, а не шляхом визнання незаконним виконаного акту Виконкому про оформлення права власності на майно за суб'єктом господарювання.

Судовий збір у порядку ст.49 ГПК України підлягає стягненню з позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.12 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.16 у справі №33/5009/7837/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з Фонду державного майна України (010601, вул. Кутузова,18/9, код 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського-Волкова,12/24, код ЄДРПОУ 02647763) 470,50 грн. (чотириста сімдесят грн. 50 коп.) судового збору за розгляд позовної заяви, 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість 50 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги, 1 129,20 грн. (одну тисячу сто двадцять дев'ять грн. 20 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Головуючий - суддя Б.М. Грек

Судді І.Д. Кондратова

Ж.О. Корнілова