Постанова № 64465734, 27.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/91/17 В справі № 760/7686/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судо 'вому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора патрульної поліції роти №9 батальйону №4 в м. Києві лейтенанта поліції Самсонідзе Анни Валеріївни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та визнання незаконним Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення та визнати незаконним акт тимчасового затримання транспортного засобу від 19 квітня 2016 року.

Посилається в позові на те, що постановою відповідача від 19 квітня 2016 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме, як зазначено в постанові, що транспортний засіб марки «Honda» моделі «Сivic» державний номерний знак НОМЕР_1 був припаркований на зупинці громадського транспортного засобу та суттєво заважав під'їжджати громадському транспортному засобу до зупинки та наражав на небезпеку пасажирів цих громадських транспортів, що є порушенням п. 15.9 ПДР, та створив перешкоду руху.

Стверджує, що інспектором неналежним чином виконано свої посадові обов'язки, які знайшли своє відображення в тому, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена без з'ясування обставин та без повідомлення її, в нічний час, а вилучення транспортного засобу відбулося без понятих та свідків.

Крім того, зазначила, що акт складено на бланку додатку №7 до інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, хоча вищезгаданий наказ та інструкція втратили чинність 13 листопада 2015 року в зв»язку з набранням чинності новою Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вважає, що її транспортний засіб не створював значних перешкод дорожнього руху, а тому не було підстав для його затримання.

Також зазначила, що в порушення вимог чинного законодавства в акті не зазначено, куди саме доставлявся транспортний засіб та інформація про особу, що прийняла на зберігання транспортного засобу.

Таким чином, в акті про затримання транспортного засобу відсутні обов'язкові пункти, що є підставою для визнання його незаконності.

Стосовно підстав для скасування оскаржуваної постанови, зазначає, що в останній не міститься відомостей, на якій саме відстані до посадкового майданчику для зупинки транспортного засобів, або дорожнього знаку такої зупинки був залишений її автомобіль.

Крім того, залишається незрозумілим, яким чином залишений транспортний засіб заважав під'їхати до зупинки громадському транспорту та наражав на небезпеку їхніх пасажирів о третій годині ночі.

Вважає, що зазначена постанова та акт вилучення транспортного засобу винесені з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконними та просить їх скасувати, посилаючись на те, що не порушувала п. п. 15.9 та не вчиняла правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, позивач зазначає, що постанова складена на бланку, який не відповідає зразку, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зокрема, в ньому відсутня, окрім відомостей про технічний засіб фіксації, відривна квитанція із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати накладеного на нього штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у судове засідання неодноразово не з'явилася. Про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставила, заяви про відкладення розгляду справи не подала.

Виходячи з цього, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 цього Кодексу, покладено на орган Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 283 КпАП України постанова в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

- посаду, найменування підрозділу внутрішніх справ, прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи, яка виносить постанову;

- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

- розмір штрафу та порядок його сплати;

-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Такі ж вимоги до форми та змісту постанови про адміністративне правопорушення передбачені і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.

Судом встановлено, що інспектором патрульної поліції роти №9 батальйону №4 в м. Києві лейтенантом поліції Самсонідзе А.В. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 серії ПС3 №114486 від 19 квітня 2016 року та складено акт затримання транспортного засобу марки «Honda» моделі «Сivic» державний номерний знак НОМЕР_1.

/а.с.5/

Представник позивача суду пояснив, що копія постанови позивачу на місці накладення адміністративного стягнення їй видана не була, як і не роз'яснено порядок її оскарження та сплати штрафу.

Так, з постанови вбачається, що відповідачем при її винесенні не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, не було зафіксовано на якій саме відстані до посадкового майданчику для зупинки транспортного засобів або дорожнього знаку такої зупинки був залишений її автомобіль, яким чином залишений транспортний засіб заважав під'їхати до зупинки громадському транспорту та наражав на небезпеку їхніх пасажирів о третій годині ночі.

В той же час, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» до 31 грудня 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, використання інспектором застарілого бланку постанови у справі про адміністративне правопорушення не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, в розумінні ст. 251 КУпАП пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є доказами. Однак жодної оцінки вказаного доказу відповідачем надано не було.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, не з»явившись до суду, тверджень позивача не спростував і правомірності своїх дій при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не довів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення позивачкою п. 15.9 «е» ПДР України та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, не підтверджено належними доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Що стосується вимог позивача про скасування акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 19 квітня 2016 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовим актом індивідуальної дії є виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Будь-яких доказів, які б свідчили про перешкоджання автомобілем позивача дорожньому руху, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності та Акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідачем не приведено.

При зверненні до суду, позивачем було надано копії пояснень двох свідків, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були виготовлені на бланках і в яких вручну проставлені прізвище посадової особи, їх ідентифікуючі дані, а також дата, час та місце знаходження припаркованого автомобіля позивачки.

Звертає на себе увагу той факт, що дані свідки ідентифікувалися посадовою особою Управління патрульної поліції згідно бази «Армор», в яку заноситься інформація про осіб, які скоїли адміністративні правопорушення.

З даних пояснень не випливає, якщо ці особи дійсно знаходилися на місці припаркованого позивачкою автомобіля, чому їх дані встановлювалися по базі «Армор».

Вжиті судом заходи за клопотанням представника позивачки по їх виклику в судове засідання належних доказів не дали, останні до суду не з»явилися і судових повісток не отримали.

Як зазначено вище, за змістом статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач своїм правом не скористався, заперечень та проти вимог позивачки не подав як і доказів, які б свідчили про її винність у вчиненні адміністративного правопорушення.

Виходячи з викладеного вище, вимог, викладених у ст.71 КАС України, обов'язку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, доказати правомірність своїх дій та прийнятого рішення, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки.

Керуючись ст. ст. 122, 251, 268, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 17, 71, 94, 158, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову Інспектора патрульної поліції роти №10 батальйону №3 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Самсонідзе А.В. в справі про адміністративне правопорушення серії ПС3 № 114486 від 19 квітня 2016 року.

Скасувати Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу - автомобіля Honda Civis, д.н.з НОМЕР_1.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя