Рішення № 64464395, 23.01.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13507/16-ц

Провадження № 2/752/1162/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договору та за зустрічним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Договором ,-

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до суду. В обгрунтування вказує на те, що 04 травня 2016 року між нею та відповідачем було укладено Договір без номеру про надання послуг з виготовлення та поставки мелів на замовлення , за яким відповідач зобов"язується виготовити та поставити меблі за завданням замовника ( позивача) та виконати монтаж меблів в дитячій кімнаті: шафа купе, стелажі 3 штуки, стіл з тумбою, ліжко.

Загальна вартість договору становила 67200,00 грн.. 15.07.2016 року відповідачами було доставлено меблі до квартири позивача, а 16.07.2016 року було розпочато їх монтаж.Однак при монтажі меблів було виявлено недоліки , в зв"язку з чим було зупинено їх монтаж. Неодноразово позивач намагався вирішити це питання в досудовому порядку, проте меблі і до сьогодні лежать в кімнаті не зібраними. Що змусило позивача звернутися до суду. Крім того вказаними діями відповідача позивачу спричинено і моральну шкоду. Тому просили стягнути з відповідача на користь позивача пені за невиконання умов договору в розмірі 96 163,20 грн., моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. та просили зобов"язати відповідача усунути недоліки мебілів.

Згодом позивач збільшила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним з моменту укладення п.п.8.3, 8.4. 6.3 Договору від 04.05.2016 року про надання послуг з виготовлення та поставки меблів на замовлення, укладеного між сторонами по справі ; стягнути пеню за невиконання зобов"зання за вказаним договором в розмірі 217 728,00 грн. ; моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. та зобов"язати відповідачів усунути недоліки меблів .

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі за вищевикладеними обставинами та просив їх задовольнити.

Не визнаючи позовні вимоги представник відповідача пред"явив зустрічний позов, яким просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором без номеру від 04.05.2016 року в розмірі 16 665,60 грн.. що складається з суми боргу в розмірі 6720,00 грн.та пені в розмірі 9945, 60 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04 травня 2016 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем було укладено Договір без номеру про надання послуг з виготовлення та постаки меблів на замовлення, за яким відповідач зобов"язується виготовити та поставити меблі за завданням замовника ( позивача) та виконати монтаж меблів в дитячій кімнаті: шафа купе, стелажі 3 штуки, стіл з тумбою, ліжко.(а.с.8-10)

За умовами договору, а саме Розділу 4 " Ціна робіт та умови оплати", визначено, що загальна вартість виготовлення меблів, поставки меблів та їх монтажу складає 67 200,00 грн.

Згідно п.4.2.1 у момент підписання даного Договору замовник сплачує виконавцю суму оплати в розмірі 7540,00 грн. Наступна частина в розмірі 39500,00 грн. ( п.4.2.2) сплачується не пізніше 12.05.2016 року, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця .

Крім того в момент поставки меблів, замовник сплачує виконавцю залишок 20% вартості меблів у розмірі 5440.00 грн. , а решту 6720,00 грн. сплачується після монтажу меблів .

Згідно вимог ст. 526 ЦК України. зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено та не заперечено сторонами про те, що позивачем належним чином виконано умови Договору від 04.05.2016 року та сплачено відповідачу 60480.00 грн., а саме :7540,00 грн. сплачено 04.05.2016 року про що свідчить квитанція від 04.05.2016 року (а.с.10); 39500,00 грн. сплачено 17.05.2016 року за квитанцією (а.с.10). Крім того 13440.00 грн. було сплачено позивачем при доставці мебів 15.07.2016 року . Дана обставина не була заперечена відповідачем по справі.

У відповідності до п.3.1 Договору відповідач зобов"язався поставити мебіл до квартири не пізніше шести тижнів з моменту остаточного заміру або з моменту надання креслень завірених підписом, але в будь-якому випадку Виконавець приступає до виконання робіт після оплати коштів, як зазначено п.4.2.2. Договору.

Як вказано було вище, позивачем 17.05.2016 року здійснено оплату коштів, на виконання умов договору. З вказано строку і слід вважати початок строку виконаня Договору .

В зв"язку з наведеним, 27 червня 2016 року відповідачем повинно було бути поставлено меблі до квартири позивача і здійснено їх монтаж .

Проте лише 15.07.2016 року відповідачем, в порушення умов договору, було здійснено доставку меблів за адресою проживання позивача, що стверджується Актом виконаних робіт (а.с.11). Одночасно з вказаного Акту вбачається , що при цьому було виявлені недоліки у посталених меблях, що було зафіксовано цим же актом.

Прострочка виконання договору на момент поставки меблів склала 18 днів.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов"язання, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк . встановлний договором або законом.

Стаття 10 п.5 Закону України " Про захист прав споживачів" вказує , що у разі коли виконавець не може виконати ( прострочує виконання) роботу ( надання послуги) згідно з договором , за кожень день ( кожну годину,якщо тривалісь виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи ( послуги ), якщо інше не передбачено законодавством . У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачу неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У відповідності до п.8.3 Договору у випадку недотримання Виконавцем строків виготовлення меблів виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0.2% вартості несвоєчасно виготовлених меблів за кожен день простроення. але не більше, ніж 10% ціни меблів, визначеної у п.4.1 Договору. За наведеного вище сторонами при укладенні Договору було вирішено питання про розмір пені, яка підлягає стягненню при недотриманні виконавцем строків виготовлення меблів.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечено самою стороною відповідача, що саме з вини Виконавця були порушені строки виготовлення меблів, тому з відповідача підлягають стягненню сума пені в розмірі 6720,00 грн., розмір якої було обумовлено сторонами при укладанні Договору.

При вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків позивачу як споживачу у зв"язку з недоліками меблів ( товару) суд виходить як із загальних положень Закону або статей 203-206 ЦК України так і спеціальних норм законодавства , а також з укладеного сторонами договору .

При цьому суд враховує і те, що неустойка ( пеня. штраф) стягується лише тоді. коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом.

У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання недійсними пунктів договору, має бути встановлено наявність тих обставин , з якими закон пов"язує визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків, а саме : відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину ; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо . Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст.215,216 ЦК України .

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, відповідно до яких ,зміст правочину не може суперечити норма ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настаня правових наслідків, що обумовлені ним .

В судовому засіданні встановлено, що при укладанні договору волевиявлення його сторін було вільним, порушень при укладенні договору не було допущено,як з однієї так і з другої сторони; при підписанні Акту виконаних робіт від 15.07.2016 року, обома сторонами було вказано, що сторони ствердили відсутність претензій одне до одного тому вимоги позивача про визнання недійсним пунктів договору не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що дійсно поставлені меблі мали недоліки , а саме :

- відсутні матеріали ( фасад шафи купе зі склом , розсувна система квадро браш нікель -комплект);

-шафа купе не відповідає затвердженому проекту візуалізації та кресленням; стелажі 3 штуки мають дефекти у вигляді зазорів між стіною та стінками до 3 см.). полки стелажів мають виступи ,щілини і деформації від 2 до 5 мм. Один стелаж взагалі неможливо змонтувати в зв"язку з помилками в замірах , деталі стелажів мають пошкодження; встановити наявність дефектів ліжка та столу з тумбою неможливо, оскільки вони не змонтовані взагалі.

Виявлені недоліка зафіксовані фотознімками.

Сам представник відповідача в судовому засіданні не заперечив , що дійсно доставлені меблі за Договором від 04 трвня 2016 року мають недоліки, які підлягають усуненню.

В досудовому порядку позивачі неодноразово намагалися вирішити питання виконання Договору від 05 травня 2016 року, проте меблі і на момент розгляду справи знаходяться в розібраному вигляді в одній із кімнат квартири позивача.

Вказані обставини дають підстави вважати, що вказаним діями та бездіяльністю відповідачів, позивачу було спричинено і моральну шкоду.

При вирішенні вимог споживача про відшкодування на підставі ст.24 Закону моральної шкоди суд виходить із роз"яснень. які Пленум Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 року № 4 .

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про відшкодування моральної ( немайнової шкоди ) від 31.03.1995 року № 4 із наступною змінами " під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ , заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб . Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати , зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ .

Зокрема під моральною шкодою, суд в даному випадку, розуміє втрати немайнового характеру, яких позивач зазнав унаслідок моральних страждань, що настали через незаконні дії відповідача , тривалість невирішення даного конфлікту. В даному випадку розмір відшкодування моральної шкоди не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди , вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а грунтується на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві ( позивачеві), відношенням відмовідача до виконання умов Договору і становить 20 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За наведеного вище позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені та моральної шкоди. Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного .

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене, позивачем( за зустрічним позовом) у справі не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які він послався, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку щодо обґрунтованості заявлених ФОП ОСОБА_2 позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в бюджет держави судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договору задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( МФО 380269) на користь ОСОБА_1 пені за невиконання умов договору 67200,00 грн. ( шістьдесят сім тисяч двісті гривень ) та моральної шкоди в розмірі 20 000, грн. (дводцять тисяч гривень ) .

В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Договором -відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( МФО 380269) в бюджет держави судового збору в розмірі 672,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя :