Рішення № 64463537, 01.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5746/13-ц Номер провадження 22-ц/786/87/17Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

при секретарі Рибак О.О.

за участі представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та апеляційною скаргою ОСОБА_5 Анатолівїни

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта державна нотаріальна контора, про визнання заповіту нікчемним,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Четверта державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 21 липня 2014 року (т. 2, а.с. 109-113), просила визнати нікчемними заповіт ОСОБА_7 від 20 лютого 2002 року, посвідчений секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 19 та дублікат заповіту ОСОБА_7 від 17 квітня 2007 року, посвідчений секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 69.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 07 травня 2012 року помер її рідний дядько ОСОБА_7 внаслідок чого відкрилася спадщина до складу якої входить ? частини квартири АДРЕСА_1.

Вказувала, що 13 лютого 2013 року вона звернулася до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку із наявністю заповіту на імя ОСОБА_2, яка також звернулася із заявою про прийняття спадщини.

Вважає, що заповіт від 20 лютого 2002 року та дублікат заповіту від 17 квітня 2007 року є нікчемними, оскільки вчинені із порушенням ЗУ «Про нотаріат» та ЗУ «Про місцеве самоврядування».

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом та просила усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, посилаючись на те, що вона під час хвороби останнього ухилялася від надання йому допомоги.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку окремо один від одного оскаржили ОСОБА_5 та представник ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОСОБА_5, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, залишивши рішення місцевого суду без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07 травня 2012 року помер ОСОБА_7, який є рідним дядьком позивачки ОСОБА_5, внаслідок чого відкрилася спадщина до якої увійшла ? частини квартири АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_7 20 лютого 2002 року секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 19 був посвідчений заповіт, відповідно до якого, ОСОБА_7 заповів ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_1.

17 квітня 2007 року секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області було внесено зміни до вказаного заповіту та видано його дублікат, що був зареєстрований за реєстровим номером 69. Відповідно до внесених змін ОСОБА_7 заповів ОСОБА_2 усе своє рухоме та нерухоме майно у тому числі ? частину квартири АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які звернулись до Четвертої Полтавської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (т.1 а.с. 65, 82).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_5 є племінницею померлого ОСОБА_7, братом якого був її батько ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 11-12), а отже вона, в силу ст.ст. 1262, 1266 ЦК України за правом представлення є спадкоємицею другої черги.

ОСОБА_2 проживала зі ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 22 грудня 1981 року по 07 травня 2012 року, що встановлено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 січня 2013 року, яке набрало законної сили (т.2 а.с. 88), а тому вона згідно зіст. 1264 ЦК України є спадкоємицею четвертої черги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи виконкому селищної ради наділені повноваженнями посвідчувати заповіт, а тому посвідчення заповіту ОСОБА_7 секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_9 є правомірним.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком місцевого суду.

Відповідно до вимог ст. 541 ЦК УРСР, чинного на час складення спірного заповіту, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Згідно зі ст. 38 ч.1 п. б підпункт 5 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» та ст. 37 ч. 2 ЗУ «Про нотаріат» в редакції, що діяли на час посвідчення заповіту, передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії посвідчують заповіти.

Аналіз вказаних норм права вказує, що право посадових осіб виконкомів посвідчувати заповіти лише у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса.

Згідно із листом Головного управління Юстиції у Полтавській області від 09 грудня 2014 року №04-09-7852/147-45 згідно наявної у Полтавському обласному державному нотаріальному архіві Історичної довідки, Опішнянська державна нотаріальна контора працює з грудня 1993 року. Згідно відомостей з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 2002 рік Опішнянської державної нотаріальної контори, державним нотаріусом 20 лютого 2002 року вчинялися нотаріальні дії. (т.2 а.с. 215).

Той факт, що у відповідності до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Опішнянська державна нотаріальна контора, яка діє в даний час, зареєстрована 29 грудня 2004 року, не спростовує відомостей, наданих Головним управлінням Юстиції у Полтавській області

Таким чином, на час посвідчення заповіту ОСОБА_7 20 лютого 2002 року нотаріус у селищі Опішня Зіньківського району здійснював свою діяльність, а отже секретар Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_9 не мав права на вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ст. 1257 ч.1 ЦК України, відповідно яких заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може предявлятися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до розяснень, викладених у п.п. 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила.

Поняття «нікчемність правочину» застосовується у ст.ст .27, 215ЦК України. Відповідно дост.27 ЦК України нікчемним є правочин, який обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права і обовязки. У ст.215 ЦК України встановлений звязок між поняттями «нікчемний» та «недійсний», тобто недійсним є заповіт, якщо його недійсність передбачена законом (нікчемний заповіт). У разі складання заповіту представником заповідача або посвідчення його не уповноваженою особою, а також дотримання законодавчо визначених вимог до форми заповіту, такий заповіт не повинен виконуватися і наступає спадкування за законом.

За таких обставин, заповіт ОСОБА_7 від 20 лютого 2002 року, посвідчений секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 19 та дублікат заповіту ОСОБА_7 від 17 квітня 2007 року, посвідчений секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 69 мають бути визнані нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, проте судом першої інстанції не надано належної правової оцінки її доводам та наданим доказам, що не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України, яка регулює зміст рішення суду, зокрема те, що мотивувальна частина рішення повинна містити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п. 6 Постанови Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьоїстатті 1224 ЦКстосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормамиСімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятоїстатті 1224 ЦКстосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно доСКне були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

З аналізу зазначених норм та обставин справи вбачається, що для усунення ОСОБА_5 від спадкування за законом з урахуванням змагальності цивільного процесу ОСОБА_2 необхідно довести, а суду встановити, факт ухилення від виконання встановленого Сімейним кодексом України обов'язку відповідача по утриманню та догляду за ОСОБА_7, якщо той потребував такої допомоги через безпорадний стан.

Проте, СК України та інші нормативно-правові акти не покладають на племінницю обовязку з утримання свого дядька.

Окрім того, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані. В матеріалах справи відсутні медичні висновки щодо необхідності стороннього догляду за ОСОБА_7

Суд не бере до уваги пояснення свідків сусідів та знайомих спадкодавця, на які посилається апелянт, оскільки ними була висловлена лише субєктивна думка стосовно ухилення ОСОБА_5 від утримання ОСОБА_7 та щодо безпорадного стану останнього.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Виходячи з викладеного, у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції ухвалено помилкове рішення, яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_5 судові витрати повязані з оплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 516,82 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Анатолівїни задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області про визнання заповіту нікчемним задовольнити.

Визнати заповіт ОСОБА_7 від 20 лютого 2002 року, посвідчений секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 19 та дублікат заповіту ОСОБА_7 від 17 квітня 2007 року, посвідчений секретарем Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером 69 нікчемними.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 516,82 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: --//-- ОСОБА_1

--//-- ОСОБА_10

--//-- ОСОБА_11

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1