Рішення № 64462267, 26.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/3396/15-ц Головуючий у І інстанції Гончарук О.П.Провадження № 22-ц/780/282/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 47 26.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Березовенко Р.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановила:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно. В своїх позовних вимогах позивач просила визнати за нею право власності на ? частину будинку, який знаходиться за адресою: смт. Іваньків, вул. Франка, 32 Іванківського району Київської області.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що з 2013 року вона проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу. 23 травня 2014 року вони купили будинок, що знаходиться за адресою: вул. Франка,32 в смт. Іванків Київської області, власником якого є відповідач, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 23 травня 2014 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу за реєстром №1288. 17 липня 2014 року позивач з відповідачем зареєстрували шлюб, а 29 липня 2014 року в них народився син ОСОБА_5.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року вищезазначений позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частини будинку №32 по вулиці Франка в смт. Іванків з відповідною часткою господарських споруд.

Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 сплачений нею судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у грудні 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що під час проживання однією сімєю з відповідачем без реєстрації шлюбу ними було придбано будинок №32 за адресою: вул.. Франка, смт. Іванків, Київська обл. Позивач просила суд визнати за нею право власності на ? частину спірного житлового будинку, оскільки вказане майно є спільною сумісною власністю.

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 23 травня 2014 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу за реєстром №1288, ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: смт. Іваньків, вул. Франка, 32 Іванківський район, Київська область.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ОК №164371, виданого 17 липня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції у Київській області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Тобто, застосовуючи цю норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільного сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Положення ст. 74 СК України дають підстави дійти висновку, що вони поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст. 3, 74 СК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу. Однак, факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу не встановлювався судом.

Оскільки оспорюване майно було придбано відповідачем до укладення шлюбу, а факт проживання однією сімєю без шлюбу не було встановлено, то колегія суддів дійшла висновку, що суд, задовольняючи позовні вимоги позивачки, застосував норму матеріального права, яка не регулює дані відносини.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Березовенко Р.В.

ОСОБА_7