Ухвала суду № 64458803, 01.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Київ К/800/16214/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р.

у справі № 814/1517/15

за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекар Транс»

про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках для забезпечення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - позивач, Вінницька ОДПІ) подано до суду позов про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекар Транс» (далі - відповідач, ТОВ «Рекар Транс»), що знаходяться в банківських установах, на суму податкового боргу в розмірі 1280287,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р., у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та залишення позову без розгляду, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Отже, цей Кодекс є спеціалізованим нормативно-правовим актом у сфері справляння податків і зборів.

Разом з цим, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (пункт 1.3 статті 1 Кодексу).

Стаття 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає наслідки визнання боржника банкрутом.

Так, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 1 28 0287 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2015 року ТОВ «РЕКАР ТРАНС» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Повідомлення про визнання боржника ТОВ «РЕКАР ТРАНС» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 30 липня 2015 року за №20874.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для накладення арешту на кошти ТОВ «РЕКАР ТРАНС».

Касаційна скарга позивача не містить заперечень щодо вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв?язку з тим, що ним не було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, то судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення тільки у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 202 КАС України, а саме в разі, коли ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, що не знайшло свого підтвердження.

Крім того, відповідно ч.4 ст.160 КАС України окремим документом викладаються ухвали з питань зупинення провадження у справі.

Клопотанню позивача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №915/1281/15 по суті та набрання законної сили цим рішенням судом першої інстанції була надана оцінка при прийнятті постанови по суті позовних вимог, внаслідок чого суд дійшов висновку про його необґрунтованість. Таким чином у справі не приймалось рішення про зупинення провадження у справі, яке підлягало викладенню окремим документом.

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про відсутність, передбачених ст.155 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо доводів касаційної скарги про неправомірне стягнення судом апеляційної інстанції судового збору, то судова колегія вважає їх безпідставними. Судом апеляційної інстанції ухвалою від 27 січня 2016 року було відстрочено позивачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення судового рішення, у зв?язку з чим його стягнення при постановленні судом апеляційної інстанції рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги є правомірним.

Подання позивачем квитанції про сплату судового збору після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги не може бути підставою для його скасування в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін