Ухвала суду № 64458774, 01.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2017 р. м. Київ К/800/16631/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 р.

у справі № 815/973/16

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ВЕРСТАТОНОРМАЛЬ»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Верстатонормаль» (далі - позивач, ТДВ «Верстатонормаль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2016 р. № 0000222203, № 0000232203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016р., позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.02.20016 №0000222203, №0000232203.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при здійснені фінансово- господарських операцій з ТОВ «ШТРІХМЕД» за період з 01.05.2015 р. по 31.08.2015 р., за результатами якої складено акт №7/22-213/222321 від 03.02.2016 р.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено склад податкового кредиту у сумі 92 500 грн, у т.ч. травень 2015 року в сумі 7 500 грн, за червень 2015 року в сумі 75 000 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в сумі 80 168 грн, в тому числі за травень 2015 року в сумі 17 500 грн, за червень 2015 року в сумі 62 668 грн, та завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 12 332 грн, у т.ч. за червень 2015 року на суму 12 332 грн.

Підставою для таких висновків зазначено те, що між ТДВ «Верстатонормаль» та ТОВ «Штріхмед» було укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 05.05.2015 р. № 050511 та Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 01.06.2015 р. № 060102 за якими, на думку відповідача, ТОВ «Штріхмед» не мало можливості надати транспорті послуги ТДВ «Верстатонормаль» щодо транспортування товару з м.Одеси до м.Іллічівська, Дніпропетровська та Одеси. Відсутність факту придбання послуг по господарських операціях між ТДВ «Верстатонормаль» та ТОВ «Штріхмед» відповідач обґрунтовує також ненаданням заявок, які відповідно до п.2.8 Договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом, є додатками до цих Договорів, та які повинні зберігатися на підприємстві, а також порушенням порядку заповнення товарно- транспортних накладних.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення рішення від 24.02.2016р. № 0000222203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 120 252 грн. (89 168,00 грн. за податковим зобов'язанням та 40 084 грн. штрафної санкції) та № 0000232203, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 12 332 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що за Договорами перевезення вантажу автомобільним транспортом ТДВ «Верстатонормаль» має всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства України та підтверджують фактичне і реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Штріхмед», зокрема Договори перевезення вантажу автомобільним транспортом; податкові накладні; виписані постачальником ТОВ «Штріхмед» акти виконаних робіт; товарно-транспортні накладні; документальне підтвердження вищенаведених операцій в бухгалтерському обліку; докази проведення відповідних платежів, тощо.

Під час перевірки відповідачу такі документі були надані в повному обсязі й будь- яких зауважень чи претензій до форми чи змісту наданих позивачем до перевірки документів з боку відповідача не було.

Відтак, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів та їх переміщення (доставку) тощо. З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, а договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Що стосується твердження відповідача про порушення податкового законодавства позивачем, у зв'язку з порушенням порядку заповнення товарно-транспортних накладних, то суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, отже, товарно-транспортні накладні не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, в судовому процесі підлягали встановленню обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування доводів про правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту за вказані звітні податкові періоди, зокрема, у зв'язку з відсутністю підтвердження надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом саме ТОВ «Штріхмед», з огляду на відсутність необхідних трудових ресурсів та основних засобів (транспортних засобів).

При цьому, слід враховувати, що про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки, витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно- транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29.121995 року).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином судам попередніх інстанцій належало перевірити доводи відповідача щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, що надавались на підтвердження надання ТОВ «Штріхмед» позивачу транспортних послуг, та можливості їх врахування при оцінці реальності господарських операцій.

Якщо сторони не надали доказів, які підтверджують або спростовують правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або надані докази були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язаний із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

?

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін