Ухвала суду № 64458635, 30.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 січня 2017 року м. Київ К/800/31752/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі №2а-3912/12/1370 (123087/12/9104) за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

ПП «Грифон-Буд» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року №0002481521, згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 42961,50 грн., у тому числі 28641,00 грн. за основним платежем та 14320,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки від 03 квітня 2012 року №214/32/15-2/35664357, щодо порушення ПП «Грифон-Буд» пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв’язку з неправомірним формуванням у січні 2012 року податкового кредиту на підставі податкової накладної від 05 січня 2012 року №2, виписаної на його адресу ТОВ «Термоюніон», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних із запізненням (14 лютого 2012 року).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник податку на додану вартість має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватись податковими накладними, внесеними до Єдиного державного реєстру податкових накладних, або іншими документами, встановленими Податковим кодексом України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних до відповідного реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладними і факт внесення їх до Єдиного державного реєстру податкових накладних в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з податку на додану вартість; 2) двадцять днів. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку-покупець товарів/послуг зобов’язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування, суди встановили, що ПП «Грифон-Буд» самостійно виявлено факт заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з чим 03 квітня 2012 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року разом з розшифровкою податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також сплачено штраф у розмірі 3 відсотки від суми недоплати, на підтвердження чого подано платіжне доручення від 03 квітня 2012 року №269.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постанові від 16 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Державної податкової адміністрації в Донецькій області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі №2а-3912/12/1370 (123087/12/9104) за позовом Приватного підприємства «Грифон-Буд» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак