Ухвала суду № 64458540, 18.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року м. Київ К/800/18179/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.,за участю секретаря:Латишевій Л.П.,за участю представників позивача:Жмендака А.В.,відповідача 1: відповідача 2: прокурора:Сперкача С.В., не з'явився, Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі №2а-7551/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Ангара»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі у м. Києві Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

за участю Прокурора м. Києва,

про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Ангара» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі у м. Києві Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідачі) про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив частково, скасував податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2008 року №0003462303/0. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу у період з 07 квітня 2008 року по 15 квітня 2008 року провели невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період: серпень, листопад, грудень 2005 року, січень 2006 року, про що склали акт від 15 квітня 2008 року №215/23-03/32047008, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту липня 2005 року на 194 657,00 грн., жовтня 2005 року на 656 022,00 грн., листопада 2005 року на 1 089 228,00 грн., грудня 2005 року на 1 479 020,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування з бюджету за серпень 2005 року на 194 657,00 грн., за листопад 2005 року на 656 022,00 грн., за грудень 2005 року на 1 089 228,00 грн. та січень 2006 року на 1 479 020,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2008 року №0003462303/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 418 927,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про неправомірне формування позивачем від'ємного значення та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, листопад, грудень 2005 року та січень 2006 року, оскільки не підтверджено по ланцюгу постачання взаємовідносини позивача з контрагентами - ТОВ «Сігма-Клас», ТОВ «Тортуга» та ПП «УкрСпецФерит».

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірного податкового періоду, а отже і обґрунтованості заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість.

Так, нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вказує на неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту липня 2005 року 194 657,00 грн. податку, сплачену у результаті здійснення господарської діяльності з ТОВ «Сігма-Клас».

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що у вказаному податковому періоді позивач жодних господарських відносин з вказаним контрагентом не мав та не відображав результат діяльності з зазначеним контрагентом у відповідних бухгалтерських документах, які б мали вплив на формування податкового кредиту цього періоду.

Про відсутність таких операцій свідчать також довідки податкового органу від 26 жовтня 2005 року №11/22-10/32047008 та від 30 листопада 2005 року №12/22-10/32047008 про результати позапланових перевірок позивача з питань достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за квітень-липень 2005 року та за серпень 2005 року.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту липня 2005 року та відповідно бюджетного відшкодування податку на додану вартість серпня 2005 року на 194 657,00 грн.

При цьому, є безпідставними і посилання відповідача на акт від 18 грудня 2007 року №749/23-08/32047008, яким досліджувалась правомірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період липень 2005 року, лютий-березень 2006 року, серпень 2006 року, січень 2007 року.

Так, прийняті за результатом вказаної перевірки податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2007 року №0011162308/0 та 0011172308/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та донараховано контролюючим органом зобов'язання з податку на додану вартість, визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2008 року, яка набрала законної сили за результатами апеляційного та касаційного перегляду.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини позивача (покупець) з ТОВ «Сігма-Клас» (продавець), за результатом виконання договорів від 02 червня 2005 року №2-6, від 17 листопада 2005 року №17/11, 08 грудня 2005 року №08/12, підтверджуються податковими накладними, суми податку на додану вартість по яких включені позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2005 року, листопад 2005 року, грудень 2005 року.

На підтвердження фактичної поставки придбаних у ТОВ «Сігма-Клас» товарів та послуг у серпні, жовтні-грудні 2005 року позивач надав також складені сторонами видаткові накладні та товар, акт приймання-передачі, акт здачі-прийняття робіт.

Фактична оплата придбаного товару (робіт, послуг) підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками філії ВАТ «Укрексімбанк».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Сігма-Клас» товар (роботи, послуги) у подальшому реалізовані Компанії «Grandis Titanium» Компанії «Marina Steel&Chemical Traiding L.L.S.», ТОВ «Торговий дім «Магнолія насоспром».

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит позивачем був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (роботи, послуги) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «Сігма-Клас» товару (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно права на бюджетне відшкодування такого податку, відповідачем не спростовано.

При цьому, посилання податкового органу на листи ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в яких зазначається про факт порушення кримінальної справи №65069071, відносно посадових осіб ТОВ «Спецтехметсервіс», та в ході розслідування якої встановлено, що ПП «УкрСпецФерит» було задіяне в незаконних схемах по переводу безготівкових коштів у готівку та безпідставного формування податкового кредиту, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки позивач з жодним із вказаних контрагентів у перевіряємий період не мав господарських відносин. Зворотне ж податковим органом не доведено.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу заявленої ним до відшкодування суми податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №2а-7551/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Пилипчук Н.Г. Цвіркун Ю.І.